Система прадавнiх культiв як основа виникнення чарiвноï казки
Уже було стисло окреслено зв´язок мiж мiфологiчними вiруваннями таказковим епосом. Культовi елементи у структурi чарiвних казок вказують
на ïх витоки з праслов´янськоï мiфологiï. Тотемнi
вiрування в композицiï чарiвноï казки виявилися зокрема у
ïï зв´язку з культами дерев, тварин, птахiв тощо. Вони
становлять основу побудови казковоï дiï або простежуються на
рiвнi мотивiв, образiв.
Так, у казцi Дерево до неба сюжетна дiя розгортається навколо
незвичайного дерева, що гiллям сягає неба, пов´язуючи земний
i небесний свiти. Воно росте в царському саду помiж прекрасними квiтами,
але жодна людина нiколи не бачила його верхiвки. Змiй з небесного
царства, яке знаходиться у гiллi дерева, викрадає царiвну, i цар
посилає своïх слуг та добровольцiв визволяти принцесу. Але
нiхто з них не може вилiзти до гiлля, i лише головному героєвi
через особливi вмiння та поради тварини вдається дiстатись
змiєвого царства, перемогти змiя i звiльнити царiвну. У казцi
подiï розгортаються на ляху центрального персонажа спочатку догори
по деревi, поки герой добирається до першоï гiлки, потiм до
листя; нарештi у ебесному царствi, в якому як i на землi є лiси,
поля, моря.
З мiфом про свiтове дерево перегукуються мотиви й iнших казок. Як у
Казцi про Кощiя Безсмертного, Iвана-царевича та Булата-молодця: На морi,
на окiянi, на островi Дiянi… є дуб, а пiд дубом сундук, а в
тiм сундуку заєць, а у зайцi качка, а у качцi яйце, а у яйцi
смерть. Мотив смертi, що знаходиться на древньому деревi, (що
уособлює верховного жерця як дух лiсу) також поширений в
украïнському народному епосi. Його можна трактувати крiзь призму
дослiджень Дж. Дж. Фрезера Золота галузка як символ передачi влади вiд
старого жерця чи царя новому, який перемiг у поєдинку, що су
проводжується одруженням переможця з дочкою свого попередника. В
народних чарiвних казках прадавнє дерево знаходиться в гущавинi
лiсу, на островi серед моря чи перед царським палацом (цим мотивом образ
дерева перегукується з вiдповiдним iз колядок). Завжди незвичайне,
воно вiдiграє важливу роль у фабулi. Часто в його корiннi
криється скарб, якого нiхто не може дiстати: Отак мандрував козак
Мамарига та, мандруючи, приïхав у чужу землю. I почув тут вiд
людей, що є в цiй землi король, а в короля проти палацу
стоïть столiтнiй дуб, а пiд тим дубом лежить скарб незлiчений. I
оголосив король: Хто того дуба зрубає, корiння викорчує i
скарб дiстане, то вiн тому пiвкоролiвства вiдпише i дочку свою замiж
оддасть. Та тiльки хто не брався нiхто не може того дуба зрубати. (Козак
Мамарига).
Дерево у казках одухотворене i надiлене людськими рисами: воно може
говорити, нахиляти гiлля з яблуками до того, до кого прихильне, i не
давати зiрвати фруктiв тому, кого не знає й остерiгається
його. Окрiм того, воно надiлене магiчними властивостями: родить цiлющi
плоди (Молодильнi яблука); вiд ягiд з вишнi виростають роги, якi
вiдпадають, коли з´ïсти плоди з iншого дерева (Козак
Мамарига); виготовленi з особливого дерева сокира, сопiлка, колиска чи
iнший предмет стають чарiвними; з найбiльшого в лiсi дуба, у якого гiлки
хрест-навхрест ростуть, за наказом лiсового дiдуся будується
летючий корабель (Летючий корабель); зруб дерева перетворюється в
дитину (Iвасик-Телесик). За законами гомеопатичноï магiï
чарiвнi властивостi передаються на iншi предмети, що торкались дерева
або були бiля нього закопанi. Надзвичайними якостями надiленi диво-
плоди, що ростуть на чарiвному деревi: з´ïвши ïх, герой
починає розумiти мову звiрiв та птахiв (Про гору, що верхом сягала
неба); плоди дерев приносять допомогу, удачу (Золота яблунька).
Культ рослинностi простежується i в iнших образах незвичайноï
рослини, що виростає до неба, по якiй герой лiзе вверх,
дiстає чарiвний млинок, що сам пече млинцi (Чарiвний млинок); розрив-
трави, яка всi замки вiдмикає (Казка про Кощiя Безсмертного, Iвана-
царевича та Булата-молодця); чарiвноï горошини, з´ïвши
яку жiнка народжує незвичайного хлопчика, що росте не по днях, а
по годинах (Котигорошко) та iн. З культами рослин та землi
пов´язанi казковi образи незвичайного дрiмучого лiсу, чарiвного
саду, який родить срiбнi, золотi та дiамантовi яблука; поля золотоï
пшеницi. Тотемiчнi погляди в чарiвних казках вiдлунюють в образах
незвичайних тварин, птахiв, риб, комах. Вони також виступають
захисниками та чарiвними помiчниками головного героя, який, у свою
чергу, знає таємницi природи, нерiдко розумiє мову
звiрiв та птахiв, умiє поводитися з лiсовими, морськими чи
повiтряними мешканцями. Наприклад, Iван Голик закликає супутникiв
зупинитись на шляху, щоб дати дорогу мишачому вiйську, дозволяє
комариному вiйську напитись з нього кровi, купує в рибалок щук i
випускає ïх у море; i вiд усiх згодом отримує допомогу
(Iван Голик i його брат). У багатьох творах головний герой
здобуває владу над певним представником природи через шерстинку,
риб´ячу лусочку, крильце комахи тощо. За законами
гомеопатичноï магiï за допомогою цих речей персонаж
викликає необхiдного йому помiчника (напр., пiдпаливши
пiр´ïну, потримавши крильце над вогнем, чи потерши луску об
себе).
Iнодi головний герой чи героïня народноï казки отримуєчарiвну тварину-помiчника у спадок вiд померлих батькiв. Так, сирiтцi iз
казки Золота яблунька допомагає мамина корiвка, яка вмiє
розмовляти людським голосом. Вона наказує дiвчинцi зайти в
ïï вушко, де та знаходить все необхiдне ïжу, полотно i т.
п. У подiбних образах вiдбиваються прадавнi уявлення про посмертнi
перевтiлення предкiв у тотемiв. Чарiвнi тварини продовжують допомагати
власникам i пiсля своєï смертi. Корiвка, знаючи, що
ïï вб´є зла мачуха, наказує дiвчинцi
посадити кiсточки в землю, з яких виростає золота яблуня, що
приносить сирiтцi щастя. У Казцi про гонiння мачухи корова радить
дiвчинцi взяти пiсля смертi ïï кишки i помити в рiчцi, що
натякає на давнiй обряд гаруспiкацiï (ворожiння на
внутрощах). В iншiй казцi, з´ïвши незвичайну рибу, царiвна
народжує сина, а з риб´ячих кiсток, посаджених в землю,
виростає незвичайний меч. У багатьох iнших казках частини тiла
вбитих тварин чи птахiв зберiгають магiчну силу.
Чарiвними помiчниками можуть бути тварини свiйськi i дикi. Герой казки
Iван коровий син стає сильним завдяки своïй названiй матерi-
коровi, що вигодовує його своïм молоком. Парубковi-
свинопасовi з казки Дерево до неба вдається витримати ряд
випробувань лише завдяки порадам староï свинi. У Казцi про Iвана-
Богатиря заєць, лисиця, вовк та ведмiдь за порятунок вiддають
парубковi власних дiтей, якi згодом допомагають хазяïновi та
рятують його вiд смертi. В iншiй казцi хижий вовк iз вдячностi за
звiльнення стає вiрним порадником i побратимом молодому царенковi
(Казка про королевича та залiзного вовка).
Цю роль можуть виконувати i птахи. Чарiвна пташка з однойменноï
казки приносить успiх, бо щодня несе золотi яйця, не втрачаючи
магiчноï сили пiсля смертi: Хто з´ïсть печiнку потяти
той кожного ранку в себе пiд головою знайде по три тал яри, а хто
з´ïсть серце потяти той стане королем! Магiчну силу має
молоко тварини (коня чи ведмедя), випивши яке герой стає сильним,
змiнюється, набуває нових якостей.
Неабиякого значення в украïнських казках набуває образ
великого птаха грифа, орла, коршуна, яструба. Вiн має здатнiсть у
кiгтях чи на крилах переносити людину в потойбiччя (iнше царство,
винести на недосяжну скелю чи на далекий морський острiв). Пiдставою
цього мотиву є вiрування, що птахи забирають померлих людей у
вирiй. Часто для того, щоб птах перенiс героя в iнше царство, той мусить
зашити себе в шкiру тварин (як це робили з покiйниками). У казцi Коли
має бути чоловiк щасливим головного героя зашивають у шкiру
вбитого коня, пiсля чого раптом iз високоï скляноï гори злетiв
страшний птах такий великий, як сам кiнь, а, може, ще й бiльший. Вiн
схопив убитого коня, у котрому був зашитий кочiш, i полетiв знову на
скляну гору. Там розiрвав пазурами здобич i з кiнського черева випав
чоловiк. Головний герой казки Яйце-райце вигодовує м´ясом
пораненого орла, який згодом допомагає своєму рятiвниковi.
Орел як представник небесноï стихiï постає посередником
мiж свiтами землею та небом. Особливого значення цей мотив набуває
в образi Жар-птицi, що є втiленням магiчноï сили й допомоги
чарiвного тотема (Про Жар-птицю). Цей птах поєднує елементи
рiзних стихiй землi, повiтря, вогню, сонця i здатен виконувати будь-якi
завдання.
Прадавнi уявлення про тотемного предка-помiчника в народних казках по-
своєму виявляються в зображеннi чарiвного коня. Вiн, як i iншi диво-
помiчники (вовк, гриф) сприймається хтонiчною iстотою i має
безпосереднiй зв´язок iз царством мертвих. Через важливу роль, яку
виконувала ця тварина в язичницьких капищах та системi ритуально-
магiчних дiй, образ незвичайного скакуна став втiленням
надприродноï сили, що виходила з поєднання усiх стихiй.
Дивний кiнь є водночас представником земного царства (копитами
землю б´є, по колiна в землю врiс) i небесного (летить понад
горами, понад лiсами, копитами землi не торкається, на чолi зiрка
горить); вiн знайомий з морем, може бiгти по хвилях; причетний до
вогняноï стихiï ïсть жар, полум´ям дише, з нiздрiв
валить дим, з-пiд копит iскри сипляться. Кiнь є найкращим
помiчником героя у будь-якому випробуваннi, володiє бiльшою
мудрiстю, нiж людина, надзвичайною магiчною та фiзичною силою. У казцi
Iван мужичий син цар видає наказ знайти коня, що жар ïсть,
полум´я п´є, а як бiжить на дванадцять верств земля
гуде i листя на дубах осипається. Маючи такого коня, герой
стає непереможним у будь-якiй битвi. I лицаревi доводиться пройти
немало випробувань, щоб здобути його.
Iнколи тварина-помiчник народжується в один день зi своïм
володарем або зустрiчає лицаря на дорозi. Часто герой
викрадає чарiвного скакуна, пiдстерiгши його на полi чи в лiсi,
або у володiннях свого супротивника. У казцi Дерево до неба лише кiнь,
схований у змiя, має над ним владу, тому змiй мучить цього коня.
Iвановi достатньо раз нагодувати коня полум´ям та жаром, щоб до
нього вернулась його магiчна сила, i вiн перемiг змiя. Подекуди цей
образ постає не просто незвичайним, а найкращим iз чарiвних, i
прикликати цього коня можна лише магiчним способом: Як тобi ïхати в
Шовкову державу, то не вибирай з-межи сих коней, а iди у пивницю й
побачиш там коло дверей мiдяний батiг. Вiзьми його й серед двору лусни!
На се iз поля пригримить табун коней. Всi будуть чарiвнi. Але ти iз них
не вибирай. Пусти ïх до стайнi, а позаду буде шкандибати сухоребрий
кривак. Того собi й вiзьми. Той тебе i понесе в Шовкову державу (Шовкова
держава). Фiзична немiчнiсть чудо-скакуна пiдкреслює думку, що
його сила у магiчному вмiннi. У деяких казках перед тим, як вирушити в
дорогу, лицар здiйснює зi своïм конем певнi ритуали:
годує вночi на пшеничному полi, викупує кiлька ночей у трьох
росах тощо, адже для того, щоб подолати межу мiж свiтами, коневi
необхiдна особлива сила, отримати яку можна за допомогою магiï.
Винятковiсть цiєï тварини пiдтверджується особливiстю
його мастi, i тим фактом, що в нього в пiдковах дiамантовi вухналi, i
йому призначена особлива збруя: …поспитай царя, де є моя
збруя сiдло i узда, що двадцять п´ять рокiв не були на менi. Те,
що цього коня використовують лише в окремих випадках, уподiбнює
його до сакральних жеребцiв з язичницьких капищ. Лише такий кiнь мiг
добiгти до Шовковоï держави (як дiзнаємося з казки , iншi
конi не добiгали навiть до пiвдороги). Краïна, в яку
потрапляє герой на диво-конi, сприймається як потойбiччя
ïï вiддiляє вiд свiту живих не лише величезна вiдстань,
а й надзвичайно висока скляна гора, там все зроблено iз золота. I нiкому
звiдти не вдається повернутися. Лише чудо-кiнь виносить героя
назад у свiт живих.
Як вказує Л. Дунаєвська, …походження образу коня
дослiдники пов´язують не лише з його господарською роллю, а й з
релiгiйними уявленнями про службу в потойбiчному свiтi, для чого й
ховали коня разом з покiйниками.
У зв´язку з цим ще одним цiкавим персонажем чарiвних казок є
кiнська голова, що може з´являтись у лiсi, допомагаючи своïм
прихильникам i завдаючи шкоди противникам (Кобиляча голова). Цей
персонаж може iнтерпретуватись давнiми уявленнями про те, що саме в
головi знаходиться душа.
