Щасливий козуб

Ранком Алеша й бабуся Устинья пiшли в лiс по ягоди й взяли iз собою той
самий козуб
У лiсi добре! Повiтря смолистий, чистий, як вода в ключi. Пити його й не
напитися досита. Метелика лiтають на галявинах i бджоли гудуть —
обережнi, увiчливi. Жалити вони не збираються: справою зайнятi, перший
хабарiв беруть i добрих людей здалеку почувають… А шишок скiльки
пiд ногами! Вистачить на всi самовари у свiтi так ще й залишиться.
Берiть, чаювальники, не соромтеся, пийте чай собi на втiху!.. Ягiд
тiльки немає.
Кулею покоти, скаржиться бабуся Устинья.- Куди вони подiлися? Куди
сховалися ягiдк-те, а?
Може, не поспiли ще? — запитує Алеша.- чи Не рано ми вийшли?
Не рано, вiдповiдає бабуся.- Були ягоди, так сплили. Ïх
поспеловские баби подчистую вибрали
Чого вони так?
Азартнi
Iшли бабуся й онученя по стежцi, прошнурованоï сосновими корiннями.
Стежка пiд гору повела-побiгла. Поскользнулся Алеша на гладкому корiнцi,
упав
Не боляче впав, а все-таки! Козуб вирвався з рук, покотилося, як колесо,
застрибало на корiннях, згорнуло убiк, задеренчало те отут, те там i
затихло. Де воно затихну-те?
Начебто б праворуч. Отут схил поляночкой, дивиться на пiвдень, на
сонечко, i по цьому схилi зустрiчається суниця. Боязка ягiдка,
рання, але така солодка, нiжна. Якщо не лiнуватися так кожнiй ягiдцi
поклонитися, набрати можна багато. Тепер iнша турбота: ягоди є, а
збирати не в що — козуба немає. Тобто як це немає?
Лежить козуб у травi-суницi денцем догори, i стрибає по ньому птичка-
невеличка.
Хвiст сiрий, купка золота, голосок теж золотий:
Цвинь! Цвинь! Скок-поскок, i знову:
Цвинь! Цвинь!
Грай, поки не набридне. Радуйся,- подумав Алеша й став збирати ягоди в
кашкет, а бiльше — врот.
Оглянувся провiдати козуб i вимiр. Сидить на козубi жаба й на Алешу
дивиться. Так яка! Темно-зелена, прозора; лапки нагостренi; кожний
пальчик видать.
А ока волошковi. Пiднiмає на лапках, щоб краще розглянути
хлопчика, повiтря в себе набирає й от-от скаже щось важливе
Царiвна-жаба! — вирвалося в Алеши.
Так нi, сказала бабуся.- Не царiвна: некоронована вона
Некоронована, погодився Алеша.- Була б корона на головi…
Була б корона, пiдхопила бабуся, ми б у неï чого-небудь випросили
Я б Казки Пушкiна попросив! — зрадiв хлопчик.- З гарними
картинками. Так пирiг з калиною. А ти?
Я б молодостi, сказала бабуся Устинья.- Бiльше нiчого
Жаба посидiла на козубi й поскакала в траву, де нижче галявини точиться
струмок i вода в ньому в цей час пахне суницею й гiрчить смолою й
хвоєю. Бабуся й онученя засвiтла принесли з лiсу козуб ягiд. Мало
сказати повне. З верхи, пiд саму ручку здiймає червона ягiдна
гiрка, сама — як бiльша ягода! От яке воно — старий козуб: у
будь-який час чим-небудь так догодить хазяям. Воно вже стерло,
розкуйовдилося подекуди. Iншi прутики замiнити довелося, подплести новi,
молодi… А викидати не можна! Що ви: де ще таке знайдеш? Нiде.
Щасливий козуб!