Поняття украïнськоï нацiональноï i ЛМ

Лiт. мова − унормов. мова сусп. спiлкування, форма нац. мови, зафiксована в письмовiй та уснiй практицi, протиставлена дiалектам, просторiччю, жаргонам. ГОзнаки: 1. наддiалект. х-р, обєднує всiх носiïв мови, нац. спiльноту; 2. стабiльнi лiт. норми в граматицi, лек-цi, правописi.; 3. функт-но-стильова розгалуженiсть. ЛМ обслуговує основнi сфери дiяльностi, культурнi потреби народу, художньоï лiтератури, публiцистичних творiв, перiодичних видань, радiо, театру, науки, державних установ, школи тощо. Поряд з поняттям лiтературна мова iснує поняття нацiональна мова. Це мова, що є засобом письмового й усного спiлкування нацiï та засiб ïï самоiдентифiкацiï. Нац. Мова — закономiрне сусп. утв-ня, природний результат розвитку нац-ï(вiд мови роду до мови нацiï. Нац. мова успадковує стр-ру мови народностi (тер. i соц. дiалекти, просторiччя, лiт. мова, мова фольклору). Як i мова народностi, нацiональна мова загальнонародна, охоплює всi мовнi засоби спiлкування людей. Поняття НМ значно ширше за поняття ЛМ. воно включає не тiльки лiтературну мову, а й рiзнi територiальнi дiалекти, яким властивi певнi лексичнi, граматичнi, фонетичнi особливостi, що вiдрiзняються вiд загальнонацiональних лiтературних норм. Нацiональна мова включає також i рiзнi мовнi особливостi, властивi представникам окремих професiйних та соцiальних груп, тобто так званi професiйнi дiалекти й соцiальнi жаргони, що характеризуються наявнiстю в них специфiчних слiв i разiв, яких немає у лiтературнiй мовi.