Шлях Жана-Батiста Гренуя вiд Кладовища невинних
Шлях до створення чарiвних парфумiв розпочався для Гренуя з будинку
парфумера Бальдiнi, котрий вважав, що у кожному мистецтвi, як i в
кожному ремеслi, талант сам по собi майже нiчого не вартий, все
визначається досвiдом, здобутим скромною наполегливiстю та
старанням. Гренуй “генiальна потвора”. У Бальдiнi вiн
виготовляв парфуми, якi були для нього тiльки дитячою забавкою у
порiвняннi з тими, якi вiн носив у собi i якi мав намiри у майбутньому
реалiзувати.
Для цього необхiднi двi умови: поперше, якась подоба будьякого
iснування, бодай становища пiдмайстра, пiд прикриттям якого вiн мiг би
повнiстю вiддаватися своïм пристрастям i без перешкод iти до
власноï мети. Подруге, маючи лабораторiю, Гренуй приступив до
створення нових ароматiв, яких ще не було на землi. Але iз
глибокоï, незмiрно багатоï криницi своєï уяви вiн
не змiг видобути жодноï краплини ароматичноï есенцiï. А
коли усвiдомив, що зазнав повноï поразки, припинив експерименти i
захворiв так, що мало не помер.
Поперше, всi знання Бальдiнi були вичерпанi, а подруге, Гренуй вирiшив,
що йому вже нiколи не створити унiкальнi парфуми, якi б пiднесли його
над людством, i тiльки вiдкриття Бальдiнi останнього секрету
Гренуєвi перед смертю не можна ж не виконати останнього бажання
вмираючого хлопець дiзнається, що окрiм вичавлювання та
дистиляцiï, щоб видобути аромат iз тiла, є три способи:
гарячий, холодний i жировий анфлюкраж. Ними послуговуються для вилучення
найнiжнiших ароматiв: жасмину, троянди та апельсинового цвiту на пiвднi,
у мiстi Грасi.
Так стається з Грєнуєм диво одужання. Ще не все
втрачено. Вiн обов'язково виконає всi умови, поставленi Бальдiнi,
i вивiльниться зпiд опiки. Перед Грєнуєм вiдкрився шлях до
його заповiтноï мрiï. Цей шлях приведе Гренуя на гору, де вiн
i проведе сiм рокiв свого життя. Саме тут буде панувати повна
вiдсутнiсть людських запахiв. Для Гренуя це було щастям. Його
охоплює ейфорiя, що вiн утiк вiд ненависного смороду. Нюх
пiдказував Гренуєвi, що тут на горi, у верхiв'ях ПландюКанталь,
вiн справдi одиноднiсiнький. Гренуя затопила нестримна хвиля трiумфу.
Вiн кричав вiд щастя, як божевiльний, аж до пiзньоï ночi. Йому
стало ясно, що потрiбно улаштуватися в штольнi, що вiн не скоро покине
це чарiвне мiсце. Гренуй буде виходити тiльки для того, щоб нахлебтатися
води, вполювати ящiрку чи гадюку. Кожного ранку, прокидаючись, вiн
уподiбнювався велетневi у всiй своïй величi i красi й оглядав
володiння гордо i величаво.
Вiн прагне Абсолюту у твореннi чарiвного аромату, але не забуваймо, що
ЖанБатiст вiдлюдник, не любить свiт, людей i не задумується, що
мрiя створити унiкальнi парфуми не зможе принести бажаного результату.
Шлях до iдеалу лежить через загальнолюдськi цiнностi, якi повиннi
сповiдувати люди на Землi.
Гренуєвi приснився сон, що вiн втратив запах. Прокинувшись, став
принюхуватись до своєï сорочки, уткнувся носом у згин лiктя,
але запаху не було. Тодi вiн зняв своє дрантя, яке не знiмав сiм
рокiв, поскидав на купу перед входом до печери i пiшов геть. Надвечiр
Гренуй всунув носа до середини свого мотлоху, але власного запаху там не
було. I тут йому стало моторошно. Потрiбно було залишати гору, щоб
дiзнатися, володiє вiн запахом чи нi. У мiстi П'єрфор
ЖануБатiсту вдалося потрапити в лабораторiю парфумера Рунеля. Тут вiн
створив дивнi парфуми. Вони пахли не як окремий аромат, а як людина, що
пахне. Ми знаємо про те, що Гренуй народився без запаху, i це
викликало страх у людей. Тепер Гренуй мав шанс вiдкрито з'являтися серед
людей, i нiхто не звертатиме на нього уваги. Пройшовши по мiсту, вiн
переконався, що нiчим не видiляється серед натовпу, а навпаки,
були й такi, якi посмiхалися йому. Отже, ЖануБатiсту вдалося створити
для себе парфуми, якi складалися з котячого лайна, сиру та оцту. Вiн
гордий, що створив парфуми, за допомогою яких може обдурювати людей. У
ньому прокидається демон, злорадне вiдчуття трiумфу. За текстом:
“… вiн ледве стримувався, щоб не виплеснути його, немов жовч
i отруту, на цих людей i не закричати: вiн ïх не боïться,
навiть майже ненавидить, зате… зневажає за ïхню
смердючу дурiсть, божвони дозволили йому обдурити себе; бо вони нiщо, а
вiн усе!”.
Вiн визнає свою генiальнiсть у створеннi запахiв, те, що може
створити надлюдський запах, гарний i живодайний, що, понюхавши його,
кожен буде зачарований i всiм серцем полюбить його, Гренуя, носiя цього
запаху. Гренуй починає мрiяти про те, як люди, потрапивши пiд
вплив такого аромату, полюблять його до божевiлля, вiн примусить ïх
тремтiти вiд захвату, кричати, плакати вiд блаженства, падати на колiна,
як пiд холодним ладаном Бога. Жан-Батiст бажає стати всемогутнiм
богом Запаху. З ароматом вiн увiйде в людей, i вони не зможуть
захиститися вiд нього, якщо захочуть жити. Аромат проникає
найглибше, прямо в серце. Хто володiє запахами, той володiє
серцями людей, так вважав Жан-Батiст.
У Грасi Гренуй вбиває 15рiчну дiвчинку. Вiн обрiзав волосся i
забрав ïï одяг, тому що вони вмiщували в собi чудовий запах
краси i юностi. Вбивцю не було знайдено i розслiдування припинили.
Невдовзi, на початку збору жасмину, сталися ще два вбивства. Жертвами
були чорнi красунi, знову голi, обстриженi. Над мiстом нависнув страх.
Полiцiя так i не змогла зловити вбивцю. За кiлька днiв знайшли труп
дiвчинки. I хоча було заборонено виходити на вулицю особам жiночоï
статi пiсля смеркання цього лiта не минало й тижня, щоб не знайшли
трупа. I щоразу це були юнi дiвчата. Дочку одного теслi знайшли вбитою в
кiмнатi на 5-му поверсi.
Мешканцi Граса посилали своïх донечок до далеких родичiв або в
пансiонати Нiцци, Екса чи Марселя. Коли 24 дiвчаток було вбито,
графському вбивцевi було оголошено анафему i вiдлучення вiд церкви.
Вбивства припинилися i городяни заспокоïлися. На жаль, городяни
рано заспокоïлися. ïм доведеться пережити ще одне страшне
вбивство вбивство 25рiчноï красунi Лори, 16-рiчноï дочки
консула Антуана Рiшi, вдiвця. Антуан Рiшi повнiстю втратив спокiй, i
страх охопив його. Правда, вiн виявився єдиним, хто став
аналiзувати психологiчнi вчинки вбивцi. Припустiмо, мiркував Рiшi, що
вiн старанний колекцiонер краси й працював над створенням портрета
Досконалостi, то як же вiн тодi вiдмовиться од найкоштовнiшого для свого
портрета елементу: вiд краси Лори. Всi його попереднi вбивства будуть
без неï нiчого не вартими. Вона має стати завершальним
каменем його споруди.
Рiшi розпiзнав, що вбивство Лори має стати його, вбивцi, коронним
злочином. I вiн вирiшив заховати Лору на Лерiнських островах. А для
Гренуя день трiумфу був попереду. В оббитiй ватином скриньцi лежали 24
маленькi пляшечки з краплинами аури двадцяти чотирьох дiвчат Двадцять
п'яту, найсмачнiшу й найважливiшу есенцiю, вiн хотiв отримати сьогоднi,
щоб стати володарем чудодiйних парфумiв, якi зроблять його найзапашнiшою
людиною на землi. Одного не вдалося Рiшi розпiзнати у вбивцi талант
знаходити людей по нюху. Намагання консула заховати Лору були
безнадiйними: Гренуй досяг своєï мети, вбивши Лору i
заволодiвши ïï запахом. Але це стало початком кiнця злого
“генiя”.
Всi докази злочинiв Гренуя були знайденi в його майстернi: розрiзана
нiчна бiлизна, спiдня сорочка та руде волосся Лори. А коли розкопали
долiвку, знайшли сукнi та волосся й iнших двадцяти чотирьох дiвчат.
Знайшовся дрючок, яким жертви були вбитi.
Гренуй вийшов iз карети, наче вiльна людина. I тодi сталося диво. Десять
тисяч людей готовi були заприсягтися, що перед ними не вбивця i аж нiяк
не може бути ним. За текстом простежимо, якi почуття виникали у тисяч
людей вiд вбивцi, який перед стратою вилив на себе декiлька крапель
чарiвного парфуму. Неможливо уявити, тому що основою, для створення
чарiвних парфумiв стала аура двадцяти п'яти юних красивих дiвчат, вбитих
Гренуєм, а сам вбивця є злою i жорстокою людиною. Вiн
ненавидiв людей. Всiм нам потрiбно вiдчути тривогу автора з приводу
деградацiï людського суспiльства, коли в погонi за матерiальними
цiнностями люди не помiчають смердючого” запаху i знаходиться
такий злий “генiй”, який крапельками дивопарфумiв хоче
замiнити його на запашний.
