Лiтературно-естетичнi погляди Остапа Вишнi

Щоденник Остапа Вишнi визначний лiтературний та людський документ.
Найвищого гонорару, як веселий блиск в очах народу, нема, так писав
Остап Вишня у своєму щоденнику. Письменник звертався до долi iз
проханням послати йому сили, вмiння, таланту для того, щоб зумiв вiн
викликати своïми творами усмiшку у змученого працею, печалями,
жалями народу. Щоденник Думи моï, думи моï був написаний у 50-
х рр., уже пiсля того, як Остап Вишня повернувся зi сталiнських таборiв.
Звичайно, багато що вiн заховав глибоко в серцi, не маючи змоги
висловити все пережите i передумане. Щоденник переобтяжений патетикою,
зайвим пафосом, але по при все те цей твiр можна назвати визначним
людським i лiтературним документом.)
…Остап Вишня справдi-таки земляк i духовний родич великого Гоголя,
дотепного Котляревського, наïвного i милого в тiй наïвностi
Квiтки… (М. Рильський )
Остап Вишня зумiв внести в лiтературу своє, оригiнальне.
У 2030 рр. вiн створив неповторну краïну веселоï мудростi. У
його творах
народ, як у дзеркалi, бачив себе, смiявся над собою, i цей смiх
допомагав усiм ставати кращими. Остап Вишня був справжнiм i визнаним
майстром у жанрi малоï прози. Мова в його творах iде вiд
першоï особи дотепного i мудрого оповiдача, який, iронiчно
усмiхаючись, розповiдає про життя народу, його мрiï,
прагнення i негаразди:
а) фейлетони i памфлети (Остап Вишня цiкавився злободенними на той час
соцiально-полiтичними темами, його хвилювала доля iнших народiв, i у
своïх фейлетонах i памфлетах письменник ïдко висмiював
нацiоналiзм, шовiнiзм, ура-патрiотизм. Остап Вишня був людиною свого
часу, в який вiра в Бога, релiгiя була об'явлена опiумом для народу, а
тому частина його творiв була спрямована проти церкви, священикiв, проти
темних селян, якi бiльше покладалися на Божу ласку, нiж на Комунiстичну
партiю); б)нариси i п'єси (Остап Вишня в багатьох своïх
творах широко використовує прийом травестiï, який в
украïнськiй лiтературi розвинув I. П. Котляревський. У повну силу
письменник показав цей прийому публiцистицi. Звичайно, зараз багато
нарисiв неактуальнi, але деякi речi так i не змiнилися з 20-х рокiв.
Сучаснi вченi серйозно розмiрковують над питанням походження
украïнцiв i доводять, що ми особлива нацiя, нiяк не пов'язана зi
слов'янським свiтом. У 20-тi роки Остап Вишня висмiював М. Грушевського
за подiбнi теорiï: Вiн науковими своïми розвiдками остаточно й
переконливо довiв, шо ота мавпа, вiд якоï, за Дарвiном, пiшла
людина, так мавпа та була з украïнцiв.
Остап Вишня не вiдходив вiд комедiйного жанру i в п'єсах.
Неодноразово ставилася його комедiя Вiй травестiйна обробка вiдомого
твору М. Гоголя; глядачi смiялися з героïв п'єси про Миколу i
шкiльного життя В'ячеслава; користувалася великою популярнiстю
драмаЗапорожець за Дунаєм);
в)Театральнi усмiшки (Театральнi усмiшки це своєрiднi
рецензiï на вистави, а також портретнi характеристики акторiв, з
якими Остап Вишня був знайомий. Вiн дружив з Н. Ужвiй, Гнатом Юрою,
Мар'яном Крушельницьким, Коте Марджанiшвiлi, Ушангi Чхеïдзе,
Юрiєм Шумським, добре знав М. Садовського, П. Саксаганського,
любив слухати Л. Собiнова, який часто виконував арiю Ленського
украïнською мовою. Про своï враження вiд зустрiчей з цими
талановитими людьми i писав Остап Вишня);
г)усмiшки (Остап Вишня вважав, що люди мають посмiхатися, читаючи його
твори . Так виник жанр, який сам письменник i назвав Усмiшки. Серед них
найпоггулярнiшими стали збiрки Вишневi усмiшки сiльськi, Вишневi усмiшки
кримськi, Украïнiзуємося, Вишневi усмiшки театральнi, Моя
автобiографiя i, звичайно ж, Мисливськi усмiшки. Практично в кожнiй
гуморесцi присутнiй оповiдач, адже iнтимна розповiдь вiд першоï
особи улюблений прийом письменника).
Сюжети своïх творiв письменник брав iз народного життя, а тому
використання розмовного стилю, народноï лексики було цiлком
виправданим. Остап Вишня пильно пiдмiчав у життi всi негаразди, вади,
болi i знаходив влучне слово, щоб дошкульно висмiяти ïх чи по-
доброму покепкувати з них. А що може влучнiше бити в точку, нiж
прислiв'я чи приказка? Цi словеснi пострiли нiколи не били мимо цiлi.
Остап Вишня продовжувач кращих реалiстичних традицiй
украïнськоï лiтератури. Остап Вишня добре знав народне життя,
звичаï, побут, мову. Вiн продовжував славнi традицiï
своïх попередникiв. Його засоби комiчного дуже часто нагадують
Енеïду Котляревського; гротеск i шарж мають багато спiльного з
прийомами Салтикова-Щедрiна. Тонкий гумор, лiризм, дотепнiсть вислову
схожi з гоголiвськими. Але Вишня йшов уперед, значно розширюючи
тематичнi горизонти. Вiн був справжнiм новатором новоï
украïнськоï сатиричноï лiтератури.