Народна балада як епiчний жанр усноï народноï творчостi

Балада один з найулюбленiших жанрiв усноï творчостi нашого народу.
Балади виникли як пiснi до танцю, i назва ïх походить вiд
латинського слова танцювати. Але поступово словесний текст разом iз
мелодiєю вiдокремився вiд танцю, i балада стала самостiйним жанром
украïнського фольклору. У народних баладах зображуються
героïчнi або фантастичнi подiï переважно трагiчного
характеру, через них вiдтворюються гострi переживання персонажiв. Балади
вiдзначаються виразною драматичною напруженiстю й широкою тематикою.
Найдавнiшi балади присвяченi розкриттю особливостей свiтогляду нашого
народу, його мiфологiчним уявленням i розумiнню природи. У них
вiдображаються подiï родинно-побутового життя, розповсюдженим
мотивом є перетворення людини на рослину, птаха, тварину.
Наприклад, можна знайти сюжет, коли зла свекруха закляла невiстку й та
стала тополею (Ой чиє ж то жито, чиï ж то покоси). Також
змальовуються стосунки всерединi родини, почуття ненавистi й образи,
кохання та ревнощiв. З часом тематика балад розширюється.
З'являються твори на iсторичнi теми , у яких розповiдається про
набiги турецько-татарських загарбникiв на украïнськi мiста й села,
про трагiчне становище полонених хлопцiв i дiвчат. З великою художньою
силою змальовується хоробрiсть козакiв, нехтування власним життям
заради Батькiвщини; засуджується зрадництво, зокрема зрада Сави
Чалого, за яку вiн був суворо покараний запорожцями. Є балади про
вiрнiсть людей християнськiй вiрi, про гордiсть i нескоренiсть
украïнок, згодних прийняти смерть, але не жити з нелюбом, не
заплямовувати дiвочоï честi й гiдностi. Народнi балади стали
невiд'ємною частиною украïнськоï лiтератури, i я
впевнена, що ще багато поколiнь будуть захоплюватися ними.