Iсторична доля украïнськоï нацiï в творчостi О. Довженка

Художнi твори Олександра Довженка охопили найважливiшi вiхи iсторiï
украïнського народу. Найбiльшу увагу звернув письменник у
своïх кiнотворах, публiцистичних статтях на подiï, пов'язанi з
першою та другою свiтовими вiйнами. Iсторичну долю украïнськоï
нацiï у смертельних випробуваннях XX столiття змалював вiн у творах
Арсенал, Звенигора, Щорс, Мати, Тарас Бульба, Стiй, смерть, зупинись,
Воля до життя, Украïна в огнi, Повiсть полум'яних лiт та iн.
Якщо громадянська вiйна ввiйшла у творчiсть О. Довженка окремими
епiзодами, то твори про другу свiтову вiйну, як вiдзначають
лiтературознавцi, це нiби одна книга про всi страждання й трагедiï,
про героïчнi подвиги i перемоги.
О. Довженко беззастережно любив свiй народ, Украïну, Тому близько
до серця взяв долю украïнського народу в грiзний час вiйни. На
сторiнках своïх творiв поет з болем говорить про те, що
Украïну фашисти захопили найпершою з республiк тодiшнього
Радянського Союзу i найбiльш ïï понiвечили.
У високохудожнiй кiноповiстi Украïна в огнi письменник
показує пекло подiй, якi з волi Сталiна та Гiтлера розгорнулися в
Украïнi. Тут i початок вiйни один iз найтрагiчнiших ïï
перiодiв, коли пiд тиском ворога вiйська захисникiв не просто
вiдступають тiкають, залишаючи на поталу непiдготовлених беззброй-них
людей. Автор показує Украïну в цей час у символiчному образi
Олесi, яка стоïть на роздорiжжi подiй iз своïм розпачем i
горем. Що чекає ïï? Є щось симво-лiчне i в
обiрванiй мирнiй пiснi Запорожцiв, яку вони вже неповним сiмейним
складом доспiвають лише пiсля вiйни. Показує письменник i
розтерзане фашис-тами село пiд час окупацiï, що дає повне
уявлення про муки всiєï Украïни.
Засуджуючи вiйну, автор неодноразово виявляв свiй великий гнiв до
загарбникiв, осмислював дух непокори всього украïнського народу. У
творi утверджується висока iдея невмирущостi украïнськоï
нацiï, високоï моралi украïнцiв. Особливо мужнiм
змальовано Лаврiна Запорожця. Не з доброï волi ставши старостою у
нiмцiв, вiн налагоджує зв'язок з партизанами, сприяє
ïм, аж доки сам не потрапляє в концтабiр. Таким чином,
письменник показує, що у хвилини найтяжчих випробувань кращi сини
украïнського народу не корилися. Вони мужньо вiдвойовували свiй
край i власну волю.
Не обiйшов увагою О. Довженко i такоï болючоï проблеми, як
зрадництво. У кiноповiстi таким зрадником в першу чергу є Максим
Заброда. Непроста у нього доля. Довелося у час так званого розкуркулення
побувати в Сибiру. Повернувся Максим озлоблений на владу, на людей, якi
вiдправляли його на заслання. Насамперед затаïв зло на Лаврiна
Запорожця. I даремно намагається Запорожець пояснити Забродi, що
то були проблеми внутрiшнi, а зараз йдеться про загрозу свободи для
всiєï Украïни. Забродою керує тiльки бажання
помсти.
Дезертирство, зрадництво хоч i поодинокi явища серед украïнцiв, але
не випадковi. Адже Украïна , як з гiркотою писав О. Довженко,
єдина у свiтi держава, де не вивчалася ïï iсторiя , де
вона вважалася чимсь забороненим… Другоï такоï
краïни на земнiй кулi нема. Звiдси виводив О. Довженко коренi
слабодухостi, продажностi. Сповiдуючи правду. О. Довженко одним iз
перших в украïнськiй лiтературi пiддав сумнiву непогрiшнiсть
сталiнського генiя. Лаврiн Запорожець знiмає портрет вождя зi
стiни i ставить його додолу зi словами: Не думали ми з вами, що так
вийде.
Осмислюючи хiд вiйни, переживаючи великi людськi втраги в нiй, О. Дов-
женко добре розумiв провину Сталiна, який напередоднi винищив вiйськовi
кадри, припустився грубих тактичних помилок. Тому на сторiнках твору
нема жодного слова похвали Сталiну.
Символiчним у кiноповiстi є образ Христi Чепурноï. У ньому
автор узагаль-нив трагедiю украïнського народу, що був кинутий на
поталу фашистам, перенiс всi найтяжчi випробування, масове фiзичне
нищення, вивезеним до Нiмеччини на примусовi роботи. На жаль, пiсля
визволення багатьох iз тих, хто були жертвами вiйни, як вiдомо, назвали
зрадниками i навiть судили.
У кiноповiстi Украïна в огнi письменник художньо iнтерпретує
вiйну як загальнонацiональну трагедiю. Через призму трагiчного вiн
розкриває iсторичну долю нацiï мужнiх Запорожцiв, нескорених
Кравчин, Орлюкiв, яким не раз суди-лося брати у руки меч, щоб захистити
свою волю.