СОЦIОЛIНГВIСТИКИ
Сучасний етап розвитку термiнознавства позначений увагою до галузевихтермiнологiй у рiзних вимiрах: системно-структурному, функцiональному,
когнiтивному. Соцiолiнгвiстична термiнологiя не виняток, сьогоднi вона
потребує унормування, стандартизацiï та комплексного опису.
Актуальною є системно-структурна характеристика, зокрема гiперо-
гiпонiмiчних вiдношень, якi забезпечують основу iєрархiчностi
галузевих термiносистем [Масликова 2005, Шапран 2005, Шелов 2003].
Мета статтi визначити роль словосполучень як засобу номiнацiï
родо-видових понять соцiолiнгвiстики. Предмет аналiзу виокремленi iз
сучасних лiнгвiстичних праць термiни-словосполучення, що позначають
соцiолiнгвiстичнi поняття. З огляду на мету формулюємо Завдання:
А) виокремити групи соцiолiнгвiстичних термiнiв, що позначають родо-
видовi поняття, тобто перебувають у гiперо-гiпонiмiчних вiдношеннях; б)
зясувати роль термiнiв-словосполучень у формуваннi гiперо-гiпонiмiчних
вiдношень; в) описати особливостi номiнацiï видових понять за
допомогою термiнiв-словосполучень.
Термiносистема це знакова модель спецiальноï галузi знання чи
дiяльностi, елементами якоï виступають лексичнi одиницi (слова i
словосполучення) певноï мови для спецiальних цiлей будь-якоï
природноï мови, зi структурою вiдповiдною структурi даноï
теорiï [Лейчик 2006, с. 129]. Водночас, термiносистема це ще й
складне iєрархiчне утворення, що структурує знання за
допомогою логiчних вiдношень. Прикладом таких вiдношень є родо-
видовi, або гiперо-гiпонiмiчнi звязки, однi з найважливiших у формуваннi
термiносистем. Гiперо-гiпонiмiя лежить в основi багатьох з них,
вiдображаючи вертикальнi вiдношення суперординацiï та
субординацiï [Панько та iн. 1994, с. 194; Симоненко 1991, с. 16;
Шелов 2003, с. 91].
У мовленнєвому потоцi слова актуалiзують рiзнi вiдношення мiж
семами. Можливiсть чи неможливiсть виникнення певних семантичних звязкiв
залежить вiд семного складу семем. Для опису гiперо-гiпонiмiчних
вiдношень необхiдно враховувати парадигматичне та синтагматичне
значення, якi, як структурнi значення, виступають основними семантичними
характеристиками слова, елементами лексико-семантичноï системи.
Структурне значення визначається у вiдношеннi одного знака до
iнших в межах певноï знаковоï системи. Синтагматичне
структурне значення характеризує лiнiйнi звязки, якi забезпечують
певну послiдовнiсть мовних одиниць, повязуючи одне слово з iншим.
Парадигматичне структурне значення характеризує нелiнiйнi
вiдношення знакiв, якi творять певний клас взаємоповязаних i
протиставлених однорiдних лексичних одиниць [Новиков 1982, с.93-97;
Плотников 1984, с. 43; Попова, Стернин 1984, с. 67].
Розвиток гiпонiмiчноï парадигми термiнiв може вiдбуватися
експлiцитно (термiни спiвгiпонiми, розвиваючи своï синтагматичнi
значення, показують поєднання попередньо розчленованих образiв у
певнi семантичнi сутностi, i таким чином формують семантику гiпонiмiв)
чи iмплiцитно (гiперо-гiпонiмiчнi вiдношення розвиваються через
актуалiзацiю парадигматичних значень гiперонiмiв). У випадку формування
гiперо-гiпонiмiчних звязкiв у термiносистемах шляхом розвитку
синтагмозначення номiнацiя видового поняття вiдбувається за
допомогою родового термiна i з опорою на лексичний конкретизатор [Мацюк
1988, с. 12; Панько та iн. 1994, с. 193-194]. Виникає аналiтична
форма гiпонiма i термiносистема поповнюється новими термiнами-
словосполученнями. Соцiолiнгвiстична термiнологiя засвiдчує обидва
типи розвитку гiпонiмiчноï парадигми, але найпродуктивнiшим
виступає експлiцитний: через синтагматичне значення опорного
компонента шляхом аналiтичноï деривацiï. Цей процес
iлюструє одну iз основних властивостей термiна: не просто
iменувати поняття, а вiдбивати його змiст, що веде до створення
синтаксичним способом складних термiнiв, Термiнiв-словосполучень
[Даниленко 1977, с. 95-103]. Причини активностi i продуктивностi цього
способу творення термiнiв дослiдники вбачають у здатностi значень до
конкретизацiï через додатковi уточнювальнi галузевi характеристики
загальновживаних слiв, а також у можливостi ставати вихiдними
(стрижневими) назвами для творення видових одиниць [Годована 2005, с.
101]. Подiбнi гiпонiми структурно постають у формi словосполучень.
На думку Загнiтка А. П., словосполучення це номiнативна синтаксична
одиниця, яка складається з двох i бiльше, повязаних пiдрядним
звязком, повнозначних компонентiв, один з яких є стрижневим
(головним), другий залежним [Загнiтко 2004, с. 53]. Природу
словосполучення в синтаксичнiй системi украïнськоï мови
визначають як бiнарну, яка ґрунтується на валентних
можливостях слова i, при цьому, дозволяє бiльш розчленовано i
конкретно називати предмети, дiï, ознаки [Беляев 2003, с. 53;
Загнiтко 2004, с. 13; Слинько та iн. 1994, с. 58;], що надзвичайно
важливо для термiнологiчноï номiнацiï.
За будовою словосполучення подiляють на простi (двокомпонентне семантико-синтаксичне обєднання повнозначних слiв) та складнi
(багатокомпонентне (три i бiльше слова) обєднання повнозначних
слiв) [Загнiтко 2004, с. 68]. Найпродуктивнiшою опорною одиницею у
словосполученнях виступає iменник, поруч з яким витворилася
спецiалiзована форма залежного компонента прикметник, який повнiстю
узгоджується з опорним iменником. Також синтаксично
спецiалiзованим на означальнiй функцiï є родовий вiдмiнок
iменника [Вихованець 2003, с. 187-188]. За ступенем семантичноï
розчленованостi у синтаксисi видiляють вiльнi i невiльнi (сталi, стiйкi)
словосполучення. У вiльних словосполучення лексичне значення складових
зберiгається повнiстю, а в невiльних самостiйнiсть одного iз
компонентiв втрачена чи послаблена. Таким чином, сталi словосполучення
наближаються за семантикою до слова [Беляев 2003, с. 172-73; Слинько та
iн. 1994, с. 58].
Найчисленнiший клас стiйких словосполучень складають неоднослiвнi
термiни, синтаксично i семантично цiлiснi та вiдтворюванi одиницi
(монолiтнi поняттєво-словеснi комплекси). Вони займають промiжну
ланку мiж фраземами та вiльними словосполученнями, адже природа
спаяностi ïх компонентiв ґрунтується на прямому
значеннi, а регулярне вживання у професiйному мовленнi дає
можливiсть визначати ïх як вiдтворюванi мовнi одиницi, усталенiсть
яких зумовлюється звязками iз спiввiдносними поняттями [Михайлишин
1999, с.48-50]. У процесi номiнацiï понять одного класифiкацiйного
ряду кожен етап творення новоï одиницi характеризується
уточненням семантики вихiдного знака. На вiдмiну вiд словосполучень, якi
не мають термiнологiчного значення, термiни-словосполучення, володiючи
рiзним ступенем розкладностi, характеризуються бiльшою стiйкiстю
[Даниленко 1977, c. 104]. Декiлька факторiв зумовлюють термiнологiчну
стiйкiсть словосполучень: 1) звязок словосполучення iз денотативно-
сигнiфiкативним комплексом, який представляє певний фрагмент
довкiлля, перебуває у складi конкретноï галузi знань чи сферi
зацiкавлень фахiвцiв i передує термiнологiчнiй номiнацiï; 2)
постiйний порядок складникiв, змiна яких призводить до втрати стiйкостi,
i, як результат, детермiнологiзацiя номiнатiв; 3) функцiонування
термiнологiчного словосполучення у спецiальних текстах, закрiплення його
як поняттєво-вербального комплексу в активi користувачiв,
передусiм фахiвцiв конкретноï галузi знань; 4) поширенiсть таких
комплексiв зi сфери функцiонування на сферу фiксацiï та ïх
закрiплення (наявнiсть у словниках) [Михайлишин 1999, с. 50 ].
На номiнативному рiвнi мiж синтетичним та аналiтичним термiном
немає принциповоï рiзницi. Аналiтичний термiн це синтаксична
конструкцiя, яка складається з двох чи бiльше слiв. Вiдповiдно,
виникає структурна вiдмiннiсть мiж двома класами термiнологiчних
одиниць, що зумовлює потребу виокремлення додаткових ознак термiнiв-
словосполучень, якi розподiляються за граматичними та семантичними
параметрами. Термiни-словосполучення це переважно субстантивнi
словосполучення, складовi компоненти яких повязанi мiж собою за
допомогою одного iз рiзновидiв пiдрядного звязку, мають постiйний
порядок складникiв, характеризуються вiдтворюванiстю, стiйкiстю,
семантичною цiлiснiстю, нездатнiстю членуватися на самостiйнi термiни
без утрати значення, яке вони виражають [Чуєшкова 2003, с. 4-5].
Розгалуженi за допомогою термiнiв-словосполучень ряди гiпонiмiв у
соцiолiнгвiстичнiй термiнологiï творяться до назв Аналiз,
експеримент, Iнтервю, iнтерференцiя, мова , мовна полiтика, мовна
ситуацiя, соцiальна група, соцiолiнгвiстика, спостереження.
Для прикладу розглянемо родо-видове дерево термiна
Соцiолiнгвiстика, яке, за нашими спостереженнями1, налiчує
14 назв iз аналiтичною структурою. До них належать Американська
соцiолiнгвiстика (далi С), Ареальна с., Дiахронна
с., Синхронна с., Iнтеракцiйна с., Кiлькiсна с.,
Кореляцiйна с., Порiвняльна с., Прикладна с.,
Ретроспективна с., Статистична с., Теоретична с.,
Експериментальна с., Функцiональна с.
Перелiченi вище спiвгiпонiми iлюструють перший ступiнь
конкретизацiï значення термiна Соцiолiнгвiстика. Кожну з цих
термiнологiчних одиниць мотивують ознаки родового поняття
Соцiолiнгвiстика Та видовоï вiдмiнностi. Створення нових
аналiтичних номiнацiй вiдбулося шляхом звуження атрибутивноï
Семантики вихiдного компонента через конкретизацiю значення гiперонiма
Соцiолiнгвiстика. Родове поняття, розвиваючи своï
синтагматичнi значення, приєднує новi компоненти, якi
рiзняться мiж собою семним складом. При цьому аналiтична форма
дозволяє зберiгати прозорiсть мотивацiï термiна. Термiн
Американська соцiолiнгвiстика Диференцiює видову ознаку за
фiксацiєю географiчноï належностi теоретичних та практичних
постулатiв соцiолiнгвiстики. Назви Синхронна соцiолiнгвiстика Та
Дiахронна соцiолiнгвiстика Диференцiюються на класифiкацiйнiй осi
часового зрiзу дослiдження, а термiн Ареальна соцiолiнгвiстика
Вказує на просторову ознаку. Атрибути Кореляцiйна,
кiлькiсна, статистична, експериментальна, порiвняльна, теоретична
Уточнюють родову семантику щодо застосування методiв дослiдження, а
термiни-словосполучення Iнтеракцiйна соцiолiнгвiстика, прикладна
соцiолiнгвiстика, функцiональна соцiолiнгвiстика методологiчних
напрямкiв дослiдження.
Звуження атрибутивноï семантики вiдбувається за допомогою
приєднання до стрижневого компонента залежного. Термiни побудованi
за структурною моделлю Прикметник + iменник (назви на зразок
Синхронна соцiолiнгвiстика, Функцiональна
соцiолiнгвiстика), де стрижневий компонент виражений iменником, а
залежний прикметником, який узгоджується в родi i числi. Мiж
компонентами iменникових словосполучень встановлюються означальнi
вiдношення.
Гiпонiми, що проходять наступнi ступенi конкретизацiï, мають
зазвичай бiльше, нiж двокомпонентну будову. До таких назв належать термiни-
гiпонiми Вiльний асоцiативний експеримент, спрямований асоцiативний
експеримент, ендоглосна мовна ситуацiя, екзоглосна мовна ситуацiя,
збалансована мовна ситуацiя, незбалансована мовна ситуацiя, рiвноважна
мовна ситуацiя, нерiвноважна мовна ситуацiя, гiпоглосна мовна ситуацiя,
гiперглосна мовна ситуацiя та iн. (зауважимо, що багатокомпонентна
структура це не обовязкова умова формування подальшого ланцюжка
спiвгiпонiмiв). Розглянемо гiпонiмiчну парадигму з гiперонiмом Мовна
ситуацiя. У сучаснiй лiнгвiстичнiй лiтературi термiн Мовна
ситуацiя Не має однозначного трактування. Поняття визначають
як один iз найважливiших обєктiв соцiолiнгвiстики, спосiб
задоволення комунiкативних потреб за допомогою однiєï або
кiлькох мов, який притаманний певному суспiльству [Украïнська мова
2000, с. 332]. Мовна ситуацiя постає як сукупнiсть форм iснування
мови або сукупнiсть мов у ïх територiально-соцiальному
взаємовiдношеннi та функцiональнiй взаємодiï в межах
певних географiчних регiонiв або адмiнiстративно-територiальних утворень
[Кочерган 2003, с. 326]; як сукупнiсть умов, що характеризують визначенi
законом i насправдi реалiзованi правила мовноï поведiнки громадян
[Єрмоленко та iн. 2001, с. 94]; як контекст реального використання
мов, а також сукупнiсть мов та форм iснування мови, територiальних i
соцiальних дiалектiв, що функцiонують у визначеному адмiнiстративно-
територiальному обєднаннi в певний iсторичний перiод [Сулейменова,
Шаймерденова 2002, с. 131-132]. Отже, це конкретний тип
взаємодiï мiж мовами та формами iснування мови в суспiльному
життi народу. Мовну ситуацiю Як цiлiсну соцiолiнгвiстичну систему
потрiбно описувати через соцiолiнгвiстичнi змiннi в соцiумi,
соцiолiнгвiстичнi змiннi мовноï структури, соцiолiнгвiстичну
структуру суспiльства i соцiолiнгвiстичну комунiкативну систему
суспiльства [Пачев 1993, с. 74-80].
За кiлькiстю мов, якi взаємодiють у межах визначеноï територiально-
адмiнiстративноï одиницi, визначають Екзоглосну мовну ситуацiю
Та Ендоглосну мовну ситуацiю. Кожен iз гiпонiмiв має
термiни-дублети: Ендоглосна мовна ситуацiя Чи
Одномовнiсть, Монолiнгвiзм I Екзоглосна мовна ситуацiя
Чи Багатомовнiсть, Полiлiнгвiзм. Виступаючи гiпонiмом
до термiна Мовна ситуацiя, термiн Екзоглосна мовна ситуацiя
Формує ще й власну парадигму спiвгiпонiмiв: Бiлiнгвiзм
(двомовнiсть), Тримовнiсть I т. п.
Бiлiнгвiзм (двомовнiсть) Постає як практика колективного чи
iндивiдуального використання двох мов у рамках однiєï
держави чи соцiальноï спiльноти [Украïнська мова 2000, с.
122]; спiвiснування двох мов в межах одного колективу [Кочерган 2003,
с. 327]; щоденне використання двох мов, що виникає на етнiчно
неоднорiдних територiях [Skudrzykowa, Urban 2000, с. 26];
використання iндивiдом чи суспiльством двох чи бiльше мов
[Сулейменова, Шаймерденова 2002, с.36]; здатнiсть iндивiда володiти
двома чи бiльше мовами. При цьому окремi дослiдники звертають у вагу
на те, що термiн Бiлiнгвiзм Частiше використовують стосовно
окремоï особи (навiть, якщо вона володiє бiльше, нiж двома
мовами), а для нацiй i суспiльств (якщо вони вживають лише двi мови)
вживають термiн Багатомовнiсть [Trudgill 1992, с. 13]. Як
бачимо, термiн Бiлiнгвiзм (Двомовнiсть) багатозначний.
Реалiзуючи свою семантику, вiн може вступати в родо-видовi вiдношення
з рiзними термiнами i перебувати в позицiï гiпонiма та
гiперонiма. Як гiпонiм до назви Екзоглосна мовна ситуацiя,
термiн Бiлiнгвiзм Актуалiзує значення практика
колективного чи iндивiдуального використання двох мов у рамках
однiєï держави чи соцiальноï спiльноти i
розвиває власну гiпонiмiчну парадигму.
Серед термiнiв-гiпонiмiв до гiперонiма Бiлiнгвiзм Знаходимо:
Iндивiдуальний бiлiнгвiзм (двомовнiсть) I Масовий бiлiнгвiзм
(двомовнiсть), якi видiляються за семантикою кiлькiсть членiв
етносу, що вживають у мовнiй практицi двi мови; Регiональний
бiлiнгвiзм (двомовнiсть) Та Нацiональний бiлiнгвiзм (двомовнiсть)
за ознакою територiального поширення практики використання двох
мов. Пара спiвгiпонiмiв Природний бiлiнгвiзм (двомовнiсть) I
Штучний бiлiнгвiзм (двомовнiсть) Диференцiюється семами
знання i використаня двох мов як наслiдок безпосередньоï
взаємодiï мiж ïхнiми носiями i, вiдповiдно, знання i
використання двох мов як наслiдок створення штучних умов для вивчення та
використання другоï мови. У мовнiй практицi окремого iндивiда назва
Бiлiнгвiзм (двомовнiсть) Взаємодiє iз видовими
Чистий (координований) бiлiнгвiзм (мови iснують
У свiдомостi iндивiда як двi окремi системи) i Змiшаний бiлiнгвiзм
(двi мови зливаються в одну систему у свiдомостi iндивiда)
[Сулейменова, Шаймерденова 2002, с. 36].
Однiєю iз видових назв термiна Бiлiнгвiзм, яка також здатна
утворювати гiпонiмiчну парадигму, є термiн Соцiальний
бiлiнгвiзм. Це спiльне iснування, функцiонування i взаємодiя
мiж двома чи бiльше мовами в межах двомовноï (багатомовноï)
спiльноти. Соцiальний бiлiнгвiзм Передбачає iндивiдуальний
бiлiнгвiзм членiв спiльнот, якi рiдко однаково володiють двома мовами.
Диференцiйною ознакою термiна є те, що мовнi ресурси
двомовноï спiльноти формують певну соцiально-комунiкативну систему,
в якiй окремi мови розрiзняються за своєю соцiальною
функцiєю i статусом. Як термiн-виразник родового поняття
Соцiальний бiлiнгвiзм Пiдпорядковує видовi назви:
Мiжгруповий бiлiнгвiзм, Внутрiшньогруповий бiлiнгвiзм
(межi використання мов щодо точно визначеноï соцiальноï
спiльноти), Iндивiдуальний бiлiнгвiзм I Масовий бiлiнгвiзм
(стосовно термiна Соцiальний бiлiнгвiзм Ця пара спiвгiпонiмiв
видiляється за ознакою iнтенсивнiсть двомовних контактiв),
Двостороння двомовнiсть, Одностороння двомовнiсть (за
напрямком двомовного спiлкування мiж народами). Окремою групою видових
назв до гiперонiма Соцiальний бiлiнгвiзм, Якi обєднанi
семантикою етапи розвитку двомовноï спiльноти у соцiолiнгвiстичному
циклi, є назви Початковий бiлiнгвiзм, прогресивний бiлiнгвiзм,
iнтегрований бiлiнгвiзм, адекватний бiлiнгвiзм, регресивний бiлiнгвiзм,
залишковий бiлiнгвiзм [Пачев 1993, с. 234-238].
Серед гiпонiмiв термiна Мовна ситуацiя Виокремлюємо видовi
назви Збалансована мовна ситуацiя I Незбалансована мовна
ситуацiя. Одним iз гiпонiмiв до термiна Незбалансована мовна
ситуацiя Виступає термiн Диглосiя. Неоднозначне
розумiння цього термiна веде до його перехрещення iз назвою
Соцiальний бiлiнгвiзм. Пiд Диглосiєю Розумiють
Незбалансовану мовну ситуацiю, в межах якоï iснують двi мови
чи двi форми однiєï мови, що рiзняться своïми функцiями
[Украïнська мова 2000, с. 131; Кочерган 2003, с. 328, Skudrzykowa,
Urban 2000, с. 26], або спiльне iснування i функцiонування варiантiв
однiєï мови, що виконують рiзнi суспiльнi функцiï [Пачев
1993, с. 37; Trudgill 1992, с. 27]. Перше значення термiна Диглосiя
Майже повнiстю дублює змiст термiна Соцiальний
бiлiнгвiзм, а друге дає можливiсть ïï виокремити.
За показником демографiчноï потужностi мови спiвгiпонiмами до
термiна Мовна ситуацiя Є термiни Демографiчно рiвноважна
мовна ситуацiя (спiвiснування мов однаковоï комунiкативноï
потужностi) i Демографiчно нерiвноважна мовна ситуацiя
(спiвiснування мов рiзноï комунiкативноï потужностi)
[Сулейменова, Шаймерденова 2002, с. 131]. Вичленування видових назв
Гiпоглосна мовна ситуацiя I Гiперглосна мовна ситуацiя
Вiдбувається за вiдповiдними ознаками: спiввiдношення
офiцiйноï лiтературноï мови з iншою лiтературною мовою, що
має бiльше поширення у свiтi та спiввiдношення мови краïни з
мовами iммiгрантiв [Русанiвський 1989, с. 8] Система гiпонiмiв термiна
Мовна ситуацiя Розгалужена i багаторiвнева. Вона налiчує 32
спiвгiпонiми, серед них 29 назв аналiтичнi за структурою. У родо-
видовому деревi є двокомпонентнi, трикомпонентнi та
чотирикомпонентнi термiни-словосполучення, побудованi за моделями: а)
Прикметник + iменник (термiни на зразок Масовий
бiлiнгвiзм, Регiональний бiлiнгвiзм); б) Прикметник +
прикметник + iменник (назви Гiпоглосна Мовна
ситуацiя, Збалансована мовна ситуацiя, Iндивiдуальний
соцiальний бiлiнгвiзм); в) Прислiвник + прикметник + прикметник
+ iменник (Демографiчно рiвноважна мовна ситуацiя, демографiчно
нерiвноважна мовна ситуацiя). Гiпонiми, утворенi шляхом розвитку
синтагматичних значень, свiй звязок iз гiперонiмом виявляють експлiцитно
(через присутнiсть термiна-стрижневого компонента). Гiперо-гiпонiмiчне
дерево термiна Мовна ситуацiя Iлюструє декiлька етапiв
розвитку видових значень. Перший рiвень вiд лексеми Ситуацiя, яка
уточнює свою семантику, iлюструючи сему тип ситуацiï
(Ситуацiя → Мовна ситуацiя). На наступному рiвнi
конкретизацiï перебувають термiни Ендоглосна мовна ситуацiя,
екзоглосна мовна ситуацiя, збалансована мовна ситуацiя, незбалансована
мовна ситуацiя, гiпоглосна мовна ситуацiя, гiперглосна мовна ситуацiя,
рiвноважна мовна ситуацiя, нерiвноважна мовна ситуацiя, якi
уточнюють родову назву додатковими семами (див. вище) за допомогою
вiдповiдних означень. Третiй етап позначений розвитком гiпонiмiв
термiнiв Екзоглосна мовна ситуацiя → Бiлiнгвiзм
(Двомовнiсть, тримовнiсть I т. п.), Незбалансована мовна
ситуацiя → Диглосiя, Полiглосiя; Рiвноважна
мовна ситуацiя → Демографiчно рiвноважна мовна
ситуацiя; Нерiвноважна мовна ситуацiя → Демографiчно
нерiвноважна мовна ситуацiя. При твореннi видових похiдних на зразок
Бiлiнгвiзм, Диглосiя Механiзм конкретизацiï дещо
змiнюється, i до процесу залучаються парадигматичнi значення, що
виявляється у синтетичнiй структурi назв. Далi ряд спiвгiпонiмiв
розвиває лише термiн Бiлiнгвiзм, розгортаючи ïх у
словосполучення рiзних структурних типiв. Через розвиток синтагматичного
значення утворенi видовi за допомогою конкретизаторiв Iндивiдуальний,
масовий, регiональний, нацiональний, природний, штучний, соцiальний.
Подальше розширення гiпонiмiчноï парадигми вiдбувається через
звуження семантики термiна Соцiальний бiлiнгвiзм (див. перелiк
видових похiдних вище).
Як ми переконалися, номiнацiю видових понять забезпечили двокомпонентнi
та багатокомпонентнi словосполучення. Розвиток парадигми видових
термiнiв вiдбувся на кiлькох ступенях конкретизацiï i позначився на
ускладненнi структури термiнiв-словосполучень. У такий спосiб гiперо-
гiпонiмiчнi вiдношення забезпечили вiдповiднiсть термiнiв родо-видовим
поняттям соцiолiнгвiстики.
Для прикладу розглянемо родо-видове дерево термiна
Соцiолiнгвiстика, яке, за нашими спостереженнями1, налiчує
14 назв iз аналiтичною структурою. До них належать Американська
соцiолiнгвiстика (далi С), Ареальна с., Дiахронна
с., Синхронна с., Iнтеракцiйна с., Кiлькiсна с.,
Кореляцiйна с., Порiвняльна с., Прикладна с.,
Ретроспективна с., Статистична с., Теоретична с.,
Експериментальна с., Функцiональна с.
Перелiченi вище спiвгiпонiми iлюструють перший ступiнь
конкретизацiï значення термiна Соцiолiнгвiстика. Кожну з цих
термiнологiчних одиниць мотивують ознаки родового поняття
Соцiолiнгвiстика Та видовоï вiдмiнностi. Створення нових
аналiтичних номiнацiй вiдбулося шляхом звуження атрибутивноï
Семантики вихiдного компонента через конкретизацiю значення гiперонiма
Соцiолiнгвiстика. Родове поняття, розвиваючи своï
синтагматичнi значення, приєднує новi компоненти, якi
рiзняться мiж собою семним складом. При цьому аналiтична форма
дозволяє зберiгати прозорiсть мотивацiï термiна. Термiн
Американська соцiолiнгвiстика Диференцiює видову ознаку за
фiксацiєю географiчноï належностi теоретичних та практичних
постулатiв соцiолiнгвiстики. Назви Синхронна соцiолiнгвiстика Та
Дiахронна соцiолiнгвiстика Диференцiюються на класифiкацiйнiй осi
часового зрiзу дослiдження, а термiн Ареальна соцiолiнгвiстика
Вказує на просторову ознаку. Атрибути Кореляцiйна,
кiлькiсна, статистична, експериментальна, порiвняльна, теоретична
Уточнюють родову семантику щодо застосування методiв дослiдження, а
термiни-словосполучення Iнтеракцiйна соцiолiнгвiстика, прикладна
соцiолiнгвiстика, функцiональна соцiолiнгвiстика методологiчних
напрямкiв дослiдження.
Звуження атрибутивноï семантики вiдбувається за допомогою
приєднання до стрижневого компонента залежного. Термiни побудованi
за структурною моделлю Прикметник + iменник (назви на зразок
Синхронна соцiолiнгвiстика, Функцiональна
соцiолiнгвiстика), де стрижневий компонент виражений iменником, а
залежний прикметником, який узгоджується в родi i числi. Мiж
компонентами iменникових словосполучень встановлюються означальнi
вiдношення.
Гiпонiми, що проходять наступнi ступенi конкретизацiï, мають
зазвичай бiльше, нiж двокомпонентну будову. До таких назв належать термiни-
гiпонiми Вiльний асоцiативний експеримент, спрямований асоцiативний
експеримент, ендоглосна мовна ситуацiя, екзоглосна мовна ситуацiя,
збалансована мовна ситуацiя, незбалансована мовна ситуацiя, рiвноважна
мовна ситуацiя, нерiвноважна мовна ситуацiя, гiпоглосна мовна ситуацiя,
гiперглосна мовна ситуацiя та iн. (зауважимо, що багатокомпонентна
структура це не обовязкова умова формування подальшого ланцюжка
спiвгiпонiмiв). Розглянемо гiпонiмiчну парадигму з гiперонiмом Мовна
ситуацiя. У сучаснiй лiнгвiстичнiй лiтературi термiн Мовна
ситуацiя Не має однозначного трактування. Поняття визначають
як один iз найважливiших обєктiв соцiолiнгвiстики, спосiб
задоволення комунiкативних потреб за допомогою однiєï або
кiлькох мов, який притаманний певному суспiльству [Украïнська мова
2000, с. 332]. Мовна ситуацiя постає як сукупнiсть форм iснування
мови або сукупнiсть мов у ïх територiально-соцiальному
взаємовiдношеннi та функцiональнiй взаємодiï в межах
певних географiчних регiонiв або адмiнiстративно-територiальних утворень
[Кочерган 2003, с. 326]; як сукупнiсть умов, що характеризують визначенi
законом i насправдi реалiзованi правила мовноï поведiнки громадян
[Єрмоленко та iн. 2001, с. 94]; як контекст реального використання
мов, а також сукупнiсть мов та форм iснування мови, територiальних i
соцiальних дiалектiв, що функцiонують у визначеному адмiнiстративно-
територiальному обєднаннi в певний iсторичний перiод [Сулейменова,
Шаймерденова 2002, с. 131-132]. Отже, це конкретний тип
взаємодiï мiж мовами та формами iснування мови в суспiльному
життi народу. Мовну ситуацiю Як цiлiсну соцiолiнгвiстичну систему
потрiбно описувати через соцiолiнгвiстичнi змiннi в соцiумi,
соцiолiнгвiстичнi змiннi мовноï структури, соцiолiнгвiстичну
структуру суспiльства i соцiолiнгвiстичну комунiкативну систему
суспiльства [Пачев 1993, с. 74-80].
За кiлькiстю мов, якi взаємодiють у межах визначеноï територiально-
адмiнiстративноï одиницi, визначають Екзоглосну мовну ситуацiю
Та Ендоглосну мовну ситуацiю. Кожен iз гiпонiмiв має
термiни-дублети: Ендоглосна мовна ситуацiя Чи
Одномовнiсть, Монолiнгвiзм I Екзоглосна мовна ситуацiя
Чи Багатомовнiсть, Полiлiнгвiзм. Виступаючи гiпонiмом
до термiна Мовна ситуацiя, термiн Екзоглосна мовна ситуацiя
Формує ще й власну парадигму спiвгiпонiмiв: Бiлiнгвiзм
(двомовнiсть), Тримовнiсть I т. п.
Бiлiнгвiзм (двомовнiсть) Постає як практика колективного чи
iндивiдуального використання двох мов у рамках однiєï
держави чи соцiальноï спiльноти [Украïнська мова 2000, с.
122]; спiвiснування двох мов в межах одного колективу [Кочерган 2003,
с. 327]; щоденне використання двох мов, що виникає на етнiчно
неоднорiдних територiях [Skudrzykowa, Urban 2000, с. 26];
використання iндивiдом чи суспiльством двох чи бiльше мов
[Сулейменова, Шаймерденова 2002, с.36]; здатнiсть iндивiда володiти
двома чи бiльше мовами. При цьому окремi дослiдники звертають у вагу
на те, що термiн Бiлiнгвiзм Частiше використовують стосовно
окремоï особи (навiть, якщо вона володiє бiльше, нiж двома
мовами), а для нацiй i суспiльств (якщо вони вживають лише двi мови)
вживають термiн Багатомовнiсть [Trudgill 1992, с. 13]. Як
бачимо, термiн Бiлiнгвiзм (Двомовнiсть) багатозначний.
Реалiзуючи свою семантику, вiн може вступати в родо-видовi вiдношення
з рiзними термiнами i перебувати в позицiï гiпонiма та
гiперонiма. Як гiпонiм до назви Екзоглосна мовна ситуацiя,
термiн Бiлiнгвiзм Актуалiзує значення практика
колективного чи iндивiдуального використання двох мов у рамках
однiєï держави чи соцiальноï спiльноти i
розвиває власну гiпонiмiчну парадигму.
Серед термiнiв-гiпонiмiв до гiперонiма Бiлiнгвiзм Знаходимо:
Iндивiдуальний бiлiнгвiзм (двомовнiсть) I Масовий бiлiнгвiзм
(двомовнiсть), якi видiляються за семантикою кiлькiсть членiв
етносу, що вживають у мовнiй практицi двi мови; Регiональний
бiлiнгвiзм (двомовнiсть) Та Нацiональний бiлiнгвiзм (двомовнiсть)
за ознакою територiального поширення практики використання двох
мов. Пара спiвгiпонiмiв Природний бiлiнгвiзм (двомовнiсть) I
Штучний бiлiнгвiзм (двомовнiсть) Диференцiюється семами
знання i використаня двох мов як наслiдок безпосередньоï
взаємодiï мiж ïхнiми носiями i, вiдповiдно, знання i
використання двох мов як наслiдок створення штучних умов для вивчення та
використання другоï мови. У мовнiй практицi окремого iндивiда назва
Бiлiнгвiзм (двомовнiсть) Взаємодiє iз видовими
Чистий (координований) бiлiнгвiзм (мови iснують
У свiдомостi iндивiда як двi окремi системи) i Змiшаний бiлiнгвiзм
(двi мови зливаються в одну систему у свiдомостi iндивiда)
[Сулейменова, Шаймерденова 2002, с. 36].
Однiєю iз видових назв термiна Бiлiнгвiзм, яка також здатна
утворювати гiпонiмiчну парадигму, є термiн Соцiальний
бiлiнгвiзм. Це спiльне iснування, функцiонування i взаємодiя
мiж двома чи бiльше мовами в межах двомовноï (багатомовноï)
спiльноти. Соцiальний бiлiнгвiзм Передбачає iндивiдуальний
бiлiнгвiзм членiв спiльнот, якi рiдко однаково володiють двома мовами.
Диференцiйною ознакою термiна є те, що мовнi ресурси
двомовноï спiльноти формують певну соцiально-комунiкативну систему,
в якiй окремi мови розрiзняються за своєю соцiальною
функцiєю i статусом. Як термiн-виразник родового поняття
Соцiальний бiлiнгвiзм Пiдпорядковує видовi назви:
Мiжгруповий бiлiнгвiзм, Внутрiшньогруповий бiлiнгвiзм
(межi використання мов щодо точно визначеноï соцiальноï
спiльноти), Iндивiдуальний бiлiнгвiзм I Масовий бiлiнгвiзм
(стосовно термiна Соцiальний бiлiнгвiзм Ця пара спiвгiпонiмiв
видiляється за ознакою iнтенсивнiсть двомовних контактiв),
Двостороння двомовнiсть, Одностороння двомовнiсть (за
напрямком двомовного спiлкування мiж народами). Окремою групою видових
назв до гiперонiма Соцiальний бiлiнгвiзм, Якi обєднанi
семантикою етапи розвитку двомовноï спiльноти у соцiолiнгвiстичному
циклi, є назви Початковий бiлiнгвiзм, прогресивний бiлiнгвiзм,
iнтегрований бiлiнгвiзм, адекватний бiлiнгвiзм, регресивний бiлiнгвiзм,
залишковий бiлiнгвiзм [Пачев 1993, с. 234-238].
Серед гiпонiмiв термiна Мовна ситуацiя Виокремлюємо видовi
назви Збалансована мовна ситуацiя I Незбалансована мовна
ситуацiя. Одним iз гiпонiмiв до термiна Незбалансована мовна
ситуацiя Виступає термiн Диглосiя. Неоднозначне
розумiння цього термiна веде до його перехрещення iз назвою
Соцiальний бiлiнгвiзм. Пiд Диглосiєю Розумiють
Незбалансовану мовну ситуацiю, в межах якоï iснують двi мови
чи двi форми однiєï мови, що рiзняться своïми функцiями
[Украïнська мова 2000, с. 131; Кочерган 2003, с. 328, Skudrzykowa,
Urban 2000, с. 26], або спiльне iснування i функцiонування варiантiв
однiєï мови, що виконують рiзнi суспiльнi функцiï [Пачев
1993, с. 37; Trudgill 1992, с. 27]. Перше значення термiна Диглосiя
Майже повнiстю дублює змiст термiна Соцiальний
бiлiнгвiзм, а друге дає можливiсть ïï виокремити.
За показником демографiчноï потужностi мови спiвгiпонiмами до
термiна Мовна ситуацiя Є термiни Демографiчно рiвноважна
мовна ситуацiя (спiвiснування мов однаковоï комунiкативноï
потужностi) i Демографiчно нерiвноважна мовна ситуацiя
(спiвiснування мов рiзноï комунiкативноï потужностi)
[Сулейменова, Шаймерденова 2002, с. 131]. Вичленування видових назв
Гiпоглосна мовна ситуацiя I Гiперглосна мовна ситуацiя
Вiдбувається за вiдповiдними ознаками: спiввiдношення
офiцiйноï лiтературноï мови з iншою лiтературною мовою, що
має бiльше поширення у свiтi та спiввiдношення мови краïни з
мовами iммiгрантiв [Русанiвський 1989, с. 8] Система гiпонiмiв термiна
Мовна ситуацiя Розгалужена i багаторiвнева. Вона налiчує 32
спiвгiпонiми, серед них 29 назв аналiтичнi за структурою. У родо-
видовому деревi є двокомпонентнi, трикомпонентнi та
чотирикомпонентнi термiни-словосполучення, побудованi за моделями: а)
Прикметник + iменник (термiни на зразок Масовий
бiлiнгвiзм, Регiональний бiлiнгвiзм); б) Прикметник +
прикметник + iменник (назви Гiпоглосна Мовна
ситуацiя, Збалансована мовна ситуацiя, Iндивiдуальний
соцiальний бiлiнгвiзм); в) Прислiвник + прикметник + прикметник
+ iменник (Демографiчно рiвноважна мовна ситуацiя, демографiчно
нерiвноважна мовна ситуацiя). Гiпонiми, утворенi шляхом розвитку
синтагматичних значень, свiй звязок iз гiперонiмом виявляють експлiцитно
(через присутнiсть термiна-стрижневого компонента). Гiперо-гiпонiмiчне
дерево термiна Мовна ситуацiя Iлюструє декiлька етапiв
розвитку видових значень. Перший рiвень вiд лексеми Ситуацiя, яка
уточнює свою семантику, iлюструючи сему тип ситуацiï
(Ситуацiя → Мовна ситуацiя). На наступному рiвнi
конкретизацiï перебувають термiни Ендоглосна мовна ситуацiя,
екзоглосна мовна ситуацiя, збалансована мовна ситуацiя, незбалансована
мовна ситуацiя, гiпоглосна мовна ситуацiя, гiперглосна мовна ситуацiя,
рiвноважна мовна ситуацiя, нерiвноважна мовна ситуацiя, якi
уточнюють родову назву додатковими семами (див. вище) за допомогою
вiдповiдних означень. Третiй етап позначений розвитком гiпонiмiв
термiнiв Екзоглосна мовна ситуацiя → Бiлiнгвiзм
(Двомовнiсть, тримовнiсть I т. п.), Незбалансована мовна
ситуацiя → Диглосiя, Полiглосiя; Рiвноважна
мовна ситуацiя → Демографiчно рiвноважна мовна
ситуацiя; Нерiвноважна мовна ситуацiя → Демографiчно
нерiвноважна мовна ситуацiя. При твореннi видових похiдних на зразок
Бiлiнгвiзм, Диглосiя Механiзм конкретизацiï дещо
змiнюється, i до процесу залучаються парадигматичнi значення, що
виявляється у синтетичнiй структурi назв. Далi ряд спiвгiпонiмiв
розвиває лише термiн Бiлiнгвiзм, розгортаючи ïх у
словосполучення рiзних структурних типiв. Через розвиток синтагматичного
значення утворенi видовi за допомогою конкретизаторiв Iндивiдуальний,
масовий, регiональний, нацiональний, природний, штучний, соцiальний.
Подальше розширення гiпонiмiчноï парадигми вiдбувається через
звуження семантики термiна Соцiальний бiлiнгвiзм (див. перелiк
видових похiдних вище).
Як ми переконалися, номiнацiю видових понять забезпечили двокомпонентнi
та багатокомпонентнi словосполучення. Розвиток парадигми видових
термiнiв вiдбувся на кiлькох ступенях конкретизацiï i позначився на
ускладненнi структури термiнiв-словосполучень. У такий спосiб гiперо-
гiпонiмiчнi вiдношення забезпечили вiдповiднiсть термiнiв родо-видовим
поняттям соцiолiнгвiстики.
