Януш Корчак (Генрик Гольдшмидт)

Найвидатнiшим письменником цього часу в Польщi був, безумовно, Януш
Корчак (Генрик Гольдшмидт). Свiй псевдонiм вiн запозичив iз книги И.
Крашевского Iсторiя про Януше Корчаке й прекрасний Мечникувне, тому що
образ героя був для Корчака девiзом вiрностi й шляхетностi стосовно
своєï батькiвщини. Книги для дiтей, якi написав Я. Корчак,
виявляють, насамперед, глибокий iнтерес до дитини, знання дитячоï
психологiï
Януш Корчак — письменник, лiкар, педагог, але насамперед людина-
громадянин, що вiддав все своє життя дiтям. Вiн народився в
сiм'ï варшавського адвоката, закiнчив медичний факультет
унiверситету, працював педiатром. Лiтературна дiяльнiсть Я- Корчака
почалася в 1898 роцi, коли вiн опублiкував драму Яким шляхом. Будучи
лiкарем за професiєю, Корчак по своєму покликанню був
педагогом i багато сил вiддав роботi в благодiйних суспiльствах Варшави.
Вiн органiзував притулок для дiтей польськоï бiдноти (Наш будинок)
i дитячий будинок для дiтей бiдних євреïв, директором якого
був з 1911 року й до кiнця життя. В 30-х роках Корчак сполучав з
виховною роботою бiльшу педагогiчну дiяльнiсть в Iнститутi
спецiальноï педагогiки й редагував журнал для дiтей Малий огляд. В
1935- 1936 роках виступав по радiо з передачами за назвою Бесiди старого
доктора. Пiд час окупацiï Польщi в 1942 роцi письменник загинув у
газових камерах фашистського концтабору Треблинка разом з 200
своïми вихованцями
Педагогiчнi погляди Я. Корлака були прогресивнi. Його педагогiчна
система була побудована на всебiчному знаннi й вивченнi психологiï
дитини, на повазi дитини як особистостi з бiльшим i складним внутрiшнiм
миром. Про цьому Корчак писав у роботах Дитя вулицi, Правда життя, Як
любити дiтей. Педагогiчнi погляди Корчака знайшли вiдбиття в художнiх
творах для дiтей, якi в бiльшостi випадкiв носять автобiографiчний
характер. Цей автобiографiчний цикл продовжує повiсть Коли я знову
стану маленьким (1925). Януш Корчак застосував тут нсобий прийом:
чоловiк начебто вертається в мир дитинства. Герой, що має
досвiд дорослоï людини, зовсiм по-новому висвiтлює
взаємини поколiнь. Ця книга допомагає дитинi зрозумiти мир
дорослого, а дорослому розкриває щиросердечний мир пiдлiтка. Книга
Корчака виховує в дiтях почуття гуманностi, умiння бути й завжди
залишатися Людиною До своєï книги Кастусь-Чародей Корчак
написав наступну пiслямову:

• Це важка книжка. Цю важку книжку я присвячую неспокiйним
• хлопчиськам, яким важко виправитися. Потрiбно сильно й постiйно бажати. Потрiбно загартовувати волю. Потрiбно бути корисним. Життя чудесне. Життя як чудесний сон. У кого сильна воля й сильне бажання служити людям, для того життя буде прекрасним сном. Навiть якщо шлях до мети буде складним, а думки неспокiйними. (Переклад Ф. Стекловой)

Постiйно розвиваючи свою думку про те, що життя прекрасне, Корчак показує, чому вона прекрасна. Глибокий iнтерес до суспiльного й полiтичного життя сучасноï йому Польщi, свiдомiсть необхiдностi виховувати дiтей свiдомими громадянами викликали до життя чудову книгу — казка-повiсть (у двох частинах) Король Матиуш Перший i Король Матиуш на незаселеному островi (1923). Матиуш ще дитиною був мрiйником i вже тодi вселяв тривогу. Ставши королем, вiн захотiв бути реформатором, хотiв створити таке суспiльство, у якому все будуть рiвнi. Ця iсторiя кiнчається смутно: Матиуша вiддають його наближенi, вiн попадає в полон до ворогiв i засуджений на вигнання. Бежав з незаселеного острова, Матиуш скитается iнкогнiто по краïнi. Вiн стає робiтником на фабрицi. Хоча його люблять пiдданi, вiн уже не думає вертатися в королiвський палац — адже реформами нiчого не досягнеш! Цей пiдтекст звучить дуже виразно. Трагедiя героя в тiм, що вiн гине вiд руки Фелека, єдиного свого друга. Смерть Матиуша потрясає Фелека. Ми вiримо — вiн стане Людиною
З'єднуючи в собi вимисел-фантазiю й реальну правду, ця повiсть
до кiнця правдива, тому що побудовано на знаннi навколишньоï
дiйсностi. Не чи вiдбиттям польського життя були подiï при
королiвському дворi, поводження пiдданих? Своïх герой^-дiтей
Матиуша й Фелека Корчак надiлив теперiшнiми дитячими характерами, не
ходульними слухняними дiтьми змальованi вони в книзi письменника. Як i
iншi книги Корчака, ця казка-повiсть цiкав i дiтям, i дорослим, хоча
причини цього iнтересу, звичайно, рiзнi. Незважаючи на загибель Матиуша,
кiнець цiєï казки все-таки оптимiстичний: не. загинула справа
Матиуша, воно продовжує жити в негритянському королiвствi Клу-Клу.
Така кiнцiвка пiдказана вiрою в краще майбутнє , який пронизанi
всi добутки Януща Корчака.
Позитивну оцiнку педагогiчноï й лiтературноï дiяльностi
Корчака дала у свiй час Н. К. Крупская. Автор знає дiтей,
розумiє ïх. Вiн белетрист. Це позначається в нього у
всьому: i в пiдходi до психологiчних проблем, i в окресленнi головного
дiючоï особи — учителя… .