Важко або легко робити добро? (Притча про милосердного самарянина)

Бiблiя є книгою книг. У нiй можна знайти вiдповiдi на багато
питань. У виглядi притч у нiй розповiдається про тi або iншi
вчинки людини, про добро й зло, байдужостi й жорстокостi, про
благополучних i нещасних людей, про почуття, якi долають ïх у
каверзних ситуацiях. Такий є й притча про милосердного самарянина
в Новому завiтi. У притчi говориться про людину, що вiдправився в
Єрихон з Єрусалима. По дорозi його ограбували й побили
розбiйники й залишили на дорозi вмирати. Повз нього пройшов i три
чоловiки: священик, левiт i самарянин. У кожного з них були своï
переконання: у священика — що йому по iудейському звичаï
заборонено доторкатися до мертвого, у левiта — що ця людина не
є йому нi родичем, нi iншому, нi знайомим, у самарянина — що
за iснуючими правилами заборонено спiлкуватися сиудеями. Священик,
перший помiчник стражденних, побачивши побитоï людини, швидко
пройшов мимо. Левiт пiдiйшов до людини, подивився на нього й пiшов далi.
Нiхто з них не зробив допомозi, хоча обоє були служителями
релiгiйного культу
Самарянин же, людина iншоï вiри, допомiг iудеєвi: перев'язала
його рани, вiдвiз у готель i оплатив всi витрати за лiкування. Для
самарянина побитий був не iновiрцем, а насамперед людиною, що
бiдує в допомозi. На той момент вiн не думав про себе, не думав
про своє благополуччя, а думав про ближньому своєму. Тому
самаряниновi легко було зробити добро, а священик i левiт не змогли
переступити через сходинку упередженостi й залишилися холодними й
байдужими до чужого горя