Революцiонер на нивi електронноï музи

Легкий дотик до клавiшi спалахує екран, i у ваш дiм входять
вiдеообрази з усiх континентiв Землi, а то й картинки зоряних просторiв
Всесвiту. Диво? Так. Але ми звично називаємо його телебаченням.
Домашнiй екран наймолодший серед муз масових комунiкацiй, кiно й радiо.
Втiлення iдеï дальнобачення спiльне колективне дiтище багатьох
учених i радiоентузiастiв рiзних краïн свiту. Проте створити
повнiстю електронну систему передачi на вiдстань i здiйснити практичну
трансляцiю рухомого зображення
Вперше у свiтi пощастило лише Борису Грабовському сину вiдомого
украïнського поета-демократа Павла Грабовського.
У двадцятих роках минулого столiття Борис навчався в Середньоазiатському
унiверситетi. Тут вiн познайомився з професором Поповим, вивчав працi
Бориса Розiнга в галузi електронноï телескопiï.
Сконструйований Розiнгом телеприймач i винайдений Поповим ще в 1895 роцi
бездротовий радiозв'язок стали надiйним пiдґрунтям для здiйснення
мрiï людства про бачення на вiдстанi. Залишалося створити прилад
для передачi зображення електронним способом i з'єднати його з
приймачем.
Iдея передачi зображення на вiдстань надзвичайно захопила Бориса
Павловича. У 1924 роцi вiн винайшов пристрiй, що став основою
передавальноï телевiзiйноï трубки. Борис Грабовський змусив
промiнь рухатися поверхнею надчутливоï металевоï пластинки, на
яку проектувалося зображення.
1925 року Борис Грабовський i його колеги зустрiлися в Ленiнградi з
батьком електронного телебачення Борисом Розiнгом. Пiсля детального
вивчення схем професор схвильовано звернувся до них: Дорогi моï! Чи
розумiєте ви самi, до чого додумалися?! Це вiдкриття! Завтра ж
подавайте заявку на патент… Незабаром винахiд Грабовського та його
друзiв отримав вiтчизняний, а потiм i мiжнародний патент. Цими
документами пiдтверджувався його прiоритет на першу у свiтi повнiстю
електронну систему телебачення.
Iшов 1961 рiк весна великого прориву людини в космос. До рук
шiстдесятирiчного винахiдника потрапила книжка Мiтче-ла Уïлсона
Брат мiй, ворог мiй. Як згадувала дружина Грабовського, у Бориса
Павловича викликало справжнє обурення те, що цей романiст приписав
американцям винахiд, зроблений, запатентований та опублiкований ним
ранiше. I почалася боротьба. Не заради особистоï слави, а за
прiоритет вiтчизняноï науки й технiки.
Незабаром вiдомостi про тi давнi експерименти Грабовського та його
товаришiв у галузi електронного телебачення з'явилися в газетах Нью-
Йорка, Лондона, Парижа, Токiо. Це сколихнуло
Науковий свiт: однi вiрили, iншi сумнiвалися, але преса повiдомляла
дедалi новi факти.
Крапку в суперечках про авторство винаходу телебачення поставила
органiзацiя ООН iз питань науки, освiти, культури ЮНЕСКО, яка в 1965
роцi високо оцiнила внесок Грабовського i його товаришiв у розвиток
електронного телебачення на початковiй стадiï та юридично визнала
винахiд.
Доля телефота, як свого часу називав телебачення Грабов-ський, виявилася
щасливою. Мiльярди електронних телевiзорiв у всьому свiтi такий нинi
гiгантський розмах тiєï справи, бiля джерел якоï стояв i
Борис Грабовський. Син видатного украïнського поета-революцiонера,
вiн став одним iз революцiонерiв на нивi електронноï музи.
416 слiв За матерiалами iнтернет-видань