Маоиус Дальсгор (1879-1941)

Мариус Дальсгор — скромний учитель. 34 роки викладав у
мунiципальнiй школi в Нючепинге, 24 роки вчив i виховував своïми
книгами дiтей. Вiн написав понад 40 добуткiв, i майже всi вони,
починаючи з найперших повiстей, у тiм або iншому ступенi пов'язанi з
iсторiєю Данiï, з морем, з долями датських морякiв. Коли менi
ставлять запитання: яка основна, рушiйна сила моєï творчостi,
я можу вiдповiсти на нього в такий спосiб: любов до iсторiï
моєï краïни й замилування хоробрим i дiяльним станом
датських морякiв — так визначив змiст своєï творчостi
сам Мариус Дальсгор.
У його iсторичних добутках оживають далекi часи й подiï: морськi
походи датчан в Естонiю в 1219 роцi (Раб Торкиля, 1932), авантюризм i
пiратство за старих часiв, коли датськi вiтрильники борознили хвилi
океанiв (Конунг Iсландiï, Син браконьєра, 1924). Однак
бiльшiсть iсторичних повiстей Дальсгора найчастiше зрозумiлi тiльки
датчанам (Герой, 1918; Серен Райок, 1919). Бiльше значнi його добутки,
присвяченi наполеонiвським вiйнам (Пригоди Йенса Тверстеда, 1921; Втеча
полонених, 1923).
Свiдок багатьох подiй свого столiття, Дальсгор розповiв про важкi
випробування датських морякiв пiд час першоï свiтовоï вiйни
(Юнга Петер Расмуссен, 1919; Буревiсник, 1924, i iн.). Разом з героями
переживає читач небезпечнi подорожi по Пiвнiчному морю, бачить
грiзнi торпеди, що пiдстерiгають смiливих морякiв. Цi повiстi вiдзначенi
подихом життя, у них вiдчувається прагнення Дальсгора до щирих i
правдивих описiв.
Цiль моя,- говорив вiн,- полягає в тiм, щоб всi моï морськi
повiстi, опора яких у реальнiй дiйсностi, малювали образ датського
моряка вiрогiдно, таким, яким вiн вписав своє iм'я в нашу
iсторiю…
У творчостi Дальсгора є безлiч добуткiв, присвячених безпосередньо
тим, кому призначенi i його повести про морякiв. Це книги про дiтей i
юнакiв, так чи iнакше пов'язаних з морем. Становлення характеру
дитини, перетворення його з перекiрливого, неслухняного й навiть
малолiтнього злочинця у вiдмiнного вольового моряка (Неможливий, 1926;
Злодiй, 1929) -от що насамперед цiкавить Мариуса Дальсгора. Героï
цих книг, як правило, хлопчата, яким доводиться переборювати численнi
труднощi, найчастiше боротися й зi своïми власними кепськими
похилостями, i з дурним впливом навколишнiх. Причому дорослi в цих
повiстях рисуються завжди як кращi друзi дiтей, як ïхнi першi
наставники й заступники (Дивак, 1931; Кращий друг Ивара, 1936).
Дальсгор — один з популярнейших письменникiв Данiï. Його
повести мають бiльший успiх у нього на батькiвщинi. I все-таки Дальсгор
не був би тим Дальсгором, якого так почитають датчани, не напиши ок в
1935 роцi свою повiсть Син доглядача маяка. Хоча ця книга також
продовжує традицiï датськоï морськоï повiстi в його
творчостi, у нiй є ще одна, бiльше важлива тема —
антифашистська.
Пiсля закiнчення другоï свiтовоï вiйни з'явилися
антифашистськi книги й книги про датський Опiр. Прийшов час оглянутися
назад, осмислити минуле, вимовити вирок фашизму. А Мариус Дальсгор дав у
своïй повiстi свiже, безпосереднє враження. Вiн беззастережно
засудив фашизм i став на сторону його жертв ще в 1935 роцi. Щирий
гуманiзм Дальсгора привiв його в ряди антифашистiв, бути може трохи
наïвних, але чесних i правдивих. Можна сказати, що Дальсгор є
зачинателем антифашистськоï теми в дитячiй лiтературi Данiï,
що вiн проклав шлях книгам про Опiр у своïй краïнi.
Син доглядача маяка — своєрiдне свiдчення життя й
настроïв простих людей Данiï початку 30-х рокiв. Вони ще
спокiйно живуть, насолоджуючись скромними людськими радостями, нiтрохи
не пiдозрюючи про те, що хвилi коричневоï чуми от-от захлиснуть
ïхню батькiвщину, що всього яких-небудь 7 рокiв вiдокремлює
ïх вiд гiркого дня 9 квiтня 1940 року, коли прапори iз чорною
свастикою здiймуться над мереживними вежами Копенгагена. Вони слухають
радiо, читають газети, довiдаються про трагiчнi подiï в Нiмеччинi й
Австрiï, радуються, що Данiя не заражена нацистським божевiллям.
Але нiхто не може пiти вiд свого часу, стати стороннiм,
безвiдповiдальним його спостерiгачем. Ця головна думка книги чiтко
виражена з найперших ïï сторiнок. У безтурботну радiсть лiтнiх
канiкул датського школяра Таге зненацька уриваються страх i заклик iнший
свiту. Сiм'я Пе-Дерсен зiштовхується iз трагедiєю фашизму,
довiдається про беззаконня, сваволю, про концентрацiйнi табори.
Безпристраснi газетнi повiдомлення обертаються для них моторошною явою.
I в зiткненнi iз чужою трагедiєю розкриваються характери
героïв, якi Дальсгор малює без помилкового романтизму, просто
й реалистично.
Непомiтно пiдводить Дальсгор своïх героïв до вирiшальним для
них дiям. Персонажi книги данi в розвитку, у зiткненнi протирiч, у
постiйнiй боротьбi почуттiв, думок i вчинкiв, у боротьбi, що
просвiтлює ïхнiй розум, робить ïх сильнiше й умудреннее.
Пiд впливом подiй мiняє своï погляди Хальк. Не однозначний i
герой книги Таге — вiн смiливий i вiдважний, але це не
заважає йому iнодi плакати вiд болю; вiн чесний i правдивий, але
разом з тим схильний до деяких перебiльшень i т.д. У такому зображеннi
героïв виявився реалiзм Мариуса Дальсгора.