Творчiсть Франсуа Вiйона (Балада прикмет)

Творчiсть Франсуа Вiйона належить до перiоду французького Вiдродження,
коли актуальними стали питання не лише пiзнання довколишнього свiту,
але, насамперед, пiзнання людини, ïï сутностi в мiнливому
суспiльному життi. Вiйона вважають неперевершеним майстром балад. До
цього жанру зверталися багато письменникiв багатьох лiтератур свiту,
проте саме Вiйон залишив у своïй творчiй спадщинi по-новаторському
повнозвучнi зразки балад. У французькiй лiтературi, завдяки творчостi Ф.
Вiйона, викристалiзувалися певнi особливостi балад: безпосереднє
звернення до читача, оповiдь вiд першоï особи, наявнiсть
обов'язкових трьох строф, повторення рядкiв (рефрен). Балада прикмет
приклад цього.
Лiричний герой цього поетичного твору звичайна людина, яка добре
обiзнана з рiзними сторонами життя. Проте, дочитавши твiр до кiнця, усе
ж таки доходиш висновку, що ця нiби звичайна людина добре засвоïла
заклик давньоримського фiлософа Цицерона: Пiзнай самого себе. Анафора я
знаю, на якiй побудовано весь твiр, акцентує увагу на внутрiшнiй
зосередженостi лiричного героя, на його особистому ставленнi до
довколишнього життя. Отже, за традицiєю, балада звучить вiд
першоï особи, лiричний герой постає перед нами знавцем життя,
бо вiн обiзнаний у всьому, вiн знає лiтопис далеких днiв, книги,
iстини, чутки, смерть, що нищить все довкола, скiльки крихiток в окрайцi
хлiба. Удаючись до iронiï та протиставлення, Вiйон пише, що його
герой бачить набагато бiльше, бо вiдає про те, що багатiям i
тепло, й сухо, що вони бувають глухими, бо ïм не до тебе. Iронiчно
звучать зауваження про те, що йому вiдомi навiть нiби не потрiбнi на
перший погляд речi, наприклад, що у принца на обiд, хто працює, а
хто нi, як рум'яняться старi жiнки. Але врештi, цi всi знання лiричного
героя це знання про довколишнє життя, вiн у гущi його, серед
простих i серед багатих, серед освiчених i ницих. Однак повторення рядка
Я знаю все, та тiльки не себе, яким закiнчується кожна строфа,
засвiдчує, що лiричний герой, пiзнаючи довколишнiй свiт,
намагається пiзнати самого себе.
Складається враження, що поет устами свого героя закликає до
активного пiзнання свiту, до змiни його, але саме через удосконалення
самого себе. Отже, Ф. Вiйон, увiвши в баладу конкретне звернення до
внутрiшнього свiту свого лiричного героя, тим самим показав глибокий
гуманiстичний змiст своïх творiв, що було характерною ознакою
творчостi митцiв епохи європейського Вiдродження.