Романтична тема похiдноï юностi в поезiï Олексiя Суркова

Суворий реалiзм, конкретнiсть його вiйськовоï лiрики були вiдразу ïï вiдзначенi критикою. Вiршi Суркова переконують. У нього не я й навколишня дiйснiсть, але я в навколишнiй дiйсностi, — писав один iз критикiв
По-справжньому романтична тема бойових походiв зазвучить у поезiï Суркова в 30-е роки. I зазвучить саме в пiсенному оформленнi. Але знаменно, що вже й у другiй половинi 20-х рокiв тема громадянськоï вiйни нерiдко дозволяється в поезiï саме пiсенного ряду. До кiнця другого десятилiття поезiя одержує можливiсть користуватися життєвим матерiалом, що як би просiявся крiзь десятилiття новоï епохи. Вiн-Те й виявився здатним задовольнити розбiрливу й строгу у вiдборi пiсенну форму. Переломлення подiй громадянськоï вiйни крiзь пiсенну поетику характеризується стрiмким, що як би летить спiвучим вiршем i розвантаженоï вiд зайвоï побутовоï конкретизацiï образнiстю. Мотив спогаду грає тут основну роль. Не випадкова бiльшiсть вiршiв пiсенного напрямку починаються й проходять пiд акомпанемент експресивних дiєслiв минулого часу: Пронеслися й канули. . . десять рокiв. .., И пам'ятають нашi конi той вiдблиск рiчковоï… (Н. Асєєв); Знайомi днi перецвiли, Обпали в димi пiд Варшавою (Б. Корнiлов); Зараз вона (гiтара, — А. М.) забута, вона пiшла в столiття… (И. Уткiн). Стилiстика подiбних вiршiв наскрiзь песенна. Iнодi образ пiснi виступає навiть самостiйно, як своєрiдний символ минулоï епохи революцiï й громадянськоï вiйни. Так, Iсторiя , ставши минулим, як би спiває себе у вiршi Бориса Корнiлова, поета, що вiдтворив i своïй лiрицi вигляд молодостi рiшучоï й запекло й все-таки трiшки ранимоï лiсовими заходами залишеноï в скитаниях рiдноï провiнцiï:

А нiч у вiкна безперервно Високу ноту бере, Сурмить у заснулого будинку Про вiсiмнадцятий рiк, Про перший наказ наркома

Пошуки нового героя в поезiï 20-х рокiв виявляються плiдними, коли поети звертаються до свого живого, реального сучасника, знаходячи живi риси епохи в його професiйних рисах, учинках, справах. I вiдразу неосяжно шириться карта самоï поезiï, що нерiдко приймає вид шляхових замальовок i щоденникiв. Червоноармiйцi, прикордонники, мiлiцiонери, iнженери, будiвельники каналiв, трактористи, лiкарi, журналiсти, фiзкультурники, садiвники, шляховики, непомiтнi трудiвники десятка iнших необхiдних краïнi й епосi професiй входять впоезию.