Як я розумiю шляхетнiсть. Добуток-Роздум

Менi здається, що шляхетнiсть — це постiйний стан душi
людини. Воно або є, або його немає. I формується воно
в дитячi роки. Важко й, напевно, не слiд чекати шляхетних учинкiв вiд
людини, що у дитинствi мiг принизити однокласника, скривдити дiвчинку,
звалити свою провину на iнший, вiдмовитися вiд своïх слiв i не
виконати обiцянок. Не може стати шляхетним людина, що сприймає
батькiв як людей, якi просто зобов'язанi створювати йому умови для
щасливого дитинства (годувати, одягати, пiклуватися, давати грошi). Вiд
таких людей не дочекаєшся безкорисливоï допомоги. Таких як
звичайно в класi не люблять, хоча iнодi ïм вдається
верховодити. А от по-справжньому скромнi й шляхетнi хлоп'ята часто
залишаються непомiченими. Але тiльки на них можна покластися у всiх
важких ситуацiях. Недарма ж багато з людей люблять читати книги, або
дивитися фiльми про теперiшнiх героïв. Але треба не тiльки
захоплюватися ними, але й намагатися самим бути чесними, шляхетними,
мужнiми — тодi краще станемо ми й наше оточення!