Жанрово-стильовi ознаки iсторичних пiсень

Якi ж специфiчнi риси iсторичних пiсень дають пiдставу говорити про них
як про окремий жанр? Окрiм iсторичноï тематики та змiсту, що
мiстить iмена iсторичних осiб, перелiк подiй та iн., що, безсумнiвно
є найвагомiшою пiдставою для видiлення ïх в окрему групу,
є й деякi структурнi ознаки, спiльнi для усiх iсторичних пiсень.
Тематично наближенi до дум, iсторичнi пiснi вiдрiзняються вiд них i
формою. На вiдмiну вiд дум, вони мають чiтку поетичну форму з усiма
ïï структурними компонентами:
1)  ритмотелодична будова усi рядки рiвноскладовi (однакова
кiлькiсть складiв у всiх рядках), збережено метричний рисунок
(правильне чергування наголошених i ненаголошених складiв);
2)  чiткий подiл на строфи, якi найчастiше складаються з чотирьох
або рiдше з двох рядкiв, об´єднаних мiж собою римою
(спiвзвучнiстю рядкових закiнчень). Мелодiя, як правило, єдина
для всiх строф. Пiсенна строфiчна будова та силаботонiчне вiршування,
що дає змогу виконувати текст на певну мелодiю i вiдрiзняє
iсторичнi пiснi вiд дум, якi не мають цих рис (нема подiлу на строфи,
рядки рiзнi за кiлькiстю складiв, нема регулярного ритмометру, тому
мелодiя пiдпорядковується тексту, а не навпаки);
3)  епiчнiсть з усiма ïï рисами:
  фабульнiсть,   наявнiсть сюжету,
  оповiдний характер.
Цим вони наближаються до дум, якi теж належать до епiко-лiричних жанрiв.
Але саме цим iсторичнi пiснi вiдрiзняються вiд лiричних пiсень (в тому
числi i суспiльно-побутових). На вiдмiну вiд Усiх iнших пiсень, якi за
законами лiрики передають стан, думки, почуття, переживання лiричного
героя, iсторичним пiсням властива недiєвiсть. Подiбно до епiчних
творiв у них є стiйкий сюжет, який розгортається за законами
епiчних жанрiв, має традицiйну композицiю (зав´язку,
розвиток подiй, кульмiнацiю, розв´язку). Розгортання подiй
характеризується конкретикою (вказуються iмена, мiсце подiй, рiдше
час та iн.), що зумовлює перевагу розповiдного (епiчного) начала.
Вiдтворюються послiдовнiсть подiй за хронологiєю та причин-но-
наслiдковими зв´язками, оцiнка цих подiй та вчинкiв героïв.
Тому лiричне начало (враження вiд природи, почуття пiсенних героïв,
ïх переживання, думки i т. п.) вiдсунуте на другий план, вiдiграючи
роль тла, на якому розгортаються подiï, або ж взагалi
присутнє лише у виглядi поодиноких вкраплень у загальний змiст
твору, хоча в iсторичних пiснях пiзнiшого перiоду лiризм може
переважати. Конкретикою i реалiстичнiстю зображення подiй iсторичнi
пiснi вiдрiзняються вiд балад, для яких характернi елементи фантастики
та мiстики.
Отож, як бачимо, iсторичнi пiснi украïнського народу з цiлковитою
пiдставою повиннi розглядатися як самостiйний i повноправний жанр
пiсенноï творчостi .
Органiчно зростаючи на загальнiй для всього украïнського фольклору
традицiйнiй народнопоетичнiй основi, засвоюючи усе краще з сумiжних
видiв творчостi, iсторичнi пiснi поступово, але неухильно формувалися як
специфiчний жанр, виробляли свою поетику, стильовi засоби, своє
коло тем i образiв, нарештi, свою манеру бачення свiту i свiй спосiб
його вiдбиття198.
Тривалий процес становлення i формування жанру привiв до того, що
спiльнi риси iсторичних пiсень проявляються крiзь розгалужену систему
рiзновидiв. Першою причиною цього є те, що всi вони творилися в
рiзнi iсторичнi епохи по свiжих слiдах подiй, якi викликали iнтерес у
широких колах народу. Тому у рiзнi часи творцi пiсень використовували
неоднаковий арсенал художнiх засобiв i форм, успадкований вiд попереднiх
поколiнь. Рiзнохарактерний з художнього погляду матерiал минулого з
кожною новою епохою переосмислювався: деякi тексти, втрачаючи свою
актуальнiсть, забувалися, iншi локалiзувалися на певних територiях,
набуваючи мiсцевих рис мови. Навiть найбiльш духовно потужнi твори
видозмiнювалися, набували певного спрямування, виходячи з конкретних
умов i запитiв наступних поколiнь. Тому в iсторичних пiснях виявляються
рiзнi нашарування багатьох епох, i водночас простежується
поступальнiсть поступовiсть i почерговiсть розвитку рiзних художнiх
форм. На прикладi iсторичних пiсень можна простежити змiни у всiй уснiй
народнiй творчостi: закономiрностi взаємодiï жанрiв (коли
один вид творчостi переймає вiд iншого риси, якi до того не були
йому властивi, змiнюючи елементи поетики, композицiï), розвиток
рiзних стилiв у залежностi вiд вимог тоï чи iншоï епохи,
занепад одних i виникнення нових художнiх утворень (жанрiв, тематичних
груп та iн.) на основi уламкiв творчостi попереднiх епох. Ось чому серед
народноï iсторичноï поезiï ми нерiдко подибуємо
елементи рiзноманiтних видiв пiсенноï творчостi, кожен з яких,
взятий сам по собi, нерiдко є витвором якогось певного, свого
часу.