Певна змiна у поглядах на розвиток традицiй Котляревського
З виступом Шевченка лiтература Украïни виходить на свiтову арену.
Прогресивнi письменники, на чолi з Шевченком, будять народ, селянськi
маси, широко вiдображають ïхнє життя, прагнення, визвольну
боротьбу. Змiнюються iдейно-естетичнi критерiï, вимоги до
лiтератури, вiдбувається певна переоцiнка лiтературно-художнiх
цiнностей. Зокрема цими iдеями пояснюється й седнiвська передмова
Шевченка до Кобзаря, де сказано, що Енеïда добра, а; все-таки
смiховина на певний кшталт. Хоча в повiстi Близне-цы, написанiй на
засланнi, й дано позитивний образ Котляревського, не можна не зважити на
те, що в Кобзарi 1860 року не передруковано елегiю На вiчну пам'ять
Котляревському.
У цiй же повiстi, написанiй 1855 року, виявилось дещо критичне ставлення
до окремих творiв письменника. Один iз героïв повiстi сотник Ники-
фор Федорович Сокира у розмовi з оповiдачем серед наслiдувачiв Сковороди
називає князя Шаховського й Котляревського, який У своïй одi
на честь князя Куракi-на сколок Сковороди. Тiльки та рiзниця, що учитель
мiй (тобто Сковорода .Є\ К-), як iстинний фiлософ, нiкому не
лестив. Iз Пiснею на Новий 1805 год… (одою Куракiну) Шевченко
познайомився ще до заслання в рукопису, бо закордонне видання (1849) до
нього не могло потрапити. Окремо оповiдач видiляє Енеïду
Котляревського, зазначаючи, що вона в тi часи ще не була надрукована,
малось, очевидно, на увазi ïï повне видання в шести частинах.
Пiзнiше героï цiєï ж повiстi Никифор Федорович i вчитель
Степан Мартинович, одержавши в подарунок од автора Енеïду, нiколи
не розлучалися з нею.
З усього контексту повiстi, де дається художнiй образ
Котляревського, наводиться лист письменника до Сокири i учителя
Левицького, iз згадок про Енеïду, Наталку Полтавку й Москаля-
чарiвника видно, що до цих творiв i до ïх автора Шевченко ставився
позитивно.
З пошаною згадує знаменитого украïнського вiршувальника,
автора Наталки Полтавки та Енеïди, молодий Григорiй Данилевський в
iсторичному нарисi про полтавську старовину. Певна змiна в поглядах
критики па Котляревського вже накреслюється в статтi
Литературньïе заметки молодого вченого Олександра Котляревського,
який пiдписав ïï псевдонiмом Скубент Чуприна 258. Викликана
вона нарисом Г. Данилевського про Г. Квiтку-Основ'янен-ка 258а. О.
Котляревському не було тодi ще й дев'ятнадцяти рокiв. Обраний ним
псевдонiм пов'язаний з його вступом до Московського унiверситету. Стаття
його є не так рецензiєю на твiр Г. Данилевського, як виявом
поглядiв автора на весь розвиток новоï украïнськоï
лiтератури.
Проте щодо закономiрностей розвитку новоï украïнськоï
лiтератури О. Котляревський висловив помилкову думку, нiби нова
украïнська словеснiсть з'явилась без всяких потреб з боку
суспiльства, що вона була викликана iсторичним розвитком росiйськоï
лiтератури, що сама украïнська словеснiсть збудила в суспiльствi цi
потреби, зробилась його моральною й естетичною школою. Звiдси погляди О.
Котляревського на перелицьовану Енеïду як не викликану потребами
украïнського суспiльства, як на лiтературний жарт, забавку.
Ми вже знаємо, що травестiйно-бурлескнi жанри виникли в
украïнськiй лiтературi внаслiдок суспiльних потреб;
iнтермедiï, сатиричнi вiршi, твiр П. Лобисевича, здiйснення двох
видань перелицьованоï Енеïди.
Найцiкавiшим є те, що О. Котляревський дуже швидко зрозумiв
помилковiсть своєï думки. Стаття його надрукована в додатку
до 41 числа газети, а вже в 46 вмiщено доповнення, в якому автор
спростовує свiй попереднiй погляд, нiби Осипов перший перелицював
Енеïду: За запевненням людей, якi близько знайомi з цим предметом,
справа була навпаки: пародiя Котляревського, написана ще в кiнцi
минулого столiття, швидко розiйшлась у ру-кописi й дiйшла до Осипова,
якому й заманулося надрукувати ïï в росiйському перекладi пiд
своïм власним iм'ям. Це роздратувало Котляревського: вiн поспiшив
видати свiй твiр i, щоб вивести на свiжу воду подiбне лiтературне
хижацтво, вмiстив винуватця його помiж грiшниками в пеклi, i описав його
муки таким чином…2586 (Далi наведена вiдома строфа про мацапуру).
