Природа не вибачає

Чимало уже пройшло рокiв iз часу аварiï на Чорнобильськоï
АЕС, однак рани, заподiянi трагедiєю, не загоюються: покалiченi
людськi долi, загубленi життя, знiвечена природа . Про жахливi наслiдки
катастрофи ми довiдаємося досить часто завдяки засобам
масовоï iнформацiï, зокрема, про згубний вплив радiацiï
на навколишнє середовище, що є причиною пiдвищення
смертностi населення вiд невилiковних хвороб. I рiже серце бiль за долю
чарiвного мальовничого краю — Чорнобильщини. Про мiсцевiсть
цiєï розповiдала менi мати, що замолоду пiд час студентських
канiкул гостювала в подруги на Киïвщинi, у невеликому мiстi
Чорнобилi. Довелося побувати ïй i на мiсцi тодi ще не закiнченого
будiвництва електростанцiï й молодого селища енергетикiв Прип'ятi.
Згадувала вона про натхненнi особи робiтникiв, якi з оптимiзмом дивилися
в майбутнє . Мрiяли, що буде воно щасливим…
Величезнi лiсовi масиви вкривали землю Чорнобильщини
багатокiлометровою пухнатою ковдрою. Дiвчини любили збирати гриби пiд
велетенськими соснами. Особливо багато траплялося бiлих грибiв i
маслять. А яким же смачним бул насичений лiсовими пахощами цiлюще
повiтря, густий, начебто живаючи вода, що додає сил i
пiднiмає настрiй. У навколишнiх селах майорiли соковитими плодами
сади, весело зеленiли овочi. Верталася молодь iз тривалих прогулянок
стомлена, але вдоволена, а з ранку наступного дня знову вiдправлялися на
зустрiч iз чарiвною природою. I так вернулися дiвчини з поïздки
сповненi вражень, зачарованi чудовим гостинним краєм. Тепер
ненька не може удержатися вiд слiз щораз, коли дивиться по телевiзорi
репортажi про спустошення, якi нанесла благодатнiй чорнобильськiй землi
трагедiя на АЕС.
Ïï бiль передається й менi. Не дає спокою питання:
кому потрiбно було знищити таку красу, позбавити людей безцiнного
скарбу, перетворити джерело здоров'я й добробуту в екологiчну погрозу,
цвинтар надiй? Чи то якась фатальна помилка, або чиясь жорстока воля
привела до величезноï трагедiï минулого столiття? Чимало
турбує й те, що наслiдку аварiï ще й дотепер не тiльки
завдають шкоди навколишньому середовищу, а i являють собою реальну
небезпеку для екологiï багатьох краïн.
Хотiлося б вiрити, що компетентнi науковцi разом з урядом зрештою
вирiшать проблему iз ЧАЕС, i люди не будуть почувати себе приреченими на
вимирання. Ми ж, що пiдростає поколiння, повиннi зробити висновки
з жахливого уроку чорнобильських подiй. Адже природа не вибачає
жорстокостi й недбалостi у вiдношеннi до себе. Вона завжди дякує
взаємнiстю.