вiдноснi та присвiйно-якiснi прикметники
В украïнськiй мовi видiляються промiжнi групи прикметникiв, що
поєднують присвiйне i вiдносне значення або виступають у значеннi
безпосередньо виявленоï зовнiшньоï характеристики предмета.
Присвiйно-вiдноснi прикметники творяться вiд назв людей, зрiдка вiд назв
тварин за допомогою суфiкса -ськ-. Приєдную- чись до суфiкса
твiрноï прикметниковоï основи, суфiкс -ськ- {-цьк-)
виступає частиною складного суфiкса -iвськ- або -инськ-,
наприклад: адмiрал адмiральський, козак ко- зацький, батько
батькiвський, учень учнiвський, мати материнський, Малишко
Малишкiвський. Вiд назв тварин творяться присвiйно-вiдноснi прикметники
тими самими суфiксами, що й присвiйнi: -ач- (-яч-), -ин- (-ÏН-),
зрiдка -ов- або нульовим (телячий, конячий, журавлиний, качи- ний,
змiïний, воловий, овечий, орлiй). На вiдмiну вiд присвiйних
прикметникiв, що виражають на- лежнiсть iндивiдуальнiй особi (iстотi),
присвiйно-вiдноснi при- кметники вказують на вищий ступiнь узагальнення,
наприклад: Шевченкiвськi мiсця (мiсцевiсть, де народився, жив i навчав-
ся Т. Г. Шевченко); дiвчачий гурт, дiвочий хоровод; орли- на сiм'я,
журавлиний ключ, звiряче потомство. Д о п р и с в i й н и х п р и к м е
т н и к i в с т а в л я т ь с я п и т а н н я ч и й ? ч и я ? ч и
є ? ч и ï ? , п р и с в i й н о — в i д н о с н i п р и
к м е т н и к и в о с н о в - н о м у в i д п о в i д а ю т ь н а п и т
а н н я я к и й ? я к а ? я к е ? я к i ? : дiвочi уста (ч и ï?),
дiвочий хоровод ( я к и й?); дiдова хата (ч и я?), дiдiвська хата (ч и
я?, я к а?), дiдiвська спадщина (я к а?); ластiвчине крило (ч и
є?), ластiв'яче гнiздо (я к є?), ластiв'яче шугання (я к
е?). Втрачаючи семантичний вiдтiнок присвiйностi, присвiйно- вiдноснi
прикметники цiлком входять до розряду вiдносних, 177наприклад:
учительська конференцiя, батькiвський комi- тет, риб'ячий жир, коров'яче
молоко, кролячий пух, со- болиний комiр. Усi присвiйно-вiдноснi
прикметники виступають тiльки в повнiй формi. Присвiйно-вiдноснi
прикметники можуть поступово набувати значення якiсних. Таке
переосмислення можливе на основi пере- носних значень слова. Такi
прикметники видiляються в окрему групу присвiйно-якiсних, наприклад:
материнська ласка, дружнiй потиск руки, дiдiвськi закони, звiрячий
погляд, вовчий апе- тит, заяча душа, воляча сила, осляча {ослина)
впертiсть. З таким самим значенням виступають прикметники в стiй- ких
фразеологiчних сполученнях: дiло теляче, лебедина пiсня, охрiмова свита,
куряча слiпота, езопiвська мова, мамина доня, прометеïвський
вогонь. Присвiйно-вiдноснi прикметники, переходячи в розряд якiс- них,
набувають деяких властивих ïм граматичних ознак. Деякi з них
набувають здатностi сполучатися з кiлькiсно-означаль- ними
прислiвниками, наприклад: майже звiрячий погляд, винятково дружня
розмова, надто осляча {ослина) впертiсть. Вiд цих прикметникiв творяться
означальнi при- слiвники суфiксально-префiксальним способом: по-батькiв-
ському {по-батькiвськи), по-материнському {по-материн- ськи), по-
дiдiвському, по-звiрячому, по-собачому, по-качи- ному, no-волячому, по-
ведмежому, по-телячому. Промiжнi групи прикметникiв є наслiдком
незавершеностi становлення нових семантичних вiдтiнкiв на основi перенос-
них значень слова. Розподiл прикметникiв i вiднесенiсть ïх до
певних семантико-граматичних розрядiв може здiйснюватися на рiвнi
основних значень. А в контекстуальних умовах вияв- ляються рiзнi випадки
переходу прикметникiв з одного семан- тико-граматичного розряду в iнший.
