Тема твору: Про дружбу

Про дружбу складено чимало пiсень, вiршiв i легенд. У кожноï людини є друзi, i тiльки завдяки дружбi людин може виявити кращi риси свого характеру. Якщо друг виявився раптом, i не друг, i не ворог, а так… — помнете цi чудовi слова з пiснi Володимира Висоцького? Автор дуже точно помiтив ситуацiю, коли хтось виявляється раптом другом. Але як зрозумiти, що людина, що нiбито живе твоïми iнтересами, дiйсно готовий пiти за тебе, що називається, у вогонь i у воду?
Насправдi, ситуацiï, у яких друг рятує друга вiд вiрноï смертi, трапляються рiдко. А от рiзнi прикрi дрiб'язки приключаються часто, i саме в цих дрiб'язках проявляються щирi людськi вiдносини. Примiром, на вулицi кепська погода, ви застудженi й лежите в постелi, а аспiрину у вас немає. Можна дочекатися, поки повернеться з роботи мама або тато. Можна перемогти себе й, незважаючи на жар, сходити в аптеку самому. А можна подзвонити друговi, що живе в сусiдньому будинку й попросити його купити аспiрин. Теперiшнiй друг не вiдмовить у такому дрiб'язку, i ви одержите своï лiки вчасно.
Приведемо iнший приклад. Друг термiново має потребу у вашiй присутностi, а ви в цей час дивитеся цiкаву телепрограму. Як надiйти? Зрозумiло, поквапитися до друга! Але чи завжди ми надходимо саме так? Чи не трапляється нам вiдмовити в допомозi навiть самому закадычному друговi? Якщо в подiбнiй ситуацiï ви зволiли дивитися телевiзор, то це значить, що найпростiшому випробування на дружбу вами не пройдене
Друзi пiзнаються в лиху — цю приказку знають усе. Але деяким вiдомо, що набагато надiйнiше друзi пiзнаються в радостi. Якщо ви досягли великого успiху в якiй-небудь справi, то багато хто стануть вам заздрити, i тiльки теперiшнiй друг просто порадiє разом свами. Дружба — дуже складне почуття. До нього домiшуються самi рiзнi вiдтiнки: повага, любов, запобiгання, заступництво й так далi. Не iснує, так сказати, дружби в чистому видi. I це, напевно, добре.
Вступаючи в дружнi вiдносини з iншою людиною, ми вчимося зберiгати вiрнiсть даному слову, позбуваємося вiд егоïзму, починаємо спiвчувати чужому горю й радуватися чужiй радостi
Так ми кращаємо, чистiше, добрiше, а наш характер — цельнее, глибше, нарештi, дорослiше. Не станемо забувати й про те, що дружба вчить проникливостi — умiнню бачити щиру суть людини
А коли приходить лихо, нам не потрiбно ïï боятися — дружба перемагає лихо, адже вона сильнiше всього на свiтлi