Мотивацiйнi фактори поводження Марусi Кайдашихи з повiстi И. Нечуя-Левицького Кайдашева сiм'я

Характер Кайдашихи формувався в умовах крiпосницькоï дiйсностi. Пiдкреслюючи деформацiю особистостi героïнi, письменник зауважує: Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рiвна, з довгастою особою, iз сiрими очами, з тонкими губами й блiдою особою. Маруся Кайдашиха в молодостi довго служила при дворi, у пана, куди неï взяли дiвчиною. Вона вмiла дуже добре куховарити й ще й тепер неï брали до панам i до попiв за куховарку на весiлля, на хрестини й на храми. Вона довго терлася бiля панiв i набралася вiд них небагато панства. До неï прилипла якась пiдлесливiсть у розмовi й повага до панам. Вона любила цiлувати ïх у руки, кланятися, подслащала свою розмову з ними. Попадi й небагатi добродiï пригощали ïï в покоях, саджали поруч iз собою на стiлець як рiвноï людини. Маруся закопилювала губи, смiялася, сипала влесливими словами, начебто дрiбним горохом. До природноï звичайностi украïнськоï селянки в неï пристало щось уже дуже солодке, аж нудне. Але як тiльки вона небагато гнiвалася, з ïï спадала та солодка луска, i вона лаялася й кричала у весь рот. Маруся була сердита.
Кайдашиха зi зневагою ставиться до бiльше бедним, перед богатими — пiдлещується. Вона любить вихвалятися, що ïï поважають попи й добродiï. З метою пiдкреслити свою особливiсть вона одягає жовтi чобiтки, кольори яких не вiдповiдає ïï вiку й робить ïï смiшний, схожоï на курку з жовтими ногами. Без мiри вона вихваляє й своïх дiтей перед сватами на смотринах. На заручинах Кайдаш поводився природно, пив горiлку, як i завжди, а Кайдашиха лише вмочила губи, хоча автор пiдкреслює, що вона горiлку любила. Лицемiрство Кайдашихи робить ïï смiшний: Кайдашиха знову притулила губи до чарки й ледве не помилилася й не сьорбнула до дна, але якось отямилася, укинула в рот один глоток i дуже скривила губи. Маруся дуже часто попадається в смiшнi ситуацiï через свою пихатiсть i чванство. Збираючись на смотрини в Западинци, вона сiла на високому возi, не послухалася ради сина злiзти перед крутою горою, скотилася, як м'яч, з воза впиль.
Разом з тим Кайдашиха — турботлива добра господарка, що любить мати, а особливо бабуся, але ïï любов зневажається ïï ж деспотизмом. На своïх невiсток Кайдашиха дивилася як на наймичок, якими треба командувати. Таке вiдношення свекрухи настроïло проти ïï невiсток, а потiм привело кссорам.
Ворогуючи з ними, Кайдашиха щораз попадається разом з тим i в смiшне, i в трагiчне положення. Сварка ввiйшла в ïï побут. Пiд час однiєï з них невiстка виколола ïй око. Автор висмiює дикi вчинки Кайдашихи. За гумористичним зображенням життя героïнi видно обмеженiсть жiнки, що через ворожнечу з усiма сама стає посмiховищем. Кайдашиха своïм поводженням ущент розбиває традицiйний для украïнських фольклорних i лiтературних творiв образ украïнськоï мудроï жiнки- охоронницi