106. Значення прислiвника, його граматичнi ознаки

П р и с л i в н и к це повнозначна незмiнювана частина мови, що
виражає ознаку дiï, стану чи ознаку iншоï ознаки. У
реченнi прислiвник пов'язується з дiєсловом, виконуючи роль
обставини дiï. Наприклад: Синiла (д є?) навкруги да- лечiнь
(Гонч.); Дорога все глибше (я к?) врiзалась в уще- лину, зверху (з в i д
к и?), зi скель, понапувало (М. Ол.). Може також пов'язуватися з
прикметником або iншим при- слiвником, слугуючи для вираження ознаки
якостi в ролi об- ставини мiри, ступеня: Ось зовсiм (н а с к i л ь к и?)
близько з води вихопилась гостра скеля (Баш); Коли моя бiлява донь- ка
виросте, я буду надто ( я к о ю м i р о ю?) старий (Досв.). Iнколи
прислiвник має зв'язок з iменником, виконуючи роль не- узгодженого
означення: Карлос вибрав шлях ( я к и й?) на- право, Гвiдо вибрав шлях (
я к и й?) налiво (Л. У.). Менш типовою для предикативних прислiвникiв
є роль присудка в одно- складному реченнi: Тихо, пустельно, мов на
краю свiту (Гонч.).