Короткий переказ роману Лихолiття

У мiстi Кокстауне живуть двоє близьких друзiв — якщо можна
говорити про дружбу мiж людьми, рiвною мiрою позбавленими теплих
людських почуттiв. Обоє вони розташовуються на вершинi соцiальних
сходiв: i Джосайя Баундерби, вiдомий багатiй, банкiр, купець, фабрикант;
i Томас Грэдграйнд, людина тверезого розуму, очевидних фактiв i точних
розрахункiв, що стає депутатом парламенту вiд Кокстауна.
Мiстер Грэдграйнд, поклонявшийся тiльки фактам, i дiтей своïх
(ïх було п'ятеро) виховував у тiм же дусi. У них нiколи не було
iграшок — тiльки навчальнi посiбники; ïм заборонялося читати
казки , вiршi й романи й взагалi доторкатися до того, що не пов'язане з
безпосередньою користю, але може розбудити уява й має вiдношення
до сфери почуттiв. Бажаючи поширити свiй метод як можна ширше, вiн
органiзував на цих принципах школу
Чи не гiршою ученицею в цiй школi була Сесси Джуп, дочка циркача —
жонглера, фокусника й клоуна. Вона вважала, що на килимах можуть бути
зображенi квiти, а не тiльки геометричнi фiгури, i вiдкрито говорила, що
вона iз цирку, якесь слово в цiй школi шанувалося непристойним.
Ïï навiть хотiли вiдрахувати, але коли мiстер Грэдграйнд
прийшов у цирк оголосити про це, там бурхливо обговорювалася втеча
батька Сесси з його собакою. Батько Сесси постарiв i працював на аренi
вже не так добре, як у молодостi; усе рiдше чув вiн оплески, всi частiше
робив помилки. Колеги ще не кидали йому гiрких докорiв, але, щоб не
дожити до цього, вiн бiг. Сесси залишилася одна. I, замiсть того щоб
вигнати Сесси зi школи, Томас Грэдграйнд взяв ïï до себе вдом.
Сесси була дуже дружна з Луïзою, старшою дочкою Грэдграйнда, поки
та не погодилася вийти замiж за Джосайю Баундерби. Вiн усього лише
тридцятьма роками старше ïï (йому — п'ятдесят, ïй
— двадцять), товстий, гучний; погляд у нього важкий, смiх —
металевий . Луïзу схилив до цього шлюбу брат Том, якому замiжжя
сестри обiцяло чимало вигiд — досить нестомлюючу роботу в банку
Баундерби, що дозволила б йому пiти з ненависного рiдного будинку, що
носив виразну назву Кам'яний притулок, непогане платню, волю. Тiм чудово
засвоïв уроки батькiвськоï школи: користь, вигода, вiдсутнiсть
почуттiв. Луïза ж вiд цих урокiв, видимо, втрачала iнтерес до
життя. На замiжжя вона погодилася зi словами: чиНе однаково?
У цьому ж мiстi живе ткач Стивен Блекпул, простий робiтник, чесна
людина. Вiн нещасливий у шлюбi — його дружина п'яниця, зовсiм
занепала жiнка; але в Англiï розлучення iснує не для бедних,
як пояснює йому його хазяïн Баундерби, до якого вiн прийшов
за радою. Виходить, Стивену призначено нести свiй хрест далi, i вiн
нiколи не зможе женитися на Рэйчел, що любить уже давно. Стивен
проклинає такий миропорядок — але Рэйчел благає не
говорити подiбних слiв i не брати участь нi в яких смутах, що ведуть до
його змiни. Вiн обiцяє. Тому, коли всi робiтники вступають в
Об'єднаний трибунал, один лише Стивен цього не робить, за що
ватажок Трибуналу Слекбридж називає його зрадником, боягузом i
вiдступником i пропонує пiддати остракiзму. Довiдавшись про цьому,
Стивена викликає хазяïн, розсудивши, що вiдкинутого й
скривдженого робiтника непогано б зробити донощиком. Категорична вiдмова
Стивена веде до того, що Баундерби звiльняє його з вовчим квитком.
Стивен повiдомляє, що змушено пiти з мiста. Бесiда з хазяïном
вiдбувається в присутностi його домочадцiв: дружини Луïзи i
ïï брата Тома. Луïза, перейнявшись спiвчуттям до
несправедливо скривдженого робiтника, таємно йде до нього додому,
щоб дати йому грошей, i просить брата супроводити ïï. У
Стивена вони застають Рэйчел i незнайому бабусю, що
представляється як миссис Пеглер. Стивен зустрiчає
ïï другий раз у життi на тому самому мiсцi: у будинку
Баундерби; рiк назад вона розпитувала його про те, чи здоровий, чи добре
виглядає його хазяïн, тепер вона цiкавиться його дружиною.
Бабуся дуже утомилася, добра Рэйчел хоче напоïти ïï
чаєм; так вона виявляється в Стивена. Стивен
вiдмовляється взяти в Луïзи грошей, але дякує ïй
за благий порив. Перед тим як пiти Том веде Стивена на сходи й наодинцi
обiцяє йому роботу, для чого потрiбно по вечорах чекати в банку:
посильний передасть йому записку. Протягом трьох днiв Стивен справно
чекає, i, не дочекавшись нiчого, залишає мiсто
Тим часом Том, вирвавшись iз Кам'яного притулку, веде розгульний спосiб
життя й заплутується в боргах. Спочатку його борги платила
Луïза, продаючи своï коштовностi, але всьому приходить кiнець:
у неï немає бiльше грошей За Томом i особливо за Луïзою
пильно спостерiгає миссис Спарсит, що була домоправителька
Баундерби, що пiсля одруження хазяïна обiймає посаду
доглядачки банку. Мiстеровi Баундерби, що любить повторювати, що
народився в канавi, що мати кинула його, а виховала вулиця й вiн усього
досяг своïм розумом, страшно лестить нiбито аристократичне
походження миссис Спарсит, що живе винятково його милостями. Миссис
Спарсит ненавидить Луïзу, очевидно, тому, що мiтить на ïï
мiсце — або принаймнi дуже боïться втратитися свого. З появою
в мiстi Джеймса Хартхауза, що нудьгує джентльмена з Лондона, що
має намiр балотуватися в парламент вiд округу Кокстаун, щоб
пiдсилити собою партiю точних цифр, вона збiльшує пильнiсть.
Дiйсно, лондонський дендi за всiма правилами мистецтва осаджує
Луïзу, намацавши ïï ахиллесову п'яту — любов до
брата. Про Тома вона готова говорити годинниками, i за цими бесiдами
молодi люди поступово зближаються. Пiсля побачення з Хартхаузом наодинцi
Луïза лякається самоï себе й вертається в будинок
батька, оголосивши, що до чоловiка бiльше не повернеться. Сесси, тепло
душi якоï зiгрiває тепер весь Кам'яний притулок,
доглядає за нею. Бiльше того, Сесси за власною iнiцiативою йде до
Хартхаузу, щоб переконати його виïхати з мiста й не переслiдувати
бiльше Луïзу, i ïй це вдається
Коли рознеслася звiстка про пограбування банку, Луïза
зомлiває: вона впевнена, що це зробив Том. Але пiдозра падає
на Стивена Блекпула: адже це вiн три днi чергував у банку вечорами,
пiсля чого зник з мiста. Розлютований втечею Луïзи й тим, що Стивен
так i не знайдено, Баундерби по всьому мiсту розклеює оголошення
iз прикметами Стивена й обiцянкою нагороди тому, хто видасть злодiя.
Рэйчел, не в силах винести наклепу на Стивена, iде спочатку до
Баундерби, а потiм, разом з ним i з Томом, до Луïзи й
розповiдає про останнiй вечiр Стивена в Коктауне, про прихiд
Луïзи й Тома й про таємничу бабусю. Луïза
пiдтверджує це. Крiм того, Рэйчел повiдомляє, що вiдправила
Стивену лист i вiн от-от повернеться в мiсто, щоб виправдатися
Але днi йдуть за днями, а Стивен усе не приходить. Рэйчел дуже
хвилюється, Сесси, з якоï вона подружилася, як може,
пiдтримує ïï. У недiлю вони ïдуть iз димного,
сморiдного промислового Кокстауна за мiсто погуляти й випадково
знаходять капелюх Стивена у величезноï страшноï ями — у
Чортовоï Шахти. Вони здiймають тривогу, органiзують рятувальнi
роботи — i вмираючого Стивена витягають iз шахти. Одержавши листа
Рэйчел, вiн поспiшив у Кокстаун; заощаджуючи час, пiшов навпростець.
Робiтники в юрбi проклинають шахти, якi несли ïхнi життя й
здоров'я, будучи дiючими, i продовжують нести, будучи кинутими. Стивен
пояснює, що чергував у банку на прохання Тома, i вмирає, не
випускаючи руки Рэйчел. Тiм устигає зникнути
Тим часом миссис Спарсит, бажаючи показати своя ретельнiсть, знаходить
таємничу бабусю. Виявляється, це мати Джосайи Баундерби, що
аж нiяк не кидала його в дитинствi; вона тримала скобяную крамничку,
дала синовi утворення й дуже пишалася його успiхами, безмовно приймаючи
його велiння не показуватися поруч iз ним. Також вона з гордiстю
повiдомила, що син пiклується про неï й висилає щорiчно
тридцять фунтiв. Мiф про Джосайе Баундерби з Кокстауна, що сам себе
зробив, пiднявшись iз бруду, звалився. Аморальнiсть фабриканта стала
очевидна. Винуватниця цього миссис Спарсит втратилася теплого й ситного
мiсця, за яке так ретельно боролася
У Кам'яному притулку переживають ганьба сiм'ï й ворожать, куди мiг
зникнути Том. Коли мiстер Грэдграйнд приходить до рiшення вiдправити
сина подалi за кордон, Сесси розповiдає, де вiн: вона
запропонувала Тому сховатися в цирку, у якому колись працював
ïï батько. Дiйсно, Том захований надiйно: його неможливо
довiдатися в гримi й костюмi арапа, хоча вiн постiйно на аренi.
Хазяïн цирку мiстер Слири допомагає Тому позбутися вiд
погонi. На подяцi мiстера Грэдграйнда мiстер Слири вiдповiдає, що
той один раз зробив йому послугу, взявши до себе Сесси, i тепер його
черга
Том благополучно добирається до Пiвденноï Америки й шле
вiдтiля листи, повнi каяття
Вiдразу пiсля вiдплиття Тома мiстер Грэдграйнд розклеює афiшi, що
називають щирого винуватця крадiжки й змивають пляму наклепiв з iменi
покiйного Стивена Блекпула. У тиждень ставши старим, вiн
переконується в неспроможностi своєï системи виховання,
заснованоï на точних фактах, i звертається до гуманiстичних
цiнностей, намагаючись змусити цифри й факти служити вiрi, надiï й
любовi Г. Ю. Шульга