Жан-Батiст Мольєр Мiщанин-шляхтич

Смiх часто буває посередником у справi вiдрiзнення iстини вiд обману. В. Г. Бєлiнський Новий художнiй напрям у лiтературi XVII ст. — класицизм — знову, як I попередники, доба бароко i Вiдродження, звертається до античностi як до естетичного еталона. П'єса вiдомого комедiографа Мольєра Мiщанин-шляхтич стала втiленням рис класицизму (лат. сiазаiсиз — зразковий), якому притаманнi нормативнiсть правил, iєрархiя жанрiв (подiл на високi, середнi, низькi), культ розуму, гармонiйнiсть форм.
Основою класицизму є рацiоналiзм, представники якого вважали, що краса тп iстина досягаються через розум. У класицизмi, як лiтературному напрямi, в драматургiï iснувало правило трьох єдностей: дiï (головна дiя не повинна перериватися не пов'язаними з нею прямо подiями та епiзодами), часу (подiï повиннi завершуватися протягом однiєï доби), мiсця (мiсце дiï залишається незмiнним).
На противагу бароко, якому характернi пишнiсть i пiднесенiсть стилю, представники класицизму подали сувору композицiю, яснiсть i точнiсть мови. До низького жанру в iєрархiï жанрiв класицизму вiдноситься комедiя (грецьк. копюаiа: вiд котоз — весела процесiя i оае — пiсня) — драматичний твiр , у якому засобами комiчного (гумору, сатири, iронiï, сарказму та iн.) розвiнчуються негативнi явища, розкривається смiшне в навколишнiй дiйсностi чи в людинi. Героями комедiï є представники середнього i низького класiв. Комедiя як жанр подiляється на комедiю-балет, комедiю ситуацiй, комедiю характерiв, комедiю масок тощо). П'єса Мольєра Мiщанин-шляхтич має риси комедiï-балету, У якiй поєднується слово, танець, пантомiма, музика , образотворче мистецтво, i риси комедiï характерiв, побудованiй на викриттi рис характеру, що викликають смiх.
Комедiя Мiщанин-шляхтич породжує безмежжя питань, серед яких i таке: якi суспiльнi явища штовхнули Мольєра на створення цього епохального твору?
Мабуть, головною причиною написання комедiï Мiщанин-шляхтич стала життєва потреба суспiльства в утвердженнi в життi i мистецтвi свiтлого розуму, логiки, суворого порядку i моральностi.
До Мольєра найвiдомiшi письменники доби класицизму Корнель i Расiн у своïх творах стверджували, що справжня людина в будь-якiй ситуацiï чинитиме вiдповiдно до вимог здорового глузду й обов'язку, хоч через це страждатимуть ïï почуття. На вiдмiну вiд своïх попередникiв, Мольєр йде далi: вiн стверджує, що серце i розум мають бути в гармонiï, тому й не тiльки простофiля Журден висмiюється в п'єсi, але й аморальний аристократ Дорант з холодним егоïстичним розумом.