Iван Вишенський мислитель, богослов, полемiст
Iван Вишенський Народився у м. Судова Вишня (Львiвська область).
Вiдомостей про цю постать залишилося небагато. Вiдомо, що жив на
Галичинi, Подiллi, на Волинi (Луцьк, Острог). Наприкiнцi XVI столiття,
коли йому виповнилося 30-35 рокiв, залишив Украïну i став ченцем на
Афонi (Грецiя). Iван — чернече iм'я цiєï людини,
Вишенський — бо родом iз с. Вишня (своï твори пiдписував
Iоанн, монах iз Вишнi). Вiдомо, що у 1603-1605 рр. приïздив в
Украïну.
Останнi роки життя провiв самотньо у скитi серед лiсу, зберiгаючи
обiтницю мовчання. Письменник-полемiст. Залишив близько 17 творiв
(Послання до всiх в лядськiй землi живущих, Викриття диявола-
свiтодержця, Послання до князя Острозького та iн.). Єдиний
оприлюднений за життя письменника твiр — Послання до
єпископiв, у якому було викрито неправедне життя церковноï
верхiвки й украïнського та польського панства, висловлено спiвчуття
до знедоленого народу. Творчiсть I. Вишенського є одним з
найвидатнiших явищ давньоï украïнськоï лiтератури. Вiн
був найпрогресивнiшим, найближчим до народу лiтературним i громадським
дiячем кiнця XVI — початку XVII ст.
Основним у свiтоглядi I. Вишенського є його глибокий демократизм,
любов до простого народу, готовнiсть завжди обстоювати його
життєвi iнтереси. Сповнений гарячоï симпатiï до
покрiпаченого селянства, I. Вишенський з величезною силою висловив
протест проти соцiального поневолення.
Послiдовнiсть демократизму I. Вишенського проявилася в тому, що вiн не
милував i православноï церковноï iєрархiï. У
своïх творах письменник проголошував iдею демократичноï
безпастирськоï церкви. На його думку, люди повиннi бути рiвними, в
однаковiй мiрi мати право брати участь у справах церкви, на принципах
рiвностi вирiшувати навiть догматичнi питання. Ця особливiсть свiтогляду
Вишенського, виражена в його посланнях, дає пiдстави говорити про
мiжнародне значення творчостi видатного украïнського письменника.
Як полум'яний патрiот своєï батькiвщини, I. Вишенський
виступав проти польсько-шляхетськоï експансiï на Украïну.
Вiрний син свого народу, вiн обстоював його культуру, мову, боровся за
самобутнiсть розвитку, викривав захiдноєвропейську схоластику.
Письменник виступав за дружбу i братнє єднання росiйського i
украïнського народiв. Вiн усвiдомлював, що ця дружба допоможе у
боротьбi украïнського народу за свою нацiонально-релiгiйну
незалежнiсть. Саме слово православний у нього тотожне слову руський. На
громадськiй дiяльностi i творчостi I. Вишенського позначились i
негативнi риси його свiтогляду. Хiба не цими негативними рисами
зумовлений той факт, що письменник замiсть практичноï участi у
безпосереднiй iдейно-полiтичнiй боротьбi на батькiвщинi обрав собi роль
добровiльного вигнанця, вiдлюдника, прирiк себе на самотнiсть, фiзичнi i
моральнi муки?
Для I. Вишенського, аскета, який перебував на далекому Афонi,
лiтературна творчiсть була найкращим засобом захисту свого поневоленого
народу. Своï твори вiн надсилав на Украïну. Не випадково
найбiльш улюбленою формою його творiв були послання —
своєрiднi вiдкритi листи, якi в той час вважалися найопера-
тивнiшим жанром полемiчноï лiтератури. Першi з них написанi ще до
Брестськоï унiï i спрямованi насамперед проти католицькоï
церкви i проти того духовенства, що схиляється до католицизму. У
дусi метафiзичноï фiлософiï пояснює I. .Вишенський, шо
таке правда i брехня. Прелестию, або брехнею, вiн називає
вiровчення католицькоï церкви, яке суперечить догматам православ'я:
завданням католицькоï теологiчноï науки є перекручувати
iстину, а замiсть неï проповiдувати брехню.
З гнiвом письменник викриває дiï, спрямованi на покатоличення
украïнцiв. Католики примушують православних переходити на новий
календар, розганяють православнi богослужiння, не дають дзвонити в свята
за старим календарем, поганять i закривають церкви. Кровожернi
єзуïти в iм'я найсвятiшого папи саджають у тюрми, б'ють,
катують i вбивають самовiдданих патрiотiв. В Извещении кратком1 I.
Вишенський правдиво змалював картину жорстокого терору, до якого вдалися
єзуïти та свiтська влада напередоднi унiï.
На початку 90-х рокiв XVI ст. I.. Вишенський написав Послання до всiх в
лядськiй землi живущих. У ньому письменник гостро нападає на
духовенство й на свiтську владу i з ïдкою сатирою показує
ïх життя. Автор викриває такi характернi риси польського
панства, як пиха i чванливiсть. У своïй зарозумiлостi пани вважають
себе вищими вiд самого Бога. Вони ведуть нечесне, паразитичне, розгульне
життя. Творчiсть I. Вишенського i по сьогоднi, не втратила iдейно-
художнього, пiзнавального значення. Його послання — це немеркнучi
лiтературнi документи давноминулоï епохи, що розкривають напружену
боротьбу украïнського народу за своï соцiальнi права i
нацiональну незалежнiсть.
