Вiдображення морально-етичного вчення Христа у творах П. Кулiша

Бiблiя найвiдомiша книга у свiтi, що перекладена на 1200 мов та нарiч i
функцiонує вже понад 3000 рокiв, займає незвичайне, особливе
мiсце в культурi людства. Причина цього полягає в ïï
гуманiстичних глибинах, у високих моральних цiнностях, а також у тому,
що багато ïï книг i роздiлiв є витвором витонченоï
словесностi.
Бiблiя складається з двох великих частин: Старого та Нового
Заповiтiв. Особливо велике значення для виховання духовностi сучасних
людей має морально-етичне вчення Iсуса Христа, сконцентроване у
його Нагорнiй проповiдi та притчах. Як у давнi часи, так i тепер є
актуальними десять християнських заповiдей: не убий, не вкради, не
обманюй, не поклоняйся iдолам, люби свого ближнього як самого себе,
шануй батька i матiр та iн. Саме на основi бiблiйних настанов побудованi
вiдомi пам'ятки давньоруськоï лiтератури Поучення Володимира
Мономаха, Слово про закон i благодать Iларiона.
Бiблiя давно стала джерелом натхнення для письменникiв i мислителiв,
скульпторiв, художникiв, композиторiв, кiнематографiстiв. Вона дає
невичерпнi зразки сюжетiв i мотивiв, символiв i метафор,
фразеологiï i стилiстики. В украïнськiй лiтературi до
Бiблiï не раз зверталися i Леся Украïнка, й Iван Франко, i
Тарас Шевченко , у Кобзарi якого десятки бiблiйних сюжетiв i мотивiв
Псалми Давидовi, Неофiти, Iсаiя. Глава 35, Свiте ясний! Свiте тихий та
iн.
У поемi Енеïда I. Котляревський подає описи пекла i раю за
народними уявленнями, що, безперечно, навiянi Бiблiєю. Так, у
пекло письменник помiстив скупих, брехунiв, гульвiс, самогубцiв,
лжевчених, пиякiв, палiïв, ворожбитiв, злодiïв усiх, чиï
дiï були не вiдповiдними до Божих заповiдей.
Нi чванились, нi величались,
Нiхто не знав тут мудровать,
Крий Боже, щоб не догадались
Брат з брата в чiм покепковать;
Нi сердилися, нi гнiвились,
Нi лаялися i не бились,
А все жили тут люб'язно…
Високими моральними чеснотами володiють героïня iншого твору I.
Котляревського Наталка Полтавка та Маруся з однойменноï повiстi Г.
Квiтки-Основ'яненка. Вони шанують своïх батькiв, ладнi заради них
пiти на самопожертву.
Т Шевченко в якостi епiграфiв до поем Сон, Кавказ, Великий льох, I
мертвим, i живим… узяв слова з Бiблiï, бо вони спiвзвучнi з
iдеями цих творiв, пiдкреслюють ïх. Наприклад, посланiе I мертвим,
i живим… розпочинається висловом iз Соборного послання
Iоанна (Глава 4, с. 20): Аще кто речет, яко люблю Бога, а брата свого
ненавидит, лож єсть.
Кобзар з великим натхненням переспiвує Давидовi псалми, бо вони
вiдповiдають його мрiям та сподiванням: Дiла добрих оновляться,
Дiла злих загинуть.
Т. Шевченко сподiвається волi, кращого життя для свого народу.
Тому в подражанiï Iсаiя. Глава 35 пише:
I спочинуть невольничi
Утомленi руки,
I колiна одпочинуть,
Кайданами кутi!
Не лякайтесь дива,
Се Бог судить, визволяє
Довготерпеливих
Вас, убогих. I воздає
Злодiям за злая!
Бiблiйнi мотиви часто трапляються i в поезiях П. Кулiша, який майже
дослiвно цитує Святу книгу: Блаженний, хто туди не ходить, де раду
радять нечестивцi, Благословляє Господь того щедро, хто заповiдь
його шанує, Господи, почуй мiй голос, незрячi очi просвiти,
Блажен, хто помочi шукає в Бога, Да буде слава Господа вовiки й
багато iнших.
Висновок. Отже, Новий Заповiт це поетична розповiдь про народження,
духовний подвиг, смерть i воскресiння основоположника християнства Iсуса
Христа. А Проповiдь на горi, що вмiщена в ньому шедевр
християнськоï лiтератури, величний зразок проповiдницьких творiв, у
якому в алегоричнiй, афористичнiй формi викладенi основнi положення
християнськоï моралi, що не втратили свого значення й через
тисячолiття. Немає жодного великого письменника, який би хоч раз
не звернувся до змiсту Бiблiï. Тому можна iз впевненiстю сказати,
що Святе Письмо мало колосальний вплив на розвиток мистецтва, всього
духовного життя украïнського народу.
Опорнi слова й поняття: Бiблiя, Старий та Новий Заповiт, Нагорна
проповiдь, Iсус Христос, християнськi заповiдi, бiблiйнi сюжети й
мотиви, пекло i рай, християнська мораль.