Цикл пiсень про повернення солдата додому
Тематичний цикл пiсень про повернення солдата додому невеликий.
Найпоширенiшим мотивом цього циклу є мотив калiцтва:
Права ручка прострiлена, Лiва ручка вiдтята… Подивися, мила
чорнобрива, Яка вiйна проклята.
Цей мотив драматизується поширеним прийомом калiку-солдата нiхто
не впiзнає; вiн iде своïм селом, зустрiчає знайомих
людей, але вони сприймають його як чужого:
Тiльки всього роду, Здрастуйте, не каже,
Калина цвiте Ручки не дає,
З-пiд тоï калини Бiдному солдату
Милая iде. Жалю завдає…
Такi пiснi нерiдко закiнчуються тим, що скалiчений солдат, побачивши, що
його дружина не впiзає у ньому свого чоловiка, вирiшує йти
далi i вже не повертається додому, або й задумує
самогубство:
Став ручку давати А у лузi, в лузi,
Вона не бере, Колодязь з водою…
Став дитину брати Тепер тобi, мила,
Вона не дає. Розлука зi мною!
(Вийду я на гору)
Часто, повертаючись додому пiсля багаторiчноï служби, солдат не
заставав нiкого вдома:
Лишив вдома вiтця, матiр, 3 вiйни вернувсь без
здоров´я,
Жiнку та й дитину, Отець, мати в гробi,
А сам пiшов воювати Моя жiнка вийшла замiж
У чужу краïну. Сирота ж я собi. (Ой ви, гори
високiï)
Сама життєва реальнiсть спричинилася до того, що рекрутськi та
солдатськi пiснi у переважнiй бiльшостi глибоко трагiчнi за змiстом.
Кожне ïхнє слово породжене болем i вiдчаєм, облите
гiркими слiзьми. Вся образна система ïх спрямована на те, щоб
передати горе й страж дання, настроï туги, суму, розпачу. Це
спорiднює ïх з похоронними плачами, рекрутськими голосiннями:
Ой заплачеш, моя мамко,
В недiлю з полудня,
Що всi хлопцi на гуляннi,
А мене не буде.
Ой заплачеш, моя мамко,
В недiлю раненько,
Як не буде кому дати
Сорочку бiленьку.
Рекрутськi пiснi перегукуються також з весiльним обрядом, що зумовлено
подiбнiстю ситуацiй проводiв дiвчини, яка назавжди залишає
батькiвську хату, i проводiв хлопця у вiйсько. Символiка весiльного
обряду використовується найбiльше у пiснях про смерть солдата:
Оженила ж його пуля бистрая,
А бояри були усi дзвони ревли,
А жона ж молода восковая свiча.
А звiнчала його шабля гострая.
А старости були корогви несли,
Особливе смислове навантеження несе образ весiльноï хустини, яку
давали дiвчата в дорогу своïм коханим: весiльною хустиною накривали
очi солдата, коли вiн гинув, а звiдси i вся символiка смертi одруження з
сирою землею.
Поетицi жанру рекрутських пiсень характернi прийоми, поширенi у всiх
лiричних пiснях: паралелiзми (Один сад зелений, а другий цвiте; Старший
брат на службi, а менший iде…); порiвняння-паралелiзми (ворон
кряче мати плаче; зозуля кувала мати сина в вiйсько виряджала); метафори
(чорна рiлля iзорана ще й кулями засiяна); гiперболи (над ним коник
зажурився по колiно в землю вбився) та iн.
