Творчiсть Диккенса, проблеми, художнiй свiтогляд

Народився письменник у лютому 1812 року. Ще з дитинства вiн випробував
всю гiркоту потреби, соцiальноï нерiвностi й жорстокоï
несправедливостi сучасноï йому суспiльноï системи, i це багато
в чому визначило демократизм його переконань i симпатiй. Дитинство й
рання юнiсть Диккенса протiкали в найбiднiших кварталах Лондона й навiть
у борговiй в'язницi, у якiй потрапила вся сiм'я пiсля невдалих спроб Диккенса-
старшего вибитися з нестатку й перейти в ряди забезпечених представникiв
середнього класу.
Ще в раннiм дитинствi майбутньому великому письменниковi Англiï
довелося познайомитися iз кричущими контрастами найбiльшого мiста
тодiшнього капiталiстичного миру, випробувати на собi всю вагу й вся
злиденнiсть життя схiдноï сторони Лондона — Лондона
знедолених. Вiн мрiяв учитися, але положення сiм'ï було таке, що
йому й думати не доводилося про систематичне утворення
Один за iншим пише Диккенс невеликi нариси з життя Лондона, якi вiн
потiм об'єднав i видав за назвою Нариси Боза. Успiх був
величезний. Уже до кiнця 1836 року Диккенс став вiдомий всiєï
Англiï й придбав популярнiсть у найширших колах англiйських
читачiв. Пiсля величезного успiху Посмертних записок Пиквикского
клубу слава його з кожним роком росла. Протягом всього життя Диккенс
залишався в Англiï самим улюбленим письменником
Творчiсть Диккенса тривало кiлька десятилiть. Диккенс виявив себе як
автор, що пише про сучаснiсть. Дiя вiдбувається пiд час
французькоï революцiï
Романи, що прославили Диккенса (Оливер Твiст, Домби й син ), говорять
про сучаснiсть. Залучають читачiв завдяки соцiальному аналiзу, умiнню
зображувати яскравi характери Двi характернi риси творчостi: обмежене
почуття гумору, побудоване на вмiннi помiчати смiшнi збiги в життi, i
свiдомiсть того, що добрий початок у людинi невикорiнне
Iлюзiï Диккенса, пов'язанi з поданнями про шляхетнiсть людини
— скорiше його плюс. Однiєï з головних тем є тема
формування особистостi. Дiти завжди глибоко хвилювали Диккенса як
художника. У рядi романiв, написаних ïм у наступнi роки, письменник
створив зворушливi портрети дiтей, що найчастiше терплять усiлякi
позбавлення й моральнi випробування, що переборюють непосильнi для них,
(Оливер Твiст, Бiльшi надiï).
Пiсля революцiйного 1848 року Диккенс випустив новий роман —
Життя Дэвида Копперфилда, розказана ïм самим (1850). Цей
роман, у великiй мерi автобiографiчний, вiдрiзнявся вiд усього
створеного ïм в 40-i роки. Але хоча Диккенс пiд впливом подiй
революцiйного рокiв i вiдiйшов вiд проблематики соцiального роману, вiн
аж нiяк не втратив того народолюбия, яким дихала його творчiсть
попереднiх лiт
Диккенс ще з 1850 року стає на чолi лiтературно-суспiльного
журналу (Домашнє читання, перейменовано в 1860 роцi в
Цiлий рiк), вiн придiляє багато часу й уваги роботi з
лiтературною молоддю, редагуванню матерiалiв, що надходили на його
висновок. З кiнця 50-х рокiв Диккенс почав виступати iз читанням уривкiв
зi своïх романiв перед широкою публiкою в рiзних мiстах
Англiï. Успiх цих читань був величезним
В 1870 роцi великого письменника не стало. Сидячи за роботою над початим
ïм незадовго до того романом Таємниця Эдвина Друда,
вiн раптово знепритомнiв i, не приходячи в себе, незабаром помер. Роман
Эдвин Друд залишився незавершеним