64. Форми iменникiв другоï вiдмiни
О д н и н а У називному вiдмiнку однини iменники другоï вiдмiни чоло- вiчого роду мають чисту основу (кобзар, кiнь, край) або флек- сiю -о (Дмитро, Днiпро). В iменниках середнього роду висту- пає флексiя -о: добро, свiтло (тверда група), -є: море, плече (м'яка i мiшана групи) та -а (граф, -я): весiлля, життя (м'яка група). Родовий вiдмiнок має закiнчення -а (-я) та -у (-ю). Вибiр i вживання флексiï в iменниках чоловiчого роду залежать вiд семантико-граматичного розряду, пiд який пiдводиться сло- во. Так, флексiю -а (-я) мають iменники, що позначають iстот (за винятком збiрних назв: народу, загону): брата, ке- рiвника, викладача, Дениса, журавля, горобця, карася; назви конкретних предметiв, що мають обидвi форми числа (носа, стола, замка, олiвця, шматка, кумача); назви мiр (грама, метра, лiтра, мiсяця); науковi й технiчнi термiни украïнського та iншомовного походження (вiдмiнка, суфiкса, кореня, прикметника, радiуса, сектора, синонiма, але: син- таксису, базису); назви примiщень, будiвель та iнших споруд i ïх частин (вiтряка, гаража, млина, але: карнизу i карни- за, сараю i сарая, поверху, унiвермагу, залу). Флексiя -у (-ю) виступає в збiрних назвах (люду); в назвах рослин (барвiнку, льону, лiсу, саду, гороху, лозняку i лозня- ка, молодняку i молодняка); у назвах установ, органiзацiй, за- кладiв (iнституту, лiцею, заводу); абстрактних понять, процесiв, станiв, суспiльних, наукових та iнших течiй (розуму, вигляду, цвiту, глузду, свiтогляду, процесу, гуманiзму, матерiалiз- му); явищ природи (грому, снiгопаду, морозу, вогню). 160У географiчних назвах мiст i рiчок переважає флексiя -а {-я): Львова, Гадяча, Мелiтополя; Днiпра, Дiнця (з наголо- сом на флексiï): але Дону, Дунаю (з ненаголошеною флек- сiєю). У назвах краïв, озер, гiр переважає флексiя -у (ю): Кри- му, Сибiру, Донбасу, Байкалу, Уралу та iн. У деяких iменниках можливi подвiйнi флексiï залежно вiд семантики слова, наприклад: зробив ремонт телефонного апа- рата (конкретний предмет) i перебуває у вiданнi державно- го апарату (установа). Флексiя може також регулюватися наголосом, наприклад: з моста i з мосту, стиду i стида. Iменники середнього роду в родовому вiдмiнку однини ма- ють закiнчення -а (-я): озера, перевесла, прiзвища, моря, завдання. Давальний вiдмiнок в украïнськiй мовi має паралельнi флексiï -овi та -у в iменниках чоловiчого роду твердоï групи: Пет- ровi i Петру; -евi {-ввi) та -у (-ю) в iменниках м'якоï i мiшаноï груп: коневi i коню, Гайдаєвi i Гайдаю, сторожевi i сторожу. У назвах iстот переважає флексiя -овi, -евi (-євi), а в на- звах неживих предметiв -у (-ю). Iменники середнього роду в давальному вiдмiнку виступа- ють з флексiєю -у (-ю): болоту, горю, прiзвищу, а також можуть мати флексiю -овi, -евi. Показав селовi синю кни- жечку (Ст.). У знахiдному вiдмiнку однини iменникiв чоловiчого роду бiльш виразно виявляється вказiвка на iстоту чи неiстоту. У назвах iстот форма знахiдного збiгається з родовим вiдмiнком: зустрiв брата, батька, Сергiя, а в назвах предметiв з називним: узяв папiр, стiлець, книш. Назви груп iстот також мають форму знахiдного, що збiгається з називним: зiбрав загiн, погнав табун. Проте у деяких випадках ця закономiрнiсть порушується. Наприклад, можна вжити: збудував хлiвець i хлiвця, отримав лист i листа, зокрема, пор. у фразеологiзмах: пiймати облиз- ня, дати гарбуза. В орудному вiдмiнку iменники чоловiчого i середнього роду (крiм тих, що в називному вiдмiнку закiнчуються на -я) мають флексiю -ом: Iваном, краном, озером (тверда група); -ем (- єм): Василем, секретарем, фуражем, полем, днищем (м'яка i мiшана групи). 161П а р а д и г м и д р у г о ï в i д м i н и О д н и н а н. р. д.
3.. м. Кл. н. р. д.
4.. м. Кл. н. р. д.
5.. м. Кл. стiл стол-а стол-у {-овi) стiл стол-ом (на) стол-i стол-е
коваль ковал-я ковал-евi (-ю) ковал-я ковал-ем (на) ковал-евi (-ю)
ковал-ю м'яч м'яч-а м'яч-у (-ввi) м'яч м'яч-ем (на) м'яч-i м'яч-е
фермер фермер-а фермер-овi (-у) фермер-а фермер-ом (на) фермер-овi
фермер-е гай га-ю га-ю гай га-єм (на/у) га-ю га-ю каменяр каменяр-
а каменяр-евi (-у) каменяр-а каменяр-ем (на) каменяр-ев каменяр-е (-
у) Iгор Iгор-я Iгор-евi Iгор-я Iгор-ем батько батьк-а батьк-овi (-у)
батьк-а батьк-ом (на) батьк-овi (-у) батьк-у (-ю) (на) Iгор-евi (-i)
I гор-є i (-у) плеч-е плеч-а плеч-у плеч-е плеч-ем поле пол-я
пол-ю пол-е пол-ем (на/у) пол-е (на) плеч-i плеч-е село сел-а сел-у
сел-о сел-ом (на) сел-i сел-о знання знанн-я знанн-ю знанн-я знанн-ям
пол-i (на) знанн-i знанн-я днище днищ-а днищ-у днищ-е днищ-ем (на)
днищ-i днищ-ун.
p.д.
3.. м. Кл. н. р. д.
4.. м. Кл. н. р. д.
5.. м. о> Кл. со стол-и стол-iв стол-ам стол-и стол-ами (на) стол-ах
стол-и ковал-1 ковал-iв ковал-ям ковал-iв ковал-ями (на) ковал-ях ковал-
i м'яч-i м'яч-iв м'яч-ам м'яч-i м'яч-ами (на) м'яч-ах м'яч-i М фермер-
и фермер-iв фермер-ам фермер-iв фермер-ами (на) фермер-ах фермер-и
га-ï га-ïв га-ям га-ï га-ями {на/в) га-ях га-ï
каменяр-i каменяр-iв каменяр-ам каменяр-iв каменяр-ами (на) каменяр-
ах каменяр-i н о ж и н а батьк-и батьк-iв батьк-ам батьк-iв батьк-ами
(на) батьк-ах батьк-и пол-я пол-iв пол-ям пол-я пол-ями (на/в) пол-ях
пол-я плеч-i плiч плеч-ам плеч-i плеч-ами i плiч-ми (на) плеч-ах плеч-
i сел-а сiл сел-ам сел-а сел-ами (на) сел-ах сел-а знанн-я знань знанн-
ям знанн-я знанн-ями (на) знанн-ях знанн-я днищ-а днищ днищ-ам днищ-а
днищ-ами (на) днищ-ах днищ-аIменники середнього роду на -я в орудному
вiдмiнку однини мають флексiю -ям: груддям, листям, пiр'ям. У
мiсцевому вiдмiнку iменникiв другоï вiдмiни однини ви- ступають
закiнчення: -i (-1), -у (-ю), -овi, -євi {-євi).
Флексiï -овi, -євi {-євi) з'явилися в мiсцевому
вiдмiнку за аналогiєю до давального переважно в назвах iстот
чоловiчого роду: на синовi, на гостевi, на Гордiєвi. Флексiя -у
(-ю) характерна для iменникiв чоловiчого i середнього роду, що мають
суфiкси -к (о), -ок, -ик, -ак: на вiзку, на мiстку, у миснику, на
держаку. В iнших iменниках чоловiчого роду флексiя -у {-ю) чи -i (-Г)
регулюється тими самими семантичними вiдтiнками, що й у
родовому вiдмiнку. Пор., наприклад: на льоду, у строю, але на диванi,
у музеï, на стiльцi. Закiнчення -у (-ю) виступає у
поєднаннi з прийменником по: по двору, по вiвсу, по морю.
Флексiя -i виступає в iменниках середнього роду, за винят- ком
тих, що мають суфiкс -к-: на лонi, у морi, у зiллi, але у горнятку,
на курчатковi i курчатку. У формi мiсцевого вiдмiнка приголоснi
основи г, к, х перед i змiнюються на з, ц, с: плуг у плузi, байрак у
байрацi, вухо у вусi. У кличному вiдмiнку iменники другоï
вiдмiни мають флек- сiю -у або -є. Флексiя -у виступає в
iменниках чоловiчого роду твердоï i мiшаноï груп: дiду,
товаришу, дядьку, котику; в iншомов- них найменуваннях з кiнцевим
задньоязиковим або гортан- ним приголосним: Юзеку, Людвiгу; в
iменниках чоловiчого роду м'якоï групи виступає флексiя
-ю: Сергiю, лiкарю, краю. Флексiя -є вживається у
кличному вiдмiнку iменникiв чоло- вiчого роду iз суфiксами -ець, -ак:
хлопче, юначе, батраче (але ковалю, мудрецю) та в деяких iнших
iменниках чоловi- чого роду, наприклад: голубе, вiтре, друже. Перед
флексiєю -є приголоснi г, к, х змiнюються на ж, ч, ш:
друг друже, юнак юначе, Явтух Явтуше. У назвах осiб за прiзвищем
кличний вiдмiнок може замiню- ватися називним, зокрема при звертаннi
до людини з вказiвкою на ранг, посаду, наприклад: лейтенанте Орлик,
прокуроре Гри- щенко, товаришу голова. В усiх iнших випадках, коли
перше 164слово є загальною назвою, а друге iм'ям, обидва
iменники мають форму кличного вiдмiнка, наприклад: товаришу вгене,
брате Олексiю. У персонiфiкованих назвах середнього роду у ролi
звертання вживається форма називного вiдмiнка: свiтло, крило,
плече. М н о ж и н а Називний вiдмiнок множини може мати такi
флексiï: 1) в iменниках чоловiчого роду твердоï групи -и:
робiтники, iнже- нери, голоси, прапори; 2) в iменниках чоловiчого
роду м'якоï i мiшаноï груп -i або графiчно -ï:
учителi, портфелi, шко- лярi, товаришi, носiï; 3) в iменниках
середнього роду твер- доï i мiшаноï груп а: колiна,
полотна, прiзвища або -я, що графiчно передає м'якiсть
приголосного основи в iменни- ках середнього роду м'якоï групи:
моря, послання, прислiв'я. Окремi iменники середнього роду мають
давнє закiнчення на- зивного двоïни -i: очi, плечi, ушi (i
вуха) або -и: вуси, рукави (поширенiше вживання: вуса, рукава). У
родовому вiдмiнку множини iменники другоï вiдмiни ма- ють
закiнчення -iв (-ïв), -ей або нульову флексiю: столiв, ковалiв,
батькiв, солов'ïв, краïв, очей, плечей (i плiч). В
iменниках чоловiчого роду найуживанiша флексiя -iв: во- ротарiв,
чоловiкiв, орачiв, плащiв. Деякi iменники середнього роду мають також
флексiю -iв: морiв, полiв, почуттiв. Нульова флексiя характерна для
iменникiв чоловiчого роду, якi можуть втрачати суфiкс -ин~: селян,
подолян, галичан, болгар, татар, але грузинiв, осетинiв, та в
бiльшостi iмен- никiв середнього роду: вiкон, гнiзд, решiт, сердець,
волокон, знань, завдань, розгалужень. Флексiя -ей виступає в
деяких iменниках чоловiчого i серед- нього роду: коней, свиней,
гостей, очей, вушей (i вух), пле- чей (i плiч). У давальному,
орудному i мiсцевому вiдмiнках iменники дру- гоï вiдмiни мають
такi самi флексiï, як i iменники першоï вiдмiни: -ам (-ям),
-ами (-ями), -ах (-ях), наприклад: бра- там, сестрам, школярам,
озерам, морям, знанням; бра- тами, школярами, озерами, морями,
знаннями; на бра- тах, на сестрах, на школярах, на озерах, на морях,
у знаннях. 165У знахiдному вiдмiнку множини iменникiв другоï
вiдмiни спостерiгаються тi самi закономiрностi розрiзнення iстот/не-
iстот, що й в iменниках першоï вiдмiни та в родовому однини
другоï вiдмiни.
