Щастя й Доля
Виявляється, Щастя й Доля тiсно взаємозалежнi й доповнюють
один одного. В античному свiтi поняття щастя ототожнювалося iз грецьким
поняттям эудемониа, що буквально переводиться як доля людини, що
перебуває пiд заступництвом Богiв.
Будь-яка мить щастя сприймалася як особлива удача, особливий подарунок
богiв або дарунок долi, що завжди приходить у вiдповiдь на особливi
зусилля людини. Щастя зв'язувалося, насамперед, з удачею, фортуною. Але
удача — подарунок богiв, а боги не нагороджують людей випадкових.
Тому сприйняття щастя як щасливоï долi й заслуженого блага тiсно
переплетенi. Однак щастя, уважали древнi, не можна добути прямими
зусиллями. Воно, як i доля, не залежить вiд самоï людини
(енциклопедiя Аванта).
У стародавностi на Щастя ставилися з особливим трепетом, уважаючи, що
воно i є суть Таємного Сенсу Життя. Щастя — це
Таємниця
Воно так неосяжно й нескiнченно, як самi Боги й сама свiтобудова
Але ця Таємниця дуже тендiтна, не зрячи ж ïï завжди
називали Птахом Чим бiльше намагаєшся пiймати Птаха Щастя, тим
швидше вона вiд тебе летить. Чим бiльше намагаєшся обмежити Щастя,
укласти його у вузькi рамки твого власного сприйняття й твоïх
бажань або взяти його штурмом, тим бiльше воно тобi пручається й
тебе боïться
Таємне й щире Щастя нiхто й нiколи не бачив в особу й навряд чи
коли-небудь побачить, точно так само як навряд чи коли-небудь побачить в
особу Богiв i Долю, що коштують за ним i його що охороняють. Саме Щастя
тобi недоступно, але зате тобi доступний ШАНС доторкнутися до нього
— призвати його хоронителiв i зустрiтися з Долею й Богами у певнiй
крапцi простору й часу
У стародавностi говорили про ШАНС як про особливий час Долi, коли людина
одержує можливiсть доторкнутися на Щастя в мiру сил свого Духа,
достоïнств своєï Душi, чистоти свого Серця, правильностi
своïх реакцiй i свого вибору. ШАНС — це пiдходящий момент, що
пiдходить час для переосмислень, виборiв i дiй людини, якi
благословляють Доля й Боги i якi рано або пiзно приведуть до щирого
Щастя. Час, коли у твоєму життi з'являється Шанс, уважали
древнi, священне, це насправдi той самий призначений строк, коли
проявляються особливi дiï Бога й Долi у вiдповiдь на особливi й
постiйнi зусилля людини
Це тот сама священна мить, коли iндивiдуальнi зусилля людини зливаються
з непiзнаваною волею Долi. За словами римського поета й мудреця Пиндара,
поза цiєю крапкою зустрiчi з Богом будь-яке досягнення мети, будь-
яка творча й iнша дiяльнiсть (у тому числi й спортивна) або нi до чого
не приводили, або являли собою лише прагнення до певних результатiв, що
не одержали схвалення й заступництва Неба й, вiдповiдно, що швидко
теряли змiст i цiннiсть, навiть коли людин результатiв домагався. На
щастя можна доторкнутися тiльки в цiй крапцi зустрiчi. Поза цiєю
крапкою й без заступництва долi всi результати, знаходження й досягнутi
цiлi, навiть самi бажанi, швидко перетворюються в щоденнiсть, тугу й
штучну, механiчну форму, що швидко псується, втрачає змiст i
часом приносить руйнування або сама руйнується, тому що не
одержала благословення неба, ведучого ксчастью.
У результатi ми судорожно шукаємо, чим би ïï замiнити, i
мiняємо ïï на iншу рiч або цiль точно таку ж, потiм на
третю, четверту, п'яту, i наше життя перетворюється в замкнуте
коло, позбавлений щастя й повнiстю вiдрiзаний вiд таємноï
волi долi й благословення Бога
Олена Сикирич
