Музей модерноï скульптури

Львiв традицiйно дивує своïх гостей, але часом дарує й
несподiванi враження навiть корiнним львiв 'янам, яких уже не так просто
чимось вразити. Такою приємною несподiванкою може стати вiдвiдання
музею модерноï скульптури Михайла Дзиндри в Брюховичах. Його
експозицiя складається з майже тисячi абстрактних, символiчних, нi
на що не подiбних скульптур. Кожну з них можна довго роздивлятися й по-
рiзному пояснювати, захоплюючись якоюсь неземною гармонiйнiстю форм i
лiнiй. У межах майже пiвтори тисячi квадратних метрiв розмiщенi вiсiмсот
вiсiм скульптур, якi сьогоднi наповнюють простiр неповторною потужною
енергетикою.
У музеï працює лише одна людина панi Софiя Дзиндра, донька
скульптора. Вона власноруч складає каталог робiт митця, сама
доглядає за територiєю, проводить екскурсiï та
розповiдає за чашкою трав'яного чаю про життя й свiтогляд митця.
Про iснування музею, захованого в сосновому лiсi на околицi мiста,
знає
Небагато людей: переважно це творча молодь, художники, журналiсти,
мистецтвознавцi. Це й не дивно, адже музей вiдкрито 2005 року власним
коштом i зусиллями Михайла Дзиндри. Для огляду робiт потрiбно не менше
кiлькох годин. Кожна iз скульптур iнтригує, заворожує,
перевертає звичнi уявлення про свiт. Кожна робота має свiй
шарм, адже автор прагнув створювати нове: не повторювати контури
природи, наслiдуючи ïï, а вийти за межi можливого, стати
Творцем. Про власну творчiсть скульптор говорив так: Я заплющую очi й
сиджу в тишi. Я малюю форми, з порожнечi витворюю лiнiï, колiр,
простiр… Митець створив власний свiт зi своïми законами,
формами й iдеалом краси. Можна приймати чи вiдхиляти ïх,
погоджуватися чи сперечатися, але одного не заперечити: вони спонукають
до роздумiв. У його роботах вiдчувається пульсацiя життя, тому
вiдвiдувач не може бути пасивним: вiн мусить пiдключати свою фантазiю,
додумувати й придумувати. Це творчiсть, яка спонукає до творчостi
.
Митець зумiв уникнути епатажу. Вiн iз шаленою швидкiстю й любов'ю до
життя давав вихiд своïй фантазiï, часто повторюючи, що
творчiсть мусить бути динамiчним процесом, де кожна мить працi приносить
новi здобутки, а пауза утрати. В останнi роки Михайло не мiг лiпити,
тому багато малював. Його малярнi роботи це скульптури, перенесенi у
двовимiрну площину. Таких творiв автор має понад вiсiмсот.
Кiлька рокiв тому молодий киïвський режисер Наталiя Iльчук зняла
документальний фiльм-експеримент про творчiсть скульптора. Про життя
Михайла Дзиндри пишуть статтi та нариси, його творчiсть обговорюють у
професiйних колах. Проте його музей, де зiбрано унiкальнi твори
мистецтва, майже невiдомий широкiй публiцi. Вiн залишається для
сучасних людей таємницею невiд-критою, непiзнаною, нерозгаданою.
Таємницею, яка тiльки чекає на своïх поцiновувачiв.
Є сподiвання, що музей, здатний здивувати навiть вибагливих
iноземних вiдвiдувачiв, невдовзi стане культурною родзинкою Львова й
зможе належно презентувати украïнське авангардне мистецтво i для
спiввiтчизникiв, i на мiжнародному рiвнi.
415 слiв 3 Журналу