113. Сполучники сурядностi i пiдрядностi

Сполучники виражають семантико-синтаксичнi вiдношення мiж граматично
рiвноправними одиницями (однорiдними чле- нами, частинами
складносурядних речень чи супiдрядними од- норiдними в
багатокомпонентному складнопiдрядному реченнi) та мiж нерiвноправними,
одна з яких пiдпорядкована iншiй (у складнопiдрядному реченнi). За
участю у вираженнi семантико-синтаксичних вiдношень мiж
поєднуваними одиницями синтаксичних конструкцiй спо- лучники
подiляються на суряднi i пiдряднi (або сурядностi i пiдрядностi). С у р
я д н i сполучники поєднують однорiднi члени речен- ня i частини
складносурядного речення як рiвноправнi, грама- 267тично незалежнi одне
вiд одного. За характером вiдношень мiж членами речень i частинами
складного речення вони по- дiляються на єднальнi, зiставно-
протиставнi, роздiловi, градацiйнi i приєднувальнi.
1. д н а л ь н i : i (й), та (в значеннi i), нi…нi, анi…
анi, а. Наприклад: Блiдi на небi гасли зорi, I вiтер плутав- ся в
мережах верховiть, I не гойдалися берези бiлокорi (Рил.); Нi птицi в
повiтрi, нi коника в травi; Яке було добро, продали, а грошi
розкотились… (М. В.).
2. З i с т а в н о — п р о т и с т а в н i : а, але, та (в зна-
ченнi але), а втiм, зате, проте, однак та iн. Наприклад: Прийде
друга весна i гостю Божу Зустрiне знову гiмн дзвiнкий; Вестиме ж
соловейко пiсню гожу, Та вже не ти, другий!.. (О. Пч.); Федько
вчився непогано, зате Дмитри- ковi доводилося допомагати (О. Д.).
3. Р о з д i л о в i : то (то.., то…), не то…не то…,
чи (чи.., чи…), або (або.., або…), хоч.., хоч.. .
Наприклад: То шумiв зелений лист, то в вiнку мiнився злотом ряст зеле-
ний, то золотим дощем лились пiснi (Л. У.); Хлопцi рвали кедровi
горiшки або, виïхавши на тундрове плато, збирали червонi
брусницi (Багм.).
4. Г р а д а ц i й н i : не тiльки… а й, (але й), не лише…
а й (але й), не стiльки… скiльки, не те що (щоб)… але,
не так… як. Наприклад: Поруч з образами Шевчен- ка й Лесi
Украïнки образ Франка символiзує перед свiтом не тiльки
iндивiдуальнi риси й можливостi велетня куль- тури, але й нетлiнне
єство, красу… й життєздатнiсть украïнського
народу (Павл.); Не те що такий лиман… а, здається, море
перемайнула б вона (Гонч.).
5. П р и є д н у в а л ь н i : ай, та й, ще й, а ще й, та ще й, i
навiть, також i. Наприклад: А панi не дає нiчого та ще й
гнiвається (М. В.); Плакали вiд радостi i звору- шення бувалi
воïни…, та й Дмитро якось незручно рубом великоï
долонi провiв по очах (Ст.); Обморозитися було дуже просто, особливо
обличчя, та й руки (Бик.). П р и м i т к а . Мiж супiдрядними
однорiдними реченнями (компо- нентами складнопiдрядного) здебiльшого
використовуються єднальнi спо- лучники i рiдше зiставно-
протиставнi та роздiловi. Наприклад: Вночi Андрiй довго не мiг
заснути, бо в хатi було видно од великих зiрок на небi i густо пахло
холодною м'ятою (Гр. Тют.); Таки пам'ятав, як 268струмували майже
пiд ногами хвилi веселi, чистi, а вiн дивився на них (Бiч.); Чомусь
пригадалось, як батько веде мене до школи або мати зустрiчає
бiля ворiт. Пiдряднi сполучники поєднують частини складнопiд-
рядних речень. Вони виражають з'ясувальнi, обставиннi та iншi
вiдношення залежностi пiдрядноï частини вiд головноï чи
вiд iншоï пiдрядноï при послiдовному пiдпорядкуваннi предикатив-
них частин:
6. З ‘ я с у в а л ь н i : що, як, нiби, щоб та iн. Наприклад:
Менi здається, нiби вдалинi Сивiють не тумани придо- линнi, А
тiнi тих, що впали на вiйнi I вже навiк належать Украïнi
(Луц.); Лиш одного я хочу, мамо, Щоб ти щасли- вою була (Сос).
7. О б с т а в и н н i : часу: щойно, ледве, тiльки, як, як тiльки,
пiсля того як, вiдтодi як та iн. Наприклад: Його не бачили лежачим
ниць, Хiба тодi, як пив з потоку воду (Павл.); мети: щоб, для того
щоб, аби. Наприклад: Щодалi дово- дилося все частiше звертати з
колiï, щоб дати дорогу ав- томашинам (Панч); умови: якби, коли
б, аби, якщо, як, як тiльки. Напри- клад: Яка б з мене була дiячка,
коли б я не вчилася в Лесi (Смiл.); Якщо моє не в лад, то я з
своïм назад (Нар. тв.); допустовостi: хоч, дарма що, незважаючи
на те що, хоч.., але… . Наприклад: Хоч життя i найдорожче для
лю- дини, Та все'дно людина в битвi i в трудi Вiддає його за
долю Батькiвщини… (Заб.); способу дiï: як. Наприклад: Як
працюєш, так i маєш (Нар. тв.); порiвняння: як, мов,
немов, наче, неначе, нiби, нiбито, начебто та iн. Наприклад: Громада
зiбралась у волость i загула, як бджоли у вулику (Н.-Лев.); Темнота
вужчала, нiби самi гори змикалися над головою (Гонч.); причини: бо,
тому що, через те що, завдяки тому що, затим що, оскiльки.
Наприклад: Виходь у свiти, бо дорога вiдкрита (Шп.); мiри, ступеня:
аж, що аж, що й. Наприклад: Закипiло, заревло навкруги, аж рiчка
охнула й нестямно на всi боки захиталася (П. М.); 269наслiдку: так
що. Наприклад: / слово в Бiлоуса знаходиться разюче, дошкульне,
пекуче, так що об'єктам поетовоï уваги не можна сказати,
щоб було спокiйно та байдуже (О. В.). У ролi сполучникiв можуть
виступати самостiйнi слова вiдноснi займенники та прислiвники
займенникового похо- дження. Вiдноснi займенники хто, що, який, чий,
котрий, скiльки можуть стояти в називному вiдмiнку i виконувати роль
пiдме- та в пiдряднiй частинi, водночас приєднуючи
ïï до головноï: Нiколи не здобуде перемоги той, хто
передчасно вважає себе переможцем (Дм.). У непрямих вiдмiнках
вiдноснi займенники, що приєднують пiдрядну частину до
головноï, виконують роль додатка або означення чи присудка:
Живе поезiя у мовi, Якоï мати вчила нас… (Рил.); Який
сам, таку взяв (Нар. тв.). Сполучними словами можуть виступати
прислiвники, похiднi вiд займенникiв: де, куди, звiдки, коли,
вiдколи, доки, як, чому. У пiдрядному реченнi вони виконують роль
обставини: Коли дзвонять черешнi В медовому цвiту, Узори нетутешнi
Iз цвiту я плету (Рил.). Де тонко, там i рветься (Нар. тв.).