Стрiлецькi пiснi

В серединi 19 ст. у системi народноï творчостi жанр iсторичноï
пiснi поступається мiсцем iншим жанрам. Це було результатом
занепаду нацiонально-полiтичноï свiдомостi внаслiдок нацiонального
поневолення, численних заборон, покарання всiх проявiв нацiонального
самовиявлення. Росiя, з одного боку, а Польща з другого, зробили все для
того, щоб убити нацiональну iдею на окупованих ними украïнських
землях. Тодi роль пiсенно-iсторичного лiтопису народу почали вiдiгравати
суспiльно-побутовi пiснi (рекрутськi, наймитськi, заробiтчанськi,
емiгрантськi та iн.), якi вiдтворювали загальну картину життя
украïнського народу пiд полiтичним i соцiальним гнiтом. Подiï,
художньо освоєнi в цих пiснях, не виходили поза суспiльно-побутовi
теми , тому ïх не можна вважати власне iсторичними. У них не
йдеться про конкретнi iсторичнi подiï, не називаються iмена вiдомих
в iсторiï людей. Вони вiдрiзняються i своєю поетикою: у них
лiричне начало домiнує над епiчним (виражаються почуття,
переживання, важкi роздуми знедолених, а не ïхнi дiï чи
життєвi ситуацiï). Тому цi пiснi належать до лiрики, а не героïко-
поетичного епосу, до якого входять iсторичнi пiснi.
Але як тiльки з´явилась нова надiя на визволення Украïни у
перiод Першоï свiтовоï вiйни, украïнський народ знову
охопила хвиля звеличення своïх нацiональних героïв у пiсеннiй
творчостi. Найбiльшим спалахом нацiонального самовияву була дiяльнiсть
збройного легiону Украïнських Сiчових Стрiльцiв, створеного
стараннями украïнських патрiотiв у складi Австро-Угорськоï
армiï. Вiн став початком змагань украïнцiв-галичан та гуцулiв
за свободу. Однак доля молодих талановитих легiонерiв стала однiєю
з найтрагiчнiших сторiнок iсторiï. Виступивши проти армiï
росiйського царизму, вони вступили у братовбивчу вiйну (в росiйськiй
армiï були солдати зi Схiдноï Украïни). Австро-Угорщина
запiдозрила стрiльцiв у зрадi, i ïх почали винищувати з обох
сторiн. Багато з них загинуло у битвах, iнших закатували у сибiрських
таборах.
Цей суперечливий, неоднозначний трагiчний етап украïнськоï
iсторiï чи не найповнiше вiдбився у героïко-поетичному епосi
найсучаснiшого циклу в пiснях визвольних змагань першоï половини 20
cт. Стрiлецькi пiснi представленi тут понад 400 текстами, серед яких
є твори героïко-патрiотичного, баладного, жартiвливого
характеру. Цi пiснi, хоч i побутують як народнi, вiдрiзняються вiд iнших
народних пiсень тематикою i поетикою, наближаючись до лiтературних
творiв. Пояснюється це тим, що ïхнi автори представники
сiчового стрiлецтва були вихiдцями з iнтелiгентських родин,
гiмназистами, освiченими людьми (за документами Львiвського архiву 40%
сiчових стрiльцiв мали вищу унiверситетську освiту). Вони були обiзнанi
з лiтературою, музикою, малярством i створювали пiснi як авторськi
твори. Але пiснi швидко ставали популярними i починали побутувати як
народнi. Iмена авторiв забувалися. I зараз багато з них побутує в
народi анонiмно, хоч ïхнi автори вiдомi багатьом, тому частину з
них зараховують до пiсень лiтературного походження.
Серед пiсень патрiотичного змiсту передусiм видiляють дуже популярнi, що
справдi стали всенародними. Так наприклад, пiсня О. Кониського Ой у лузi
червона калина:
Ой у лузi червона калина похилилася.
Чогось наша славна Украïна зажурилася.
А ми тую червону калину пiдiймемо,
А ми нашу славну Украïну гей-гей розвеселимо…
Ш. Вороного О, Украïно!:
О, Украïно, о, люба ненько,
Все тобi вiддам у боротьбi.
Тобi вiрненько присягнем 
За Украïну, за ïï волю,
Серця кров i любов  
За честь, за славу, за народ!
О. Маковея Ми гайдамаки: Ми гайдамаки, ми всi однакi,
Йшли дiди на муки, пiдуть i правнуки.
Ми ненавидим вороже ярмо. 
Ми за народ життя своє дамо…
До таких пiсень можна вiднести також Луговий гiмн, Ой з-за гори чорна
хмара встала невiдомих авторiв та iн.
Бойового характеру пiснi Л. Лепкого Ой видно село , Р. Куп-чинського Ми
йдемо в бiй та iн.
Маршовi пiснi Гей ви, хлопцi сiчовiï (К. Гутковського), Сiчовий
марш (Гей, там на горi сiч iде), Марш сiчовикiв (Гей, iзга-дайте, браття-
вкраïнцi) та iн.
До пiсень сiчових стрiльцiв, крiм iсторичних, належать i лiричнi пiснi:
Тематика ïх дуже рiзноманiтна. Найбiльше пiсень про кохання
належить Роману Купчинському Як з Бережан до Кадри, Човен
хитається серед води, Пиймо, друзi, грай, музико, Iрчик, Ой чого ж
ти зажурився, Шумить, шумить дiбровонька, а також Л. Лепкого Мальовнича
нiчка та iн. Зустрiчаються родинно-побутовi пiснi , як наприклад, Там за
селом, за лугом (О. Маковея), Пише стара мати (Р. Купчинського);
жартiвливi Зажурились галичанки, Мав я раз дiвчиноньку (Р.
Купчинського), Бо вiйна вiйною (Л. Лепкого) та iн. З-помiж суспiльно-
побутових пiсень наиширшою є тематика козацького життя (особливо
мотив смертi козака) Повiяв вiтер степовий, Накрила нiчка, У темному
лiсi пiд бiлов березов, Загинув стрiлець та iн.
З наведених прикладiв видно, що значна частина пiсень сiчових стрiльцiв,
якi поєднали в собi народну i лiтературну традицiю, має
цiлком конкретний iсторичний змiст, а тому вiдноситься до iсторичних
пiсень I половини 20 ст. Незважаючи на переслiдування у радянськi часи,
вони збереглися в народi i побутують до сьогоднi.
Донедавна не вивчався найновiший пласт iсторичноï пiсенностi, Що
формувався у мiжвоєнний перiод та у час Другоï свiтовоï
вiйни, зокрема у захiдних реґiонах Украïни. Це пiснi про
боротьбу ОУН-УПА чи повстанськi пiснi, в яких оплакується доля
поневоленоï Украïни. Наприклад, пiсня Триста лiт минає:
Триста лiт, триста лiт минає. 
Ой вставай, ой вставай, народе,
Як наш нарiд по тюрмах страждає
 Здобувай Вкраïнi свободи…
На украïнськiй землi…
Чи чуєш ти, друже, юначе,Сумний святий вечiр у сорок сьомiм роцi
та iн.) про трагiчну долю Карпатськоï Украïни (Цього року
сумнi свята, В Закарпаттi радiсть стала, А Тисою пливуть трупи), а також
про самовiддану жертовну боротьбу вiдважних воïнiв УПА (Там на
пiвночi, на Волинi, Ой у лiсi на полянцi, Iшли селом партизани, Лента за
лентою, Чи то буря, чи грiм та iн.). Серед цiєï групи теж
зустрiчаються лiричнi та баладнi пiснi, як наприклад, вiдома пiсня-
балада Iшов вiдважний гайовий. Цi пiснi, як i увесь iнший фольклор УПА,
чекають свого глибшого дослiдження.