Зображення величi i краси козацькоï звитяги у творчостi Тараса Шевченка

Шевченко як генiальний виразник сподiвань i прагнень свого народу, як захисник його iнтересiв любив той народ синiвською любовю. Народ i Украïна то його найбiльшi святинi. Найбiльша мука, бо ж ïх бiдами, ïх неволею вiн не просто карався, а дочасно згорiв, взявши на себе важкий тягар ïï соцiального i нацiонального визволення. I як iсторик свого народу, Шевченко не мiг обминути таку важливу сторiнку його життя як козаччина, Запорiзька Сiч. Козакам, козаччинi присвячено чимало творiв у славетнiй збiрцi Т. Г. Шевченка Кобзар. Образ козака носив узагальнений, дещо романтизований, характер. Це смiлива, мужня людина, яка любить свою краïну i готова вiддати за неï усе, що має, а має часто тiльки власне життя. Козацька воля гарцювала, вони як та хмара, ляхiв обступили i готовi пролити за народ чисту, святу свою кров.
Поет прагне викликати у читача захоплення цими людьми, повагу до ïхнiх подвигiв, здiйснених в iмя того, щоб народ скинув iз себе рабськi пута i, вiльний, постав у красi i гiдностi серед iнших, таких же вiльних народiв.
Романтизовану картину волелюбства й мужностi украïнського козацтва в боротьбi з турецько-татарськими ордами показано в поемi Гамалiя . Змальовуючи образ запорожцiв, що вирушають з Великого Лугу у Скутар, поет називає козакiв сердегами, орлятами, соколятами. Та найсильнiше пафос схвалення сiчового побратимства, утвердження справедливостi дiй козакiв переданий у гуртовiй величальнiй пiснi наприкiнцi поеми.
Слава тобi, Гамалiю,
На ввесь свiт великий,
На ввесь свiт великий, На всю Украïну,
Що не дав ти товариству
Згинуть на чужинi!
До козацтва як уособлення лицарськоï звитяги та волелюбностi Т. Шевченко викликає симпатiю iз зовнiшнiми ознаками: козацькi символи влади клейноди бунчук, булава; вороний коник вiрний товариш козака, зброя золота гостра шаблюка усе це в поєднаннi з романтично- пiднесеним описом козакiв складає основу вiдношення Шевченка до Великого Лугу.
I ще один твiр , що описує героïку тих далеких днiв, поема Тарасова нiч. Це розповiдь про перемогу козакiв на чолi з Тарасом Трясилом над вiйськом Конецпольсько-го. I знову бачимо вiдважних до вiдчайдушностi козакiв, що на ґвалт Украïни прилетiли. Вони орли, соколи, адже усе це благороднi птахи, що нiколи не нападуть першими, але будуть захищати рiдне гнiздо до останнього.
Т. Шевченко як справжнiй письменник, генiй украïнськоï лiтератури, примушує нас, його читачiв, замислюватись над iсторичним минулим нашоï батькiвщини, вчитися на героïчних прикладах козакiв патрiотизму i готовностi до самопожертви.