Зображення чиновництва, шляхти i помiщикiв у повiстi Франка Перехреснi стежки

Молодий, але досвiдчений i вже надзвичайно популярний адвокат
Євгенiй Рафалович потрапляє в провiнцiйне мiсто, де
збирається працювати. Знайомство з поглядами та життям
мiсцевоï iнтелiгенцiï Євгенiй розпочав заочно: вiн
дiзнався багато чого вiд свого колишнього репетитора Валерiана
Стальського, а останнiй назвав мiсто акустичним. Тодi Рафалович трохи
здивувався, спочатку не зрозумiвши цього термiна. Але невдовзi
нерозумiння пройшло, коли Євгенiй сам став робити вiзити всiм
найзначнiшим особам мiста. Побував вiн у старости, бургомiстра,
гiмназiйних учителiв i у багатьох iнших. Враження адвоката були такi,
нiби вiн побував у клоацi. Кожен доносив на iншого, ладен був знищити
опонента. А що буде, думав Євгенiй, якщо ми колись наступимо один
одному на ногу?!
Розпочалася адвокатська робота, i Євгенiй вiдчув на собi вплив добродушних управителiв мiста.
Пан староста, бачачи, що Рафалович захищає селян, спочатку мяко
натякав на недоречнiсть цього, розповiдав про майбутню блискучу
карєру, яка чекає на адвоката за умови, що вiн позбавиться
мужичих iдей. Не знайшовши розумiння з боку Рафаловича, староста вже
кричав на увесь рот, що буде змушений вжити всiх заходiв для
нейтралiзацiï адвоката, бо той пiдбурює народ на протизаконнi
дiï. До ворожого Євгенiю табору належить i збанкрутiлий
шляхтич повiтовий маршалок Брикальський, який привласнив собi десять
моргiв селянськоï землi. Вiн намагався обєднати панську i
селянську позичкову каси, аби народними грiшми врятувати себе вiд
повного краху. Граф Кшивотульський, хоч уже був кiнець ХIХ столiття,
користувався ще майже середньовiчними способами спiлкування з селянами
вiн карав ïх канчуками. А суд, якщо справа доходила до цього,
покривав помiщика в усiх його злочинах, бо й сам, ще бiльшою мiрою, нiж
шляхтичi, був розкладений хабарництвом, неуцтвом, жорстокiстю й тупiстю
його представникiв. Яскравим прикладом цього є суддя Страхоцький
тупа, неосвiчена, до того ж психiчно хвора людина. Саме такi люди довели
судовi процеси до рiвня сатиричного шаржу на судочинство. Чого можна
було очiкувати вiд суду, якщо там панували мертвi шаблони, лiнивство,
кругова порука.
До негативних соцiальних типiв належать також пройдисвiти Шнадельський i
Шварц. Заради наживи вони вбивають лихваря Вагмана, крадуть у нього
грошi.
Вагман найзагадковiша i найтаємнiша натура. Вiн сам про себе каже:
шахрай, добродiй добродiïв. I водночас пропонує допомогу
Рафаловичу у справi захисту iнтересiв селян. Але i Вагман
переслiдує цiлком практичнi цiлi, намагаючись економiчно знищити
своïх особистих ворогiв деяких помiщикiв та крупних чиновникiв.
Саме проти всiх цих рiзноманiтних пявок народу веде Рафалович свою
титанiчну боротьбу за визволення найбезправнiшого прошарку суспiльства
селянства.