62. Подiл iменникiв на вiдмiни

За характером основ i вiдмiнкових закiнчень змiнюванi iмен- ники в
сучаснiй украïнськiй мовi подiляють на чотири вiдмiни. До п е р ш о
ï вiдмiни належать iменники жiночого i чоло- вiчого, а також
подвiйного (чоловiчого i жiночого) роду iз закiн- ченням -а (-я) у
називному вiдмiнку однини (робота, Олена, Микола, лiвша, земля, суддя,
Валя). До д р у г о ï вiдмiни iменники чоловiчого роду, що в
називному вiдмiнку однини закiнчуються на твердий чи м'який приголосний
основи [дуб, кiнь, гай), а також iз закiнченням на -о {батько, Петро,
Днiпро); iменники середнього роду, якi мають закiнчення -о, -є
{перо, полотно, поле), а також -я, крiм тих, що при вiдмiнюваннi
набувають суфiксiв -єн-, -am- (-ят-) {листя, знаряддя, клоччя).
Сюди належать також iменники подвiйного (чоловiчого i середнього) роду
iз суфiксом -ищ(е) (вовчище, носище). 155Т р е т ю вiдмiну становлять
iменники жiночого роду, якi в називному вiдмiнку однини закiнчуються на
твердий чи м'я- кий приголосний основи (нiч, кров, сiль), а також
iменник мати. До ч е т в е р т о ï вiдмiни належать iменники
середнього роду, що в називному вiдмiнку однини мають закiнчення -а (-
я), в яких при вiдмiнюваннi з'являються суфiкси -єн, -ат- (-ЯШ-):
iм'я iменi, курча курчати, теля теляти. Iменники першоï i
другоï вiдмiн подiляються на групи: твер- ду, м'яку i мiшану. У
першiй вiдмiнi до т в е р д о ï групи належать iменники з твердим
приголосним основи перед закiнченням (крiм тих, що закiнчуються на
шиплячий приголосний): хата, книга, риба, Оксана, сирота. До м ‘ я
к о ï групи належать iменники з м'яким приголос- ним основи перед
закiнченням: праця, вишня, лiнiя, Iлля, Соня. М i ш а н у групу
становлять iменники з шиплячим приго- лосним основи перед закiнченням:
межа, круча, груша. У другiй вiдмiнi до твердоï групи належать
iменники з кiнцевим твердим приголосним чистоï основи {вiл, граб,
мiст, Роман) та iз закiнченням -о (батько, Дмитро, вiкно, боло- то,
свiтло). До цiєï групи належить бiльшiсть iменникiв з основою
на -р (сир, вир, твiр, муляр, столяр та iн.), зокрема iменники
iншомовного походження на -ар (-яр), -up, -yp (з наголосом переважно на
останньому складi основи): гектар, футляр, командир, абажур, а також
iменники звiр, комар, снiгур, хоча вони в називному вiдмiнку множини
мають закiн- чення -i, властиве iменникам м'якоï групи (звiрi,
комарi, снiгурi). До м ‘ я к о ï групи належать iменники з
кiнцевим м'яким приголосним чистоï основи (пень, скрипаль, Iвась,
обрiй) та iз закiнченням -є (не пiсля шиплячого), -а (-я): сонце,
поле, життя, полум'я. За зразком м'якоï групи вiдмiнюються деякi
iменники з ос- новою на -р, зокрема на -ар, -up, у яких при вiдмiнюваннi
в однинi наголос падає на корiнь або флексiю, а в множинi тiльки
на флексiю (пузир, лiкар, воротар; пузиря, лiкаря, воротаря; пузирi,
лiкарi, воротарi). До м i ш а н о ï групи належать iменники з
шиплячим при- голосним в кiнцi основи (ткач, плащ, масаж), перед флек-
156сiєю -є {плече, видовище), а також частина iменникiв на
-р, а саме: назви осiб за фахом чи дiяльнiстю з наголошеним суфiк- сом
-яр- та сталим наголосом на флексiï (газетяр, газетяра, газетяревi,
газетярем, газетярi; каменяр, каменяра, каменяревi, каменярем,
каменярi). В основу типiв вiдмiнювання iменникiв у сучаснiй
украïнськiй мовi покладено групування iменникiв за родами та
особливостi основ слiв. Родове протиставлення досить своєрiдне.
Першу вiдмiну становлять iменники жiночого роду на -а (-я), а також
однотипнi за формою (жiночого вiдмiнювання) iменники чоло- вiчого роду
(кiлькiсть ïх обмежена). Iменникам жiночого роду протиставляються
iменники чоло- вiчого i середнього роду (що входять до другоï
вiдмiни) та тi, якi в називному вiдмiнку формально подiбнi до iменникiв
чо- ловiчого роду (третьоï вiдмiни). До четвертоï вiдмiни
належать iменники середнього роду, що мають певну специфiку порiвняно з
iменниками того самого роду другоï вiдмiни.