Мережковский — росiянин письменник

У той же час письменники глибоко нацiональнi. Мережковский — росiянин письменник, незважаючи на всi обвинувачення в європеïзацiï його свiдомостi. Iнтерес до вiтчизняноï iсторiï продемонстрований уже в його першому збiрнику в поемi “Протопоп Авакум”. У нацiональнiй самобутностi Йейтса сумнiватися також не доводиться. Вiн говорив, що немає нi однiєï великоï лiтератури без нацiональностi й нi однiєï великоï нацiональностi без лiтератури. Уже в першому збiрнику “Перехрестя” три останнiх добутки написанi пiд впливом iсторiï Iрландiï. Це “Балада батька О'харта”, “Балада Молл Меджи” i “Балада мисливця за лисами”, а вiрш “Iрландiï прийдешнiх часiв” iз книги “Роза” (1893) можна вважати хрестоматiйним. От уривок з нього:
Знай, що i я, зрештою,
Увiйду в плеяду тих спiвакiв,
Хто дух iрландський у важку годину
Вiд скорботи й бессилья врятував.
Мiй внесок нiтрохи не менше ïх:
Недарма уздовж сторiнок моïх
Цвiте облямiвка iз червоних троянд —
Знак тiєï, що вековечней мрiй
И Божих ангелiв древньоï!
Серед гулу бiснуватих днiв Ïï ступень крок, що летить,
Повернув нам душу древнiх саг;
И мир, подъемля свiчi зiрок,
Повстав у весь свiй стрункий рiст;
Нехай так само в стрункiй тишi
Росте Iрландiя в менi
(Iрландiï прийдешнiх часiв (с. 65).
Нарештi, з романтичним свiтовiдчуванням зв'язане вивiльнення слова iз заздалегiдь заготовлених i певних форм, наповнення його багатьма змiстами. Iнакше кажучи — символiстику слова здобуває немаловажне значення. А оскiльки Йейтс i Мережковский уважали себе символiстами, цей зв'язок з романтизмом стає ключовий у формуваннi художнього мислення письменникiв
Таким чином, безпосереднiй вплив як на Йейтса, так i на Мережковского зробив романтичний тип художнього мислення. I незважаючи на те що властиво романтизм (як напрямок) зникає до середини XIX в., його естетические принципи виявилися життєво необхiднi в умовах духовноï кризи й боротьби з позитивiзмом. Самотнiй поет останньоï чвертi XIX сторiччя сприйняв ïх як фундамент для будiвництва нового будинку на старому лiтературному просторi. У введеннi 1937 р. до своïх робiт Йейтс писав: “Я не читав нiчого, крiм романтичноï лiтератури”14 . Це визнання 72-лiтнього письменника змушує багато про що задуматися. Однак, незважаючи на зв'язок з естетическими цiнностями романтизму, Мережковский i Йейтс зараховували себе до символiзму, що розумiли як принципово “нове мистецтво”.
У статтi “Про причини занепаду й про новi плини сучасноï росiйськоï лiтератури” Мережковский називає три головних елементи нового мистецтва: мiстичний змiст, символи й розширення художньоï вразливостi (с. 538). Спробуємо знайти вiдповiдностi в позицiï Йейтса. Про роль мiстичного в його творчостi вже було сказано вище. Символiзму Йейтс присвятив не одну статтю (наприклад: “Символiзм у живописi” 1898 р., “Що таке популярна поезiя?”, 1901 р., “Поезiя й традицiя”, 1907 р. i iн.), у тому числi за назвою “Символiзм у поезiï”, де пiдкреслюється першорядна роль символiв: “Поезiя рухає нами завдяки своєму символiзму”15 . Про художню вразливiсть Йейтс згадує також неодноразово, наприклад: “Я пам'ятаю, що менi хотiлося описати предмети настiльки яскраво, наскiльки це можливо”16 . Вiн пише про емоцiйнiсть, що здобуває лiрика за допомогою символiв
Звичайно, докладний порiвняльний аналiз творчостi обох письменникiв ще спереду. Метою даноï статтi було продемонструвати типологiчну близькiсть Д. С. Мережковского й У. Б. Йейтса на тлi подiбноï кризовоï суспiльно-полiтичноï ситуацiï в Росiï й Iрландiï. Названих авторiв поєднує не тiльки спiльнiсть творчих iнтересiв, але й приналежнiсть (щонайменше на початковому етапi ïхньоï дiяльностi) до романтичного типу художнього мислення