Щирий промiнь

Люди з надзвичайними душами що страждають вiд страшного нещастя й
смертельноï хвороби, голоду, природних катастроф i т.п.. Саме цi
щиросердечнi страждання надають таким людям, сил, щоб допомагати
нещасним, пiдтримати ïх у найтяжку годину життя. Вони не жалують нi
своïх сил, нi у свого часу, нi засобiв, тому що ступають на шлях
благодiйностi по велiнню власного серця. Iнакше жити вони не вмiють, не
можуть.
Саме такий прославилася мати Тереза. Ïï iм'я стало символом
найвищоï людяностi, шляхетного служiння знедоленим у будь-якiй
частинi миру. Недавно на моï очi потрапили двi публiкацiï. У
них пiднiмалися теми долi безпритульних дiтей, старцiв i т.п.. Окремо
перераховувалися всiлякi благодiйнi акцiï, на якi так багата наша
сучаснiсть. I от поволi передi мною початку обрисовуватися картина
сьогоднiшньоï украïнськоï добродiйностi (не хочу
торкатися закордону, тому що там своя якiсть). Я умовно перенесла матiр
Терезу (свiтла ïй пам'ять!) у наш, наприклад, Харкiв , де за
кордоном бiдностi живе бiльше половини моïх землякiв. А скiльки
покинутих дiтей, безрiдних важко хворих старих, знедолених людей з
ранами на серце!.. Ми намагаємося швидше пройти мимо жебракiв,
вiдводимо ока вiд них у метро, не зауважуємо бiля смiтникiв. Чому?
Нам соромно? Напевно, так. Тому що, скiльки б ми не клали в простягненi
долонi грошей, менше цих людей не стає.
Тодi де ж вихiд? Я вважаю, що ми не маємо права, посилаючись на
нашу загальнодержавну бiднiсть, замикати у своïх душах чистi
розриви до благодiйностi, цю споконвiчну народну рису характеру, тому що
цим самоï ми дуже обдiлимо, насамперед, самих себе. Скiльки
ïх, немiчних i самотнiх, бедных i хворих, живе поруч! Нехай наша
допомога, увiчлив i ненав'язлива, дiстанеться ïм! I нехай радiсно
посмiхнуться назустрiч ïхнi очi; а це значить, що на землi стане
трошечки теплiше. Уклiн тобi, мати Тереза, за науку!