Короткий виклад змiсту роману Мориака Тереза Дескейру
Тереза Дескейру виходить iз залу суду. Ïï обвинувачували вспробi отруєння чоловiка, але стараннями рiдних справа припинили
за вiдсутнiстю складу злочину. Честь сiм'ï врятована. Терезi
має бути повернутися додому, в Аржелуз, де ïï
чекає чоловiк, що врятував ïï своïми неправдивими
свiдченнями. Тереза боïться цiкавих поглядiв, але, на щастя, у цю
пору року темнiє рано, i ïï особа важко розглянути,
Терезу супроводжує ïï батько Ларок i адвокат Дюро.
Тереза думає про бабку з материнськоï сторони, що вона нiколи
не бачила й про яку знає лише те, що та пiшла з будинку. Не
збереглося нi ïï дагерротипов, нi фотографiй. Уява пiдказувала
Терезi, що й вона теж могла б от так зникнути, пiти в небуття, i пiзнiше
ïï дочка, маленька Марi, не знайшла б у сiмейному альбомi
образа тiєï, котра зробила неï на свiтло. Тереза
говорить, що збирається кiлька днiв пробути iз чоловiком, а коли
йому стане краще, повернеться до батька. Батько заперечує: Тереза
iз чоловiком повиннi бути нерозлучнi, повиннi дотримувати пристойностей,
все повинне бути як ранiше. Ти будеш робити все, що велить тобi чоловiк.
Думаю, що я
виражаюся зовсiм ясно, — говорить Ларок. Тереза вирiшує, що
порятунок для неï в тiм, щоб вiдкрити чоловiковi всю душу, нiчого
не приховавши. Ця думка приносить ïй полегшення. Вона згадує
слова подруги дитинства Ганни де ла Трав. Набожна Ганна говорила
розважливiй насмiшницi Терезi: Ти й уявити собi не можеш, яке почуття
звiльнення випробовуєш, коли зiзнаєшся на дусi у всiм i
одержиш вiдпущення грiхiв, — все старе зiтреться й можна зажити
по-новому. Тереза згадує свою дитячу дружбу з Ганною. Вони
зустрiчалися влiтку в Аржелузе; узимку Тереза вчилася в лiцеï, а
Ганна — у монастирському пансiонi. Аржелуз перебуває в
десятьох кiлометрах вiд маленького мiстечка Сен-Клер, у Ландах. Бернар
Дескейру одержав у спадщину вiд батька будинок в Аржелузе, що стояв
поруч iз будинком Лароков. Весь край уважав, що Бернар повинен женитися
на Терезi, тому що ïхнього володiння, здавалося, були створенi для
того, щоб з'єднатися, i розсудливий Бернар, що вчився в Парижi на
юридичному факультетi й рiдко з'являвся в Аржелузе, був згодний iз
загальною думкою. Пiсля смертi батька Бернара мати його знову вийшла
замiж, i Ганна де ла Трав була його зведеною сестрою. Вона здавалася
йому маленькою дiвчинкою, що не заслуговує нiякоï уваги.
Тереза теж не дуже займала його думки. Але у двадцять шiсть рокiв, пiсля
подорожей в Iталiю, Голландiю й Iспанiю, Бернар Дескейру женився на
Терезi Ларок, самiй багатiй i самiй розумнiй дiвчинi у всьому краï.
Коли Тереза замислюється про те, чому вона вийшла замiж за
Бернара, те згадує дитячу радiсть тому, що завдяки цьому шлюбу
вона стане невiсткою Ганни. До того ж ïй було небайдуже, що в
Бернара було маєток у двi тисячi гектарiв. Але справа, звичайно,
не тiльки в цьому. Бути може, вона шукала в шлюбi насамперед притулку,
прагнула вступити в сiмейний клан, улаштуватися, увiйти в добропорядний
мирок, урятувати себе вiд якоïсь невiдомоï небезпеки. Вийшовши
замiж, Тереза випробувала розчарування. Прагнення Бернара не викликало в
нiй вiдповiдного бажання. Пiд час весiльноï подорожi Тереза
одержала листа вiд Ганни, де та писала, що по сусiдству з ними у
Вильмежа оселився молодий Жан Азеведо, хворою сухотою, тому вона
перестала ïздити на велосипедi в ту сторону — сухотнi
вселяють ïй жах. Потiм Тереза одержала ще три листи вiд Ганни.
Ганна писала, що познайомилася з Жаном Азеведо й без пам'ятi закохалася
в нього, але ïï рiднi розлучили закоханих. Ганна страждала й
сподiвалася, що Тереза допоможе ïй переконати рiдних, бажаючих будь-що-
будь видати ïï замiж за молодого Дегилема. Ганна надiслала
Терезi фотографiю Жана. Тереза не стала дочитувати до кiнця повне палких
виливiв лист Ганни. Вона подумала: Отже, Ганна зазнала щастя
любовi… А що ж я? А як же я? Чому не я? Тереза в серцях схопила
шпильку й простромила в серце зображеного на фотографiï Жана.
Бернар, як i його батьки, сподiвався, що Тереза образумит Ганну: Азеведо
— євреï, не вистачало ще, щоб Ганна вийшла замiж за
єврея! До того ж багато хто в ïхнiй сiм'ï страждають
сухотою. Тереза сперечалася з Бернаром, але вiн не слухав ïï
заперечень, упевнений, що вона сперечається тiльки з почуття
протирiччя. У Терези з'явилося бажання провчити Ганну, що повiрила в
можливiсть щастя, довести ïй, що щастя на землi не iснує.
Коли Бернар i Тереза повернулися з весiльноï подорожi й оселилися вСен-Клере, Тереза стала посередницею мiж чоловiками де ла Трав i Ганною.
Тереза радила батькам Бернара бути з Ганною помягче, запросити
ïï попутешествовать iз ними, а в цей час Тереза що-небудь
почне. Ганна схудла, змарнiла. Тереза вмовляла ïï поïхати
з родителями, але Ганна не хотiла ïхати вiд Жана. Хоча вони й не
бачилися, тому що Ганнi було заборонено виходити за межi саду, одна
думка про те, що вiн близько, поруч, надавала ïй сил
Однак Тереза була наполеглива, i нарештi Ганна поступилася. Цьому
сприяла звiстка про швидкий приïзд Дегилемов — Ганна не
бажала бачити молодого Дегилема, якого всi ладили ïй у чоловiки.
Тереза не випробовувала жалостi до Ганни. Власна вагiтнiсть теж була
ïй не на радiсть. Ïй хотiлося вiрити в Бога й вимолити в
нього, щоб ця невiдома iстота, що вона ще носить у чреве, нiколи не
з'явилося на свiтло. Тереза обiцяла пiсля вiд'ïзду Ганни й чоловiка
й жiнки де ла Трав знайти який-небудь засiб впливати на Жана Азеведо,
але неï тягло до сну, до спокою, i вона не поспiшала виконати
обiцяне. У серединi жовтня Жан повинен був виïхати, i Бернар став
квапити Терезу
У Бернара стали проявлятися першi ознаки помисливостi. Його переслiдував
страх смертi, дивний для такого здорованя. Вiн скаржився на серце, на
нерви. Тереза вважала, що Бернар смiшно, адже життя таких людей, як
вони, зовсiм марна й дивно схожа на смерть. Коли Тереза говорила про
цьому Бернару, вiн тiльки знизував плечима. Вона дратувала його
своïми парадоксами. Тереза не випробовувала ненавистi до Бернару.
Часом вiн був ïй противний, однак ïй i в голову не приходило,
що iнший чоловiк здавався б ïй милiше. Зрештою, Бернар був не так
вуж поганий. Вона терпiти не могла створюванi в романах образи
незвичайних особистостей, якi нiколи не зустрiчаються в життi. Вона
вважала Бернара вище свого середовища рiвно доти, поки не зустрiлася з
Жаном Азеведо. Вони познайомилися випадково. Тереза пiд час прогулянки
дiйшла до занедбаноï мисливськоï хатини, де вони з Ганною
колись полуднали й де Ганна потiм призначала побачення Жановi Азеведо.
Там Тереза зустрiла Жана, що, довiдавшись неï, вiдразу заговорив з
нею про Ганну. Його очi й палаючий погляд були прекраснi. Тереза
говорила з ним гордовито, обвинувачувала в тiм, що вiн внiс сум'яття й
розбрати в поважну сiм'ю. У вiдповiдь Жан щиро розреготалася: Так ви
уявляєте, начебто я хочу женитися на Ганнi? Тереза вразилася:
виявляється, Жан зовсiм не був закоханий у Ганну. Вiн говорив, що
не мiг не пiддатися зачаруванню такоï чарiвноï дiвчинки, але
нiколи не поводився непорядно й не заходив занадто далеко. Iз приводу
страждань Ганни вiн сказав, що цi страждання — краще, що вона може
чекати вiд долi, що все своє подальше сумовите життя вона буде
згадувати цi митi пiднесеноï пристрастi. Терезi подобалося
розмовляти з Жаном Азеведо, подобалося слухати його мiркування. Тереза
не була закохана в нього, просто ïй уперше зустрiлася людина, для
якого важливiше всього була духовна сторона життя. Вiдносно Ганни Тереза
придумала план, що Жан здiйснив: вiн написав ïй лист, де в дуже
м'яких вираженнях позбавив ïï всякоï надiï
Бернар не повiрив оповiданню Терези, йому здавалося неймовiрним, щоб Жан
Азеведо не мрiяв женитися на Ганнi де ла Трав. Тереза раз шiсть^-шiстьох-шiсть-п'ять-
шiсть бачилася з Жаном. Вiн описував ïй Париж, своє
товариське коло, де панував один закон — стати самим собою.
Наприкiнцi жовтня Жан виïхав, призначивши Терезi побачення через
рiк. На третiй день пiсля його вiд'ïзду повернулася Ганна, вона
хотiла будь-що-будь побачитися з Жаном, вiрячи, що зможе знову завоювати
його. Коли Тереза сказала ïй, що Жан виïхав, Ганна не
повiрила, поки не переконалася в цьому своïми очами. Коли в Терези
народилася дочка, Тереза мало займалася нею, зате Ганна обожнювала
маленьку Марi й вiддавала ïй весь свiй час
Один раз бiля Мано почалася лiсова пожежа. Усе захвилювалися, i Бернар
помилково випив подвiйну дозу лiкiв. Тереза, Що Вмлiла вiд жари, бачила
це, але не зупинила чоловiка, а коли вiн потiм забув, прийняв вiн чи
краплi нi, i випив ще одну дозу, вона знову
промовчала. Уночi Бернара мучила блювота, доктор Педмэ губився в
здогадах, що б це могло бути. Тереза думала про те, що немає
нiяких доказiв, що все вiдбулося саме через краплi. Ïй стало навiть
цiкаво: чи дiйсно краплi всьому провиною? По пiдробленому рецептi Тереза
купила краплi й накапала ïхньому чоловiковi в склянку. Коли аптекар
показав докторовi рецепт, доктор подав скаргу в суд. Тереза говорила, що
кiлька днiв назад ïй зустрiвся на дорозi незнайома людина, що
‘попросила неï купити в аптецi лiки по рецептi: сам вiн
нiбито не мiг цього зробити, тому що заборгував аптекаревi. Потiм ця
людина прийшла й забрала своï краплi. Батько благав Терезу
придумати що-небудь бiльше правдоподiбне, але вона вперто повторювала те
саме. Ïï врятувала неправда Бернара, що пiдтвердив, що дружина
розповiдала йому про зустрiч снезнакомцем.
Тереза думає о. тiм, що вона скаже Бернару при зустрiчi. Те
єдине, що вирiшило б всi проблеми, вiн однаково не зробить:
якби вiн вiдкрив ïй обiйми, нi про що не запитуючи! Якби вона могла
припасти до його грудей i заплакати, вiдчуваючи ïï живе тепло!
Тереза вирiшує сказати Бернару, що вона готова зникнути, але коли
вони приïжджають i вона вимовляє цi слова, Бернар
обурюється: як вона смiє мати свою думку? Вона повинна
тiльки слухатися, тiльки виконувати його розпорядження. Бернар
описує Терезi новий уклад ïхнього життя: вiдтепер Терезi
забороняється ходити по будинку, ïду ïй будуть приносити
в ïï спальню. По недiлях вони з Бернаром будуть ïздити в
Сен-Клер, щоб усi бачили ïх разом. Марi з матiр'ю Бернара й Ганною
виïде на пiвдень, а через кiлька мiсяцiв, коли суспiльна думка буде
вважати, що в сiмействi Дескейру панують мир i згода, Ганна вийде замiж
за молодого Дегилема. Пiсля ïï весiлля Бернар оселиться в Сен-
Клере, а Тереза пiд прийменником неврастенiï залишиться в Аржелузе.
Тереза жахається вiд думки, що ïй прийде жити в Аржелузе
безвиïзно до самоï смертi. Коли, на думку Бернара, у Сен-Клере
складається атмосфера симпатiï до Терези, вiн звiльняє
неï вiд обов'язку ходити до меси й залишає Аржелуз. Тереза
залишається одна. Вона мрiє втекти в Париж i жити там, нi
вiд кого не залежачи. Приходить лист вiд Бернара, де вiн обiцяє
приïхати з Ганною й Дегилемом. Молодi люди обручилися, але перед
офiцiйними заручинами Дегилем хоче обов'язково побачитися з Терезою.
Бернар сподiвається, що Тереза буде поводитися гiдно й не
перешкодить благополучному здiйсненню плану сiмейства де ла Трав. Коли
вся компанiя приïжджає в Аржелуз, Тереза не цiкавиться
дочкою. Вона так повна собою, що нехтує Ганну, що не дорожить
своєю iндивiдуальнiстю й забуде всi своï високi пориви при
першому ж писку дитини, яким неï нагородить от цей гном, навiть не
знявши свою вiзитку. Тереза хвора. Бернар обiцяє ïй, що пiсля
весiлля Ганни вона буде вiльна. Вiн вiдвезе ïï в Париж пiд
прийменником слабкого здоров'я, а сам повернеться на батькiвщину й буде
посилати ïй ïï частку доходу вiд збору смоли. У Терези
встановлюються з Бернаром рiвнi, спокiйнi вiдносини
Коли навеснi вони приïжджають у Париж, Бернар у кафi запитує
Терезу, чому вона намагалася його отруïти. Ïй важко пояснити
йому це, тим бiльше що вона й сама не до кiнця це розумiє. Вона
говорить, що не хотiла грати роль поважноï дами, вимовляти побитi
фрази. Крiм тiєï Терези, що знає Бернар, є ще
iнша Тереза, i вона настiльки ж реальна. На мить Терезi здається,
що, якби Бернар сказав ïй: Я прощаю тебе. Ïдемо iз мною, вона
встала б i пiшла за ним, але Бернар iде, i незабаром це скороминуще
почуття вже викликає' у Терези подив. Тереза не квапиться йти з
кафi, ïй не нудно й не смутно. Не поспiшає вона й побачити
Жана Азеведо. Ретельно пiдфарбувавши губи, вона виходить на вулицю i йде
куди ока дивляться
О. Э. Гринберг
