"Бородiно" М. Ю. Лермонтова (Твiр-роздум)
Недарма пам'ятає вся Росiя Про день Бородiна! М. Лермонтов Слово
“Бородiно” знає весь свiт. Ця назва невеликого села,
що знаходиться недалеко вiд Москви, на старiй Смоленськiй дорозi, стало
символом перемог. ТА в цьому чимала заслуга росiйських письменникiв,
серед яких i Михайло Юрiйович Лермонтов. Але спочатку хочеться згадати
iнше його вiрш. Саме в ньому поет змiг передати страждання росiйського
воïна, що вмирає на тюлi бою:
Наодинцi з тобою, брат,
Нам довелося побути.
На свiтi мало, кажуть,
Менi залишається жити.
Поïдеш скоро ти додому.
Гляди ж … I що!
Моєю долею.
Сказати по правдi, дуже Нiхто не стурбований. Служили в тi роки не так,
як нинi, — десятилiттями. Фактично солдатiв всю свою зрiлiсть
витрачав на армiю, втрачаючи зв'язку з рiдними. Поняття
“рекрутчина”, “доля рекрута” були в Росiï
синонiмами каторги. Звичайно, за роки служби неписьменний мужик
перетворювався на справжнього воïна, вмiлого, по-своєму
освiченого, бувалого. Але вiдiрванiсть вiд споконвiчних коренiв завжди
болюча. Саме це i зумiв передати поет у невеликому вiршi: Отця, i матiр
мою ледь ль застанеш ти в живих. Зiзнатися, право, було б шкода Менi
засмутити ïх. Але якщо хтось з них i живий, Скажи, що я писати
ледачий … Що бився хоробро за царя. Що поганi нашi лiкаря, Що полк
у похiд послали I щоб мене не чекали … У “Бородiно”,
при всьому пафосi, навмисною маршовоï ритмiцi i плакатноï
захопленостi, миготять дiаманти таких же скорботних у своïй
буденностi рядкiв: .
..Рука бiйцiв колоти втомилася, I ядрам пролiтати заважала
Гора кривавих тiл …
…Змiшалися, в купу конi, люди,
I залпи тисячi гармат
Зiйшлись у протяжний виття …
…Полковник наш народжений був хватом:
Слуга царю, батько солдатам …
Так шкода його: убитий булатом,
Вiн спить у землi сирiй …
Здається, що творча людина не здатний вихваляти вiйну. Навiть
— визвольну.
У будь-якому битвi поет побачить воï озвiрiлих людей i смертоносних
знарядь, хлад скопанi землi, байдужiсть трупiв i скорботу вмираючих.
Лермонтов воював на Кавказi, на власнi очi бачив смерть. Для нього вiйна
не могла стати чимось привабливим. Звичайно, вiн, як i всi росiяни,
захоплювався перемогою над Наполеоном, але патрiотизм поета був
затьмарений знанням того, що будь-яка вiйськова перемога —
Пiррова. У нiй бiльше печалi, нiж гiмнiв. У нiй кров i бiль задекорована
прапорами та маршами.
