Особливостi оповiдальноï манери в романi Фолкнера Шум i лють

Прийнято зiставляти з Хемингуэем, але якщо Хемингуэй — космополiт, те Фолкнер завжди залишався американським художником, навiть регiональним (нiколи не ïхав з маленького пiвденного мiстечка).
Боротьба Пiвночi й Пiвдня 1860-их рр. за скасування рабства. У менталiтетi Пiвдня вибудовуються дуже складнi вiдносини до рабства. Всi дiï вiдбуваються у вигаданому графствi, але через нього показується весь Юг. Iлюзiю цiлого миру пiдсилює те, що сюжети переплiтаються, персонажi наскрiзнi
Фолкнер — приклад ускладненоï прози
Перший перiод. Яскравий модернiстський художник. Претендує на статус основоположника
Другий перiод. Реалiст, продовжує традицiï соцiального аналитизма. Вершина — трилогiя романiв (Особняк. ) Прийом потоку свiдомостi. Традицiйне сприйняття часу як єдиноï живоï сили. Робить тему часу найважливiшою фiлософською проблемою. Добутки глибоко iсторичнi й глибоко лични одночасно. Людина — результат iсторичного розвитку, але людина прирiвнюється до певного iсторичного шару. З позицiï Фолкнера є ТIЛЬКИ сьогодення. Довгi речення — спроба звести минуле й майбутнє в одна мить. Художнє мислення сформувалося в першу чергу як романне (хоча збiрники оповiдань є класикою новелiстичноï прози).
Шум i Лють — роман 1929 г.
Принiс свiтову славу. Носить вiдверто експериментальний характер. Вiн виявляє тут зовсiм новий пiдхiд до прози. Вiн споконвiчно лiричний
Назва Шум i лють — уривок цитати з Макбета: Життя — це повiсть, розказана iдiотом, i насправдi є лише Шум i Лють миру
Роман починається з оповiдання iдiота. Композицiя вiртуозна — складається з 4 частин
1.7 квiтня 1928 г.
2.2 червня 1910 г.
3.6 квiтня 1928 г. 4.8 квiтня 1928 г.
Три першi частини написанi у формi внутрiшнього дiалогу. Реконструюються 3 типи потоку свiдомостi. Четверта частина — вiд iменi стороннього спостерiгача = авторська позицiя — путiвник по всьому романi.
Жанрова iдея — основи сiмейного роману. Найважливiша тема — катастрофа однiєï типовоï пiвденноï американськоï сiм'ï, руйнування патрiархальних сiмейних цiнностей. Через iсторiю сiм'ï Компсонов — катастрофа iнституту сiм'ï й шлюбу всього Пiвдня
Кожний з 3 оповiдачiв — чоловiк (продовжувач роду!).
4. Бенджамин
5. Квентин
6. Джейсон
У першiй частинi головний герой недоумкуватий, нiмий. У нього день народження 7-го квiтня, йому уже тридцять рокiв, як три роки (Ластер). Ця оповiдальна призма надзвичайно складна. Сартр: Пам'ять iдiота стає вiкном, через яке вiдкривається уявлюваний мир Фолкнера. Бенджи не здатний до логiчного аналiзу, але вiн надiлений iнтуïцiєю. Хаотичний потiк свiдомостi iдiота стає найбагатшим джерелом для аналiзу. Бенджи — слiпий егоцентризм безвинностi. Саме ця безвиннiсть є та призма, через яку переломлюються характери, вiдносини. Бенджи створює свiй мир, центр якого — Кэдди. Саме його iсторiя кiстяк усього оповiдання. Втiлення подання Фолкнера про нерозривнiсть часу — немає минулого й сьогодення. Авторських характеристик нi, тiльки деталi
Друга частина оповiдач Квентин. 2-оi червня — день напередоднi самогубства. Старший син. Вiн i святий, вiн i грiшник, дуже ранима натура. Центр його монологу — Кэдди. Вона — втiлення честi й достоïнства, а ïï падiння — катастрофа. Сюжетний мотив занепалоï жiнки — наскрiзний (Свiтло в серпнi). Мотив загубленоï честi перехрещується мотивом брудних штанцiв з першоï частини
Третя частина — оповiдач Джейсон. Квентин — слабовiльний дурень, Бенджи — iдiот, Кэдди — повiя. Початок монологу рiзко пiдкреслює розходження мiж ним i Квентином (Я радий, що в мене немає совiстi…). Вiн прагматик. Крах у втратi мiсця вiд Герберта, у тiм, що вiн не вчився, у тiм, що вiн жив на грошi Кэдди. Квентин — єдине майбутнє сiм'ï, нове поколiння — збiгає iз грiшми з актором бродячого цирку
Четверта частина. Оповiдач — стороннiй, вiн бачить те, чого не бачать члени сiм'ï. Ця частина — путiвник, важливо: дуже повно вибудовується образ будинку. Уперше з'являються портретнi характеристики
Така послiдовнiсть — суб'єктивно-особистiсне оповiдання, життя у всiй ïï багатоплановостi з рiзних точок зору пiдвищується рiвень об'єктивностi. Пошук iстини на перетинаннi рiзних точок зору дуже важливий для лiтератури 20-го столiття взагалi.
В асоцiативнiй формi показується падiння Старого Пiвдня. Цей роман — перший тiм в iсторiï про загибель Пiвдня