Вивчення поезiï Пушкiна
Хлопчик з кучерявим волоссям, смуглявим обличчям i великими жвавими
очима таким був у дитинствi i юностi найгенiальнiший з росiйських поетiв
Олександр Сергiйович Пушкiн . (Бажано показати учням портретгравюру,
виконаний Є.I.Гейтманом у 1822 р., або репродукцiю картини С.Г.
Чирикова “Пушкiн в юностi”). Сашко дуже полюбляв
бешкетувати. Вiд його витiвок частенько весь будинок ходив ходуном: то
вiн зображав домового з рогами, то скакав мавпою заморською, то пiвнем
спiвав… Але раптом зупинявся, замислювався i просив:
Мамо, розкажи казку. Краще тебе нiхто не вмiє казок розповiдати.
Вiн звав мамою свою няню, Орину Родiонiвну. Адже вона дiйсно багато в
чому замiняла йому рiдну матiр. Та й вона в ньому душi не чула, ладна
була за нього життя вiддати.
Мамо, розкажи казку, розкажи.
Ой, який ти невгамовний, Олександре Сергiйовичу! бурчала няня. Але було
помiтно, що ïй дуже приємно чути це прохання вiд улюбленого
вихованця. I, звiсно, вона йому не вiдмовляла.
Няня починала розповiдати казки . А вона знала ïх дуже багато. Тихо
поскрипує колiща прядки. Орина Родiонiвна пряде шерсть i в такт
своïм плавним рухам спiвуче i загадково починає…
А Олександр, напiвлежачи на подушцi, старанно все записує: i про
царя Салтана, i про мертву царiвну i сiмох богатирiв, i про Балду, який
перехитрив попа…
Яку казку не почне Орина Родiонiвна, зачин у неï один: “Як на
морiокеанi стоïть зелен острiв, а на тому островi дуб зелений, вiд
того дуба висить золотий ланцюг, а по ньому ходить чорний кiт. На правий
бiк iде веселi пiснi спiває, на лiвий старi казки
повiдає”.
Слухав, слухав той зачин Олександр Сергiйович i одного разу звернувся до
нянi:
Мамо, а помоєму ось як виходить:
У лукоморья дуб зеленый,
Златая цепь на дубе том,
И днем и ночью кот ученый
Все ходит по цепи кругом;
Идет направо песнь заводит,
Налево сказку говорит…
Гарно, схвалювала няня. Чого вже краще?
Ти, мабуть, i про Кощiя, i про Балду на свiй лад складеш? Про бабу Ягу?
Про лiсовика? Про Кощiя безсмертного? Хто така русалка?
У хатинцi на курячих нiжках живе баба Яга. Ця хатинка чарiвна i за
наказом баби Яги може повертатися то передом, то задом до лiсу. Баба Яга
це стара лiсова чаклунка, вiдьма. Вона згорблена i страшна. Одна нога у
неï кiстяна. Яга лiтає у ступi, розмахуючи мiтлою.
Лiсовик дух лiсу. Вiн i з'являється i щезає зненацька,
лякає всiх рiзними звуками, має здатнiсть обертатись у
людину i у тварину. Живе у дуплi старого дуба.
Кощiй безсмертний злий чаклун, що в казках завжди протистоïть
позитивним героям. А безсмертним його називають тому, що його смерть
схована дуже далеко: вона на кiнчику голки, яка знаходиться у яйцi, яйце
у качцi, качка у зайцi, заєць у скринi, скриня в дуплi дуба, а дуб
росте на островi Буянi посеред океану.
Русалка гарна дiвчина з риб'ячим хвостом, яка живе на днi водойми. За
народними повiр'ями, русалками ставали дiвчата, що втопилися через
нещасне кохання .
Слово вчителя. Пушкiнський вiрш, який ми вивчатимемо сьогоднi, власне,
не є окремим твором. Це пролог, тобто своєрiдний вступ до
знаменитоï поеми Пушкiна “Руслан i Людмила”. Коли ви
станете дорослiшими, ви обов'язково прочитаєте весь цей твiр. Ця
поема була зверненням поета до iсторiï свого народу. В
“Русланi i Людмилi” Пушкiн широко використав старовиннi
народнi перекази. В основi сюжету твору iсторiя кохання головних
героïв, якi на шляху до щастя зустрiчаються з багатьма перешкодами.
Пригоди героïв, ïх зустрiчi зi злими i добрими чарiвниками
створюють у поемi казковий колорит.
Саме тому дуже органiчною частиною поеми став пролог, який вводить
читачiв в атмосферу народноï казки.
Виразне читання прологу. Можливе використання фонохрестоматiï з
записами майстрiв художнього читання (переклад i оригiнал).
Пролог до поеми дiйсно виглядає як завершений художнiй твiр. У
ньому можна видiлити три частини: вступ (першi шiсть рядкiв), основну
частину i фiнал (останнi шiсть рядкiв).
У вступi змальована загадкова краïна Лукомор'я. своєрiдним
обрамленням початку i кiнця прологу стає згадування Лукомор'я,
зеленого дуба i вченого кота, який нiбито i розказав поетовi цю чудову
казку, а поет повiдав ïï всьому свiтовi.
Дiйсно, твори О.С Пушкiна знають у всьому свiтi. Всiм з дитинства вiдомi
його казки: “Казка про царя Салтана”, “Казка про
мертву царiвну i про сiмох богатирiв”, “Казка про рибалку i
рибку”, “Казка про попа i наймита його Балду”. За цими
казками знятi чудовi мультиплiкацiйнi фiльми. Творчiсть Пушкiна надихала
багатьох композиторiв: М. РимськогоКорсакова, М. Мусоргського, П.
Чайковського. За мотивами поеми “Руслан i Людмила”
однойменну оперу створив М. Глiнка.
Край лукомор ‘я дуб зелений,
I золотий ланцюг на нiм;
Щодня, щоночi кiт учений
На ланцюгу кружляє тiм; Iде праворуч спiв заводить,
Лiворуч казку повiда.
Дива там: лiсовик там бродить,
В гiллi русалка спить блiда;
На невiдомих там дорiжках
Слiди нечуваних страхiть;
Там хатка на' курячих нiжках
Без вiкон, без дверей стоïть;
В примарах там лiси й долини;
Там на свiтаннi хвиля лине
На берег дикий пiсковий,
I тридцять витязiв чудових
Iз хвиль виходять смарагдових,
Та ще й дозорець ïх морський;
Там королевич мимоходом
Полонить грiзного царя;
Там серед хмар перед народом
Через лiси, через моря
Чаклун несе богатиря;
В темницi там царiвна тужить,
А бурий вовк ïй вiрно служить;
З Ягою ступа там бреде,
Вперед сама собою йде;
Там цар Кощей над злотом чахне;
Там руський дух… Там Руссю пахне!
I я там був, i мед я пив,
Край моря бачив дуб зелений,
Пiд ним сидiв, i кiт учений
Своïх казок мене учив.
Одну згадав я: добрi люди,
Нехай для вас ця казка буде…
Переклад М. Терещенка
