Розкажiть про весiлля як оригiнальну словесно-музичну драму. Назвiть основних ïï учасникiв

Весiльна драма складне й багатопланове явище народноï культури, яке синтезувало принципи рiзних видiв мистецтва. Цей обряд сформувався в давнину. За тривалий перiод побутування вiн увiбрав у себе цiлий комплекс культурних елементiв рiзних епох. Сам обряд, як правило, складається з кiлькох етапiв: сватання, заручин, пiдготовки до весiлля, власне весiлля та понедiлкування. Цi етапи подiляються на окремi епiзоди. З часом частина компонентiв обряду втратила актуальнiсть i набула умовно-iгрового характеру. Справляли його найчастiше восени, по закiнченнi польових робiт, коли в селянськiй хатi були найбiльшi достатки. Весiлля становило не тiльки новий етап ужиттi молодих, а мало й велике громадське значення як один iз заходiв продовження роду й народного життя.
У традицiйному украïнському весiллi обряди поєднувалися з драматичними дiйствами, пiсенними й розмовними партiями, музикою, iгрищами. Словесна частина весiлля, що супроводжує обрядову дiю, включає не лише пiснi, а й дiалоги, замовляння, прислiв'я, приказки.
Як i кожний драматичний твiр, весiлля мало постiйний склад дiйових осiб: молодий i молода, ïхнi батьки та челядь (гостi). Кожна дiйова особа мала свою роль i своє мiсце: молодий (князь), молода (княгиня), бояри (дружби), дружки, свiтилка, свашки, батьки. Поведiнка дiйових осiб, ïхнi дiï, монологи й дiалоги чiтко розписанi. Кожен учасник повинен був добре знати, що й коли робити, казати, спiвати, хоч можлива була й iмпровiзацiя. Наприклад, поки весiлля йде окремо, молодий i молода не могли сидiти самi: бiля молодоï на майбутнє мiсце молодого садили брата, а бiля молодого на вiдведене мiсце молодiй свiтилку. Весiлля є не просто народною драмою, а драмою родинною, адже всi дiйовi особи украïнського весiлля представляють або рiд молодого (батько й мати, брати й сестри, iншi родичi, староста, дружби, свахи, бояри, свати, свiтилки та iншi гостi молодого), або рiд молодоï (батько й мати, брати й сестри, сваха, староста, дружки, дiвчата та iн.)… Чоловiкам загалом вiдведено значно менше мiсця у весiльному ритуалi, нiж жiнкам. Найпасивнiша особа серед чоловiкiв молодий. За нього все роблять свати, бояри, дружки. Перш нiж почати якусь дiю (плетення вiнкiв, випiкання короваю, звивання гiльця), запитують дозволу i благословення старости або батькiв вiдповiдними пiснями. У селах завжди були знавцi весiльного ритуалу, виконавцi певних ролей. Без них не вiдбувалося жодного весiлля.
Весiлля велична народна опера: у ньому завжди були три жiночi хори (дружок, свiтилок, свах), у деяких мiсцевостях один парубоцький. У хорових пiснях пояснювалися змiст i значення кожного обряду, величалися молодята, ïхнi батьки та iншi учасники весiльних урочистостей. Часом мiж хорами спалахували словеснi поєдинки жартiвливого характеру. Мiж весiльними обрядами хори спiвали народнi пiснi рiзного змiсту застольнi, баладнi, любовнi, козацькi, жартiвливi, танцювальнi. Чоловiки виконували, як правило, розмовнi монологи та дiалоги. Мова пiсень i розмовних партiй багата на символiку, паралелiзми, яскравi епiтети й порiвняння, пестливi слова, персонiфiкованi образи предметiв природи, тваринного й рослинного свiту. Так, молода порiвнювалася iз зiркою, ягiдкою, ластiвкою, сонечком; називалася княгинею, царiвною, королiвною, панночкою. У звернених до неï пiснях звучали й радiсть iз приводу поєднання ïï долi з коханим, i смуток за привiльним дiвочим життям, бiль розлучення з рiдними. Молодого величали князем, царенком, королевичем, паном, соколом, ясним мiсяцем.
Обов'язковими учасниками весiлля були також музики невеликi оркестри, найчастiше з двох iнструментiв (скрипка, бубон) чи з трьох (скрипка, бубон, кларнет або цимбали). Музики акомпонували хорам, грали до танцiв, супроводжували весiльний поïзд.
Отже, весiлля, ця велична народна драма, є важливим складником народноï культури, у якiй вiдображенi свiтогляд, мораль, поетичнi уявлення народу, родиннi та суспiльнi вiдносини на певному iсторичному етапi.
Висновок. У весiльному обрядi вiдбивалися свiтогляд, мораль, поетичнi уявлення, музичнi й артистичнi здiбностi, багатство народноï фантазiï. Центральними героями весiльноï драми є молодий i молода. Важливу роль вiдiграють ïхнi батьки, iншi персонажi дружки, бояри, свiтилки. Весiльне дiйство подiлялося на акти: сватання, заручин, пiдготовки до весiлля, власне весiлля та понедiлкування, якi супроводжувалися пiснями, дiалогами, замовляннями, прислiв'ями й приказками.
Опорнi слова й поняття: родинно-побутова драма, обряд весiлля, компоненти обряду, умовно-iгровий характер, драматичнi дiйства, пiсеннi й розмовнi партiï, дiйовi особи, мова пiсенних партiй.