Бурлескнi вiрши i комедiя в Украïнi

В чому причина величезного успiху украïнськоï Енеïди в
сучасникiв i невмирущостi ïï у вiках? Це питання важливо
з'ясувати в зв'язку з такими обставинами. Енеïда Котляревського
бурлескний твiр, травестiйна поема. Твори цього жанру взагалi належать
до побiчноï лiнiï в лiтературах рiзних народiв, не визначають
головного шляху в розвитку ïх (лiтератур). А мiж тим Енеïда
Котляревського мала великий вплив на розвиток украïнськоï
лiтератури першоï половини XIX ст., створила досить сильну й
тривалу бурлескну традицiю. Завдяки впливу Енеïди бурлеск вирiс у
найсильнiшу стильову течiю в украïнськiй лiтератури перших
десятирiч XIX ст.
Бурлеск (вiд iталiйського burla жарт) на час створення
украïнськоï Енеïди був явищем далеко не новим у
лiтературi. Ще в добу Ренесансу з'явилися твори, в яких у жартiвливому,
зниженому тонi розповiдалось про поважнi подiï, явища й осiб, якi
ранiше були предметом високоï поезiï. Широкого розвитку набув
бурлеск у XVII-XVIII ст. ст., коли було написано чимало комiчних поем,
якi становили жартiвливу переробку того чи iншого вiдомого зразка
високоï поезiï. Такi поеми називають також травестiйними. В
них певнi поважнi або й величнi героï виступають як би
переодягненими в невiдповiдне вбрання, дiють у комiчних ситуацiях,
роблять вчинки, якi викликають смiх, отже, змальовуються в зниженому
виглядi. Особливо повезло щодо бурлескних переробок Енеïди Вергiлiя
(вже в XVII ст. з'явилися переробки ïï iталiйською мовою
Лаллi, французьскою Скаррона, в XVIII ст. нiмецькою мовою Блюмауера,
росiйською Осипова та iн.).
Травестiя (iтал. travestire перевдягати) рiзновид жартiвливоï,
бурлескноï поезiï, коли твiр iз серйозним чи героïчним
змiстом та вiдповiдною формою переробляється,
перелицьовується у твiр комiчного характеру з використанням
панiбратських, жаргонних зворотiв. Першим явищем травестiï
вважається Батрахомiомахiя — травестiя на Iлiаду Гомера,
здiйснена в античну добу Пiгретом. Травестiя як жанр з'явилася в
Iталiï (XVII ст.). Найвiдомiший майстер цiєï форми
французський поет П. Скаррон, автор поеми Вергiлiй навиворiт. Зверталися
до травестiï i в росiйськiй лiтературi: В. Майков, Єлисей,
або Роздратований Вакх; М. Осипов, Вергiлiєва Енеïда,
вивернута навспак. Найоригiнальнiший варiант тревестiï, що став
подiєю не лише украïнського письменства, була Енеïда I.
Котляревського, який взяв iз поеми Вергiлiя лише сюжетний стрижень та
iмена персонажiв, перевдягнувши в украïнськi строï та
переселивши ïх в нацiональне середовище XVIII ст. Твори такого
гатунку називаються iроï-комiчною поемою. Однак травестiя не
обмежується певним жанром, може бути, наприклад, повiстю, як-от
Рекреацiï Ю. Андруховича. Травестiя вiдмiнна вiд пародiï, в
котрiй сатиричний змiст зберiгає серйозну форму, витриману в
манерi пародiйованого твору.
Дещо iншим шляхом iшов розвиток бурлеска в украïнськiй лiтературi
XVIII ст. Тут мали значне поширення бурлескнi вiршi. Це були, по-перше,
пародiï на твори релiгiйного характеру (пародiйнi iрмоси, тропарi,
кондаки, гумористичнi величання вареникiв-мученикiв, горiлицi-мученицi,
пародiï колядок, молитов тощо). Другою поширеною на Украïнi
формою бурлеска були жартiвливi твори, здебiльшого на релiгiйнi теми
(зокрема рiздвянi i великоднi вiршi, якi давали жартiвливу обробку
вiдомих християнських легенд), рiдше на побутовi теми. Украïнськi
автори переносили дiю в побутову обстановку старого украïнського
села, переодягали бiблiйнi персонажi i християнських святих у своïх
землякiв. Релiгiйнi мотиви й сюжети, подаючись у зниженому тонi з
виразними ознаками мiсцевого украïнського побуту, ставали предметом
веселоï розваги. Складачами й поширювачами бурлескних вiршiв на
Украïнi були, головним чином, мандрiвнi дяки та школярi (студенти
Киiвськоï академiï та рiзних колегiумiв).
Не можна забувати про одну обставину, на яку недостатньо зважали
лiтературознавцi, пишучи про давнiй украïнський бурлеск.
Украïнськi бурлескнi вiршi були в обiгу не тiльки в XVIII ст., а й
пiзнiше i не тiльки серед мандрiвних дякiв, а чимало ïх прийшло в
народ i стало народними пiснями. Про це свiдчить той факт, що немало
ïх збереглося не тiльки в старовинних рукописах i було записано в
рiзних варiантах уже в XIX i навiть у XX ст. Це показує, що давнiй
украïнський бурлеск органiчно зв'язаний з фольклором з жартiвливими
пiснями, гумористичними оповiданнями, анекдотами, пародиями на думи
тощо.
У сатиричному планi поет змалював у нiй украïнських панiв i
чиновникiв того часу в образах богiв i царiв. Олiмпiйськi боги в поемi,
за виразом Зевса, на сутяжникiв похожi i радi мордувать людей.
Котляревський показав ïх життя в таких характерних для
бюрократичного свiту проявах, як хабарництво, знущання над людьми,
система здирства, корупцiï, iнтриги, безперервнi бенкети тощо. З
першого епiзоду поеми, в якому розповiдається про те, як бог
вiтрiв Еол за хабара викликав бурю на морi, висмiюються вiдносити мiж
людьми i богами, вершителями людськоï долi. Як основа цих вiдносин
показанi свавiлля, хабарництво, iнтриги. Олiмп нагадує тогочасну
бюрократичну канцелярiю, де возсiдають боги на чолi з самодуром i
п'яницею Зевсом, де Юнона i Венера плетуть нескiнченнi iнтриги. Драпiчка
Нептун, ласий до хабарiв Еол, бог пiдземного царства Плутон нагадують
свавiльних сатрапiв i здирщикiв. Описуючи взаємовiдносини мiж
людьми й богами, автор не тiльки пародиює мiфологiчнi уявлення, а
й осмiює тогочаснi суспiльнi вiдносини. I тут бурлеск
набирає сатиричного звучання.
Сатиричне забарвлення мають i тi епiзоди поеми, в яких даються картини
життя Дiдони, Латина, Евандра, Ацеста та ïх близьких. У цих образах
Котляревський змалював життя украïнського помiсного панства кiнця
XVIII початку XIX ст. Головним змiстом ïх життя є непробудне
пияцтво, обжерливiсть, сварки, iнтриги i т. д.
Бурлеск, дiйсно, є не головною, а побiчною лiнiєю в розвитку
реалiстичного мистецтва. В травестiï, справдi, на перший план
виступає розважальне начало, прагнення посмiшити читачiв.
Така традицiя цього жанру, але, як уже зазначалось, чимало представникiв
бурлеска спрямовували свiй смiх на заперечення певних явищ життя.
Сатиричне зображення дiйсностi не є чимсь неприродним i зовсiм не
властивим для бурлескних творiв. I поява сатиричних елементiв в
Енеïдi Котляревського була явищем цiлком природним i закономiрним.
А те, що поет вiдгукнувся в своïй поемi на важливi проблеми
сучасностi, зумовлене було його передовим свiтоглядом, його близкiстю
багато в чому до народних мас. Енеïда звичайно, не є твором
чисто сатиричним, сатиричне зображення дiйсностi поєднуєтсья
в нiй з просто розважальними епiзодами, образами, способами вислову, але
не можна не бачити, що Котяревський у бiльшiй мiрi, нiж iншi
представники бурлеска, змальовує реалiстичнi картини життя i
бiльше вносить елементiв сатири в свiй твiр.
На вiдмiну вiд iнших травестiйних творiв Енеïда дає широку
галерею типових образiв тогочасного панства, чиновництва, козацтва в
характерних для них життєвих виявах, у характерних вчинках,
звичаях, взаємовiдносинах. Поет показує ïх поведiнку в
певних суспiльних умовах, отже, по сутi як соцiально обумовлену.
Звичайно ступiнь художнiх узагальнень в усiх цих образах ще не той, який
становлять образи майстрiв критичного реалiзму в лiтературi наступних
десятирiч, проте це не дає пiдстав взагалi заперечувати ïх
типовiсть. Поема Котляревського є важливим кроком у типiзованому
зображеннi дiйсностi, незважаючи на недостаню iндивiдуалiзацiю ряду
персонажiв, а також на наявнiсть елементiв емпiризму в змалюваннi деяких
дiйових осiб (Еней , Венера). Украïнська Енеïда стала значним
досягненням у розвитку реалiстичного мистецтва, в той час як в iнших
травестiйних поемах виявлялись лише реалiстичнi тенденцiï.
В бурлескних творах взагалi осмiюються якiсь явища життя. Смiх у
лiтературному творi є виявленням ставлення автора до зображуваних
явищ i людей, виявленням його естетичних оцiнок. Смiх звичайно мiстить
заперечення певних форм життя, певних рис поведiнки i
взаємовiдносин людей. Джерелом його звичайно, як давно спостерегли
дослiдники, є якась невiдповiднiсть, наприклад, мiж змiстом i
формою, метою i засобами ïï досягнення, суттю явища i
зовнiшнiм його образом i т. д. Комiчне породжується, насамперед,
суперечностями суспiльного характеру. В творах лiтаратури i мистецтва
дуже часто пiддаються осмiюванню явища старого, вiдживаючого. I це
має об'єктивну пiдставу, вiдбиває певну
об'єктивну закономiрнiсть iсторичного розвитку.
Особливо заслуговує уваги те, що в багатьох випадках бурлеск
украïнськоï Енеïди переростає в сатиру. В
сатиричному планi, головним чином, виведено образи олiмпiйських обгiв i
царiв у ïх взаємовiдносинах мiж собою та з людьми. В цих
образах, як уже зазначалось, поет викриває бюрократiв i помiщникiв
як самодурiв, хабарникiв, iнтриганiв i т. д. Найбiльше вiдзначаються
викривальним тоном картини пекла й раю в третiй частинi поеми. Тут смiх
автора переважно картаючий, спрямований проти верхiвки тогочасного
суспiльства.
Енеïда Котляревського мала значний вплив на розвиток
украïнськоï лiтератури першоï половини XIX ст. Великий
успiх ïï сприяв тому, що чимало украïнських поетiв цього
перiоду стали писати в бурлескному дусi. Створилася нова булескна
традицiя (порiвняно з бурлеском у лiтературi XVIII ст.). Оскiльки
бурлескний стиль на певний час запанував в украïнськiй лiтературi,
ця традицiя розвивалася в рiзних напрямах. Розвиток бурлескного стилю
набрав широкого розмаху в украïнськiй лiтературi першоï
половини XIX ст., i в зв'язку з цим уже в 30-х роках розгорнулась
боротьба проти продовження традицiй бурлеска. На цей час у лiтературах
iнших народiв художне вiдображення життя ступило далеко вперед,
лiтература давала широкi й рiзноманiтнi картини дiйсностi, розвивалась у
рiзних напрямах, багатьох жанрах. Молодi украïнськi письменники
прягнуть зламати традицiï бурлескного стилю i в своïх творах
iдуть iншими шляхами, керуються новими естетичними традицiями.
Але елементи бурлеска i пiзнiше творчо використовуються навiть великими
письменниками в окремих випадках у сатиричних творах. Так, в окремих
мiсцях творiв Т. Шевченка (нпр. в описi царського палацу в поемi Сон,
вступ до поеми Старенька сестро Аполлона) є елементи бурлескного
стилю. Є вони i в сатиричних поемах I. Франка (Ботокуди, Дума про
Маледикта Плосколоба, Дума про Наума Безумовича).