Тема твору — Чесно хочеться прожити

Ми повиннi завжди жити чесно. Знають навiть дiти: брехати — це
погано. Але iнодi брехня виявляється гуманнее правди. Буває
так, що люди брешуть, щоб допомогти людинi. В Олександра Вампилова
є чудова п'єса Старший син. Цей добуток починається зi
злого жарту двох молодих людей — Сильвы й Бусигiна. Уночi десь у
передмiстя, спiзнившись на останню електричку, вони почали шукати собi
нiчлiг, але нiхто не захотiв пустити ïх погрiтися. I тодi Бусигiн
говорить: У людей товста шкiра й пробити ïï не так-те просто.
Треба збрехати як треба, тiльки тодi тобi повiрять i поспiвчувають.
Сильва запам'ятовує цю випадково кинуту фразу. Молодi люди знову
заходять навмання у квартиру, бажаючи в нiй тiльки переночувати.
Побачивши, що ïх от-от виженуть, Сильва видає Бусигiна за
позашлюбного сина хазяïна квартири — Андрiя Григоровича
Сарафанова. I отут усе починається
Сарафанiв — лiтня людина, що має дочку Нiну й сина Васеньку.
Ситуацiя в сiм'ï складається непросто. Шiстнадцятирiчний син
Васенька закохався в легковажну особу, що до того ж на десять рокiв
старше його. Через цього Васенька хоче покинути будинок i виïхати.
Дочка Нiна збирається виходити замiж за Кудимова й теж
виïхати, залишивши свого батька. Може бути, Сарафанову не вистачало
того, хто був би з ним на старостi рокiв. I отут з'явився Бусигiн
Бусигiн не очiкував, що доросла людина так безоглядно повiрить брехнi, з
такою щедрiстю й вiдкритiстю прийме його — свого старшого сина.
Росший без батька Бусигiн, може бути, уперше вiдчув до себе любов.
Володю Бусигiна хвилює все, що вiдбувається в сiм'ï
Сарафановых. Вiн вiдчуває свою вiдповiдальнiсть за Васеньку й
Нiну. Словом, Бусигiн не просто звикає до ролi старшого сина, вiн
почуває себе iм. Тому, тричi пориваючись пiти, припинити тривалий
спектакль, вiн щораз бариться: його не вiдпускає вiдповiдальнiсть
за сiм'ю
У будинку Сарафановых теж iснує брехня. Батько й син один одному
брешуть. Батько бреше дiтям, що усе ще працює у фiлармонiï;
дiти, знаючи, що вiн давно грає в похоронному оркестрi, роблять
вигляд, що вiрять батьковi, тобто теж брешуть. Але адже неправда тут
заради збереження щиросердечного спокою батька, щоб вiн не втратив
своє достоïнство. Але незабаром ця таємниця стає
вiдома всiм. Розкривається також i брехня Бусигiна й Сильвы.
Бусигiн захотiв жити чесно. По-перше, вiн закохався в Нiну, по-друге,
вiн бiльше не змiг обманювати, на його думку, чудовоï людини
Сарафанова. Бусигiн — син Сарафанова не по кровi, а за духом.
Йому, може бути, теж не вистачало люблячого й турботливого батька. Син i
батько як би знайшли один одного, вони як би шукали один одного й
знайшли. Бусигiн мiг би продовжувати своє життя з батьком, але не
змiг. Вiн не змiг би жити iз брехнею. Але незважаючи на те що всi вже
з'ясувалося, вiн все-таки продовжує почувати себе сином
Сарафанова.
Кожна людина в цьому життi хоча б раз ставала на неправильний шлях
неправди й несправедливостi. Не завжди приємно чути гiрку правду.
Я вважаю, що в деяких випадках краще почути солодку неправду, чим потiм
страждати вiд правди. Тут буде доречно сказати про п'єсу
Олександра Вампилова Старший син. У добутку все починається iз
брехнi, тобто iз брехнi Бусигiна: У людей товста шкiра й пробити
ïï не так-те просто. Треба збрехати як треба, тiльки тодi тобi
повiрять i поспiвчувають. I спочатку здається, що Бусигiн прав:
адже нiхто не хотiв пустити молодих людей погрiтися, коли вони говорили,
що спiзнилися на останню електричку. Але от Сильва, осiнений випадково
кинутоï Бусигiним фразою, починає гру. Бусигiн не очiкував,
що дорослий, уже лiтня людина так безоглядно повiрить брехнi, з такою
щедрiстю й вiдкритiстю прийме його — свого старшого сина. Росший
без батька Бусигiн, може бути, уперше вiдчув любов до себе, що
матерiалiзувалася в слово синок. Цей момент стає визначальним.
Володю Бусигiна нез'ясовно хвилює все, що вiдбувається в
сiм'ï Сарафановых. Вiн, що так безвiдповiдально збрехав,
вiдчуває свою вiдповiдальнiсть за Васеньку, що закоханий у
легковажну особу, що до того ж на десять рокiв старше його. Бусигiн не
просто звикає до ролi старшого сина, вiн почуває себе iм.
Тому, тричi пориваючись пiти, припинити тривалий спектакль, вiн щораз
бариться. Коли, нарештi, розкривається, що все — вигадка,
брехня й нiякий вiн не син, це вже не має значення. Сам Бусигiн
повзрослел, переродився, вiн не зможе вiдмахнутися вiд турбот про людей,
якi прийняли його як рiдного
Бусигiн — син Сарафанова не по кровi, а за духом. Вiн говорив про
всевладдя товстошкiростi, а сам виявився не здатний на жорстокiсть. Як
Сарафанiв, вiн чуйний i добрий i теж схожий на блаженного, звалюючи на
себе турботи чужих людей. I от ця брехня Бусигiна допомоглася йому
знайти свою сiм'ю, свiй рiдний будинок. Це ще раз пiдтверджує, що
брехати людям — кращий спосiб уникнути яких-небудь проблем
Ще одним чудовим добутком є роман Ч. Айтматова Плаха. Головний
герой — Авдий Каллистратов. Це персонаж, що вiрить у Бога,
проповiдує всiм людям свою теорiю, направляє ïх на шлях
щирий. А тому, щоб допомогти людям, вiн влаштовується на роботу в
одну з мiсцевих газет. Авдию пропонують написати статтю про наркоманiю.
I вiн погоджується. Його сусiдами виявляються люди, якi вже
втратили сенс життя, вони живуть одним удень, у них одна мета: алкоголь
i наркотики. Каллистратов намагається ïм допомогти, але вони
вже настiльки вiдiйшли вiд суспiльства, що стали як звiрi. Але в чому ж
винуватий Авдий? У тiм, що вiн намагається допомогти людям. Наше
суспiльство занепало: вiд життя йому нiчого не треба, крiм наркотикiв i
алкоголю. I в результатi Авдий гине через жорстокiсть людей, вiд
ïхнього пiдступництва. Все своє життя вiн провiв наодинцi iз
самим собою, вiдстоюючи своï власнi погляди, своï iнтереси. I
можна сказати, що чесно прожити йому вдалося
Я вважаю, що в нашiм життi дуже багато неправди й несправедливостi,
звичайно, кожна людина має право вибрати свiй шлях, збрехати або
сказати правду. I чим людина бiльше приносить добра суспiльству, тим
йому легше прожити життя