Чи розвивається народна творчiсть сьогоднi?

Менi чомусь ранiше здавалося, що усна народна творчiсть це минувшина, шось таке, що давно записане, видрукуване i зберiгається на полицях. Я замислювався над тим, чи розвивається народна творчiсть нинi, У нашi днi. Спочатку менi здавалося, що зараз вона (особливо пiсенна) не розвивається, бо менi невiдомi сучаснi народнi пiснi, весь час я чую тiльки старi, записанi багато рокiв тому. Я не розумiв причин, чому ранiше пiснi творилися, а сьогоднi не вiдбувається пей процес. Виходить, шо ранiше люди були бiльш творчими, а зараз нi? Але ж так не може бути. Виникла ше одна думка: а може, пiсенна народна творчiсть набула iнших форм, про якi ми не здогадуємося? I ось шо з'ясувалося: ми маємо велику кiлькiсть пiсень, якi люди залюбки спiвають нарiвнi з традицiйно народними пiснями. Апе цi пiснi мають авторiв, ïх створили поети i композитори. Наприклад, часто можна почути:

Мамо, мамо вiчна i кохана, Ви пробачте, що був неуважний. Знаю, ви молилися за мене Днi i ночi, сива моя нене.

I мало хто при цьому згадує, що слова написав М. Лукiв. I таких пiсень, якi спiвають не одне поколiння, багато. I назви вони мають часто не такi, як давали ïм автори: Про тополю, Про мамину вишню, По стежинi дiвча iшло, Чорнобривцiв насiяла мати, Сiло сонце…, Ой летiли дикi гуси… I ще можна багато пiсень перераховувати. Тож я дiйшов такого висновку, що цi пiснi за всiма ознаками є народними: ïх спiвають, вони передаються усно (якщо й переписуються, то це не означає, що форма поширення змiнила ïхню популярнiсть), мають вiршовану форму, невеликi за обсягом i мають деякi варiанти. Єдине зауваження: це пiснi лiтературного походження, що стали народними. Адже не завжди тi, хто спiває цi пiснi, напевно знають ïхнiх авторiв. Ми можемо стверджувати, що пiсенний жанр народноï творчостi живе i сьогоднi. Якийсь перiод iсторичного розвитку буде кликати до життя тi чи iншi жанри народноï творчостi або певнi теми . У часи козаччини, наприклад, були популярнi маршовi пiснi, думи . Коли в нашiй краïнi почалися демократичнi процеси, то маршовi пiснi стали теж популярними. Виконувалися вони разом з iншими народними пiснями i самi ставали (а може, й були) народними. А якi жанри усноï народноï творчостi живуть сьогоднi? Пiснi (в основному лiричнi, але й маршовi теж), казки, сучаснi приказки, прислiв'я i невмирущий жанр анекдоти, який буде жити столiттями. Прислухайтесь, шануйте, поважайте народну творчiсть скарбницю нашоï мудростi, нашоï iсторiï, яку ми передамо наступним поколiнням.