Система прийомiв твору

Звернемося тепер до характеристики системи необхiдних умiнь. Ми виявили
ïх операциональний склад, а також визначили послiдовнiсть i
характер ïхнього введення в процес навчання

У цьому процесi ми видiлили шiсть етапiв, що включають шiсть специфiчних
умiнь (прийомiв) структурно-функцiональноï органiзацiï твору:
аналiз теми ; пошук завдання, укладеноï в темi; формулювання тези
— головноï думки; структурування твору; конструювання вступу;
проектування головноï частини

Охарактеризуємо кожний прийом з погляду його цiльового,
предметного й операционального компонентiв. Як приклад приведемо роботу
над непростою темою “Проблема почуття й боргу в оповiданнях А. П.
Чехова “Чоловiка” i И. А. Бунiна “Кавказ”.

I етап. Аналiз теми

Аналiз як розумова дiя припускає розчленовування й осмислення
дiйсностi, видiлення головного. Аналiз теми твору означає
ïï подiл на складовi елементи й знаходження серед них
ключового

Цiль аналiзу теми — визначення ïï границь i одержання
вiдповiдi на питання: про що головному пiде мовлення всочинении.

Предмет аналiзу — коло основних подань i понять, укладених у темi,
функцiональнi вiдносини мiж ними

Операцiï аналiзу:

1) осмислення кожного слова в темi через пiдбор до нього максимально
можливого числа синонiмiв;

2) видiлення ключових слiв або словосполучень, що мiстять у собi змiст
теми;

3) установлення вiдносин мiж ними;

4) осмислення теми в цiлому через формулювання ïï значення
iнакше кажучи, у декiлькох варiантах, за допомогою пiдiбраних
синонiмiв

Отже, спочатку осмислимо кожне слово, пiдiбравши до нього близький за
значенням ряд

* Проблема — складне питання, завдання, що вимагають дозволи; щось
важкорозв'язне; протирiччя, протилежнiсть; утруднення, перешкода;
зiткнення, конфлiкт

* Почуття — емоцiя, переживання; усвiдомлене вiдношення до кого-
небудь; любов

* Борг — обов'язок; коло дiй, покладених на кого-небудь i
безумовних для виконання; обiцянка; приписання; вiдповiдальнiсть

* Оповiдання — мала форма епiчноï прози, оповiдальний добуток
невеликого розмiру

* А. П. Чехов — великий росiйський письменник другоï половини
XIX столiття

* Дружина — дружина (застарiле значення, тепер офiцiйне або
iронiчне).

* И. А. Бунiн — великий росiйський письменник кiнця XIX —
першоï половини XX столiття

* Кавказ — територiя пiвдня Росiï, обмежена горами й морем;
богатий i екзотичний природний край

Потiм видiлимо ключовi слова. Завжди головними в темi твору є iм'я
автора й назва добутку: вони визначають змiст iнтерпретацiï. У
цьому випадку — це два автори й два добутки. Крiм того,
стрижневими тут виступають поняття “почуття”,
“борг”, “проблема”. Ключовi слова мiстять у собi
змiст теми

Встановимо стосунки мiж ними. В обох оповiданнях виникає
важкорозв'язне протирiччя мiж переживаннями персонажiв, ïхнiми
емоцiями i ïхнiми обов'язками, вiдповiдальнiстю друг перед iншому
як подружжя. Але це добутку рiзних авторiв, отже, пiдходи до проблеми,
швидше за все, будуть вiдрiзнятися

Нарештi, осмислимо тему цiлком, сформулювавши ïï значення
iншими словами, нехай не цiлком добiрно, але точно. Приймемо цi
формулювання за робочi варiанти теми: * Зiткнення емоцiй i обов'язкiв у
долi героïв оповiдань Чехова й Бунiна

* Протирiччя мiж любов'ю й вiдповiдальнiстю у двох оповiдальних добутках
невеликого розмiру, створених Чеховим i Бунiним

* Конфлiкт iнтимних переживань i безумовних для виконання зобов'язань,
покладених на героïв двох добуткiв малоï форми епiчноï
прози Чехова й Бунiна

* Складне питання особистих вiдносин i суспiльних приписань в
оповiданнях Чехова й Бунiна й т. п.

Важливим психологiчним пiдсумком даного етапу повинне стати переконання
у винятковiй ролi серйозного аналiзу теми, тому що вiн дозволяє
виявити в темi схованi моменти, побачити неï в несподiваному
ракурсi. Особливо значима щодо цього перша операцiя — пiдбор
синонiмiв, що вiдкриває новий змiст звичних слiв, на якi ми часто
дивимося “замиленним” поглядом, не сприймаючи багато
немаловажних вiдтiнкiв лексичних значень. Дiя аналiзу саме
допомагає усвiдомити, як би витягтися назовнi всi можливi нюанси
значень як окремих слiв, так i теми в цiлому, повертаючи словам
яскравiсть i глибину

II етап. Пошук завдання, укладеноï в темi

У свiй час Г. Левис висловив проникливу думку: “Про розум людини
легше судити по його питаннях, чим по його вiдповiдях”. Пошук
укладеноï в темi завдання — творчий акт, невiддiльний вiд
глибокого розумiння, “узяття в розум”, художнього тексту. Це
необхiдний пiдготовчий крок до породження задуму твору: “Розумiння
завжди чревате вiдповiддю” (М. Бахтин).

Пiдставою для даного прийому є положення про мовне висловлення як
системi мовних дiй, що характеризуються єднiстю спiлкування й
мислення. Iз цього випливає розумiння твору як жанру мовного
висловлення. Мовний жанр, по Бахтину, — “вiдносно стiйкий
тематичний, композицiйний i стилiстичний тип висловлення”.
Висловленню властива дiалогiчна природа , воно диалогично по самiй
своïй сутi. Тому цiль прийому — вiдшукати iмпульс, початок
дiалогу

Предмет пошуку — передбачуване питання, вiдповiддю на який може
стати твiр

Операцiï пошуку завдання:

1) формулювання теми у виглядi питання;

2) порiвняння варiантiв перекладу оповiдального речення в питальне;

3) конструювання завдань твору на рiзних рiвнях пiзнавальноï
самостiйностi;

4) порiвняння завдань рiзних рiвнiв;

5) спiввiднесення рiзноманiтних завдань iз темою й можливостями автора
твору (рефлексiя).

У нашiм прикладi ми виключимо третю й четверту операцiï, оскiльки
специфiка вибраноï теми складається у високому рiвнi
складностi. Ïï формулювання вже мiстить вказiвку на питання й
не має потреби в проблематизации. Успiшне виконання дiï
пiдготовлене аналiзом теми, у першу чергу встановленням вiдносин мiж
ïï елементами

Сформулюємо тему у виглядi трьох питань:

* Як розкривається проблема почуття й боргу в оповiданнях Чехова
“Дружина” i Бунiна “Кавказ”?

* У чому гострота проблеми почуття й боргу в оповiданнях Чехова й
Бунiна?

* Чий погляд на проблему почуття й боргу, Чехова або Бунiна, менi
ближче?

Порiвняння показує, що перше завдання просте для рiшення: висновки
можуть бути заснованi на вiдтвореннi змiсту оповiдань i його
зiставленнi. Друге завдання вимагає розгляди оповiдань пiд
конкретним вутлому зори, розмiщення точних акцентiв, виявлення гостроти
проблеми в кожному окремому випадку. Тут вище необхiднiсть
актуалiзацiï особистого досвiду, тому друге завдання сутужнiше.
Сама складна — третє завдання. Вона пов'язана з
рефлексiєю, iз процесами самосвiдомостi, самовизначення, з
вiдкриттям особистiсних змiстiв. Ïï рiшення неможливо без
оцiнноï роботи автора твору

Оскiльки третє завдання носить сугубо особистий характер, а перша
— елементарна, для подальшого розгляду процесу роботи над твором
виберемо друге завдання

Узагальнимо сказане про другий етап

Постановка й вибiр завдання є наочно-дiючим початком
смислопорождения, вiдкривають пiдходи до змiстiв добутку. Важливо
пiдкреслити, що в процесах побудови особистiсних змiстiв нами
вiдзначається перевага питань причинно-наслiдкового, проблемного,
дискусiйного характеру над завданнями репродуктивними. Iстотно, щоб
питання носило личностно значимий характер, мав для автора твору
особистiсний змiст, а вiдповiдь на нього був йому дiйсно цiкавий

Головний психологiчний пiдсумок другого етапу процесу навчання —
висновок про рiзноманiття завдань, що втримуються в темi, а як наслiдок,
про принципову множиннiсть поглядiв на добуток i про полiварiантнiсть
шляхiв ïхнього розкриття. Дiя пошуку завдання, укладеноï в
темi, формує подання про лiтературний твiр як явищi, що мiстить
вiдповiдi на особистi питання, а про твiр — як про поле дiяльностi
для особистих вiдкриттiв. Знання, придбанi в процесi пошуку завдання
твору, — це й знання про себе самому