Морськi тварини

Свiтовий океан є мiсцем перебування величезноï кiлькостi
рослин , риб i морських тварин, у тому числi ссавцiв. По самих скромних
пiдрахунках, вага всiх живих органiзмiв у Свiтовому океанi досягає
60 -70 мiльярдiв тонн. У верхнiх шарах океану (глибина до 500 метрiв)
живе бiльше 100 тисяч видiв з 150 тисяч морських тварин. При цьому в
одному лiтрi води верхнього 10 — метрового шару живе одноклiтинних
мiкроскопiчних органiзмiв бiльш, нiж 500 тисяч екземплярiв, а на глибинi
200 метрiв — не многим бiльше 200 органiзмiв.
Кориснi копалини
Океани мають величезнi запаси корисних копалин. Сама морська вода
мiстить майже всi хiмiчнi елементи, але багато хто з них — у
настiльки низьких концентрацiях, що вартiсть ïхнього витягу
набагато вище вартостi видобутку тих же елементiв на сухiше.
З морськоï води в промислових масштабах витягають лише деякi
речовини, а саме: звичайну поварену сiль, магнiй i бром
Сiль одержували з моря iз глибокоï стародавностi. У цей час близько
33 вiдсоткiв свiтового видобутку солi доводиться на частку морськоï
води
Магнiй — незамiнна складова легенiв сплавiв, застосовується
в самолiто — i ракетобудуваннi. В 1939 роцi англiйцями був
розроблений технологiчний процес вiддiлення магнiю у формi гидроксида
пiсля змiшування з морською водою перевелися. У цей час магнiй,
одержуваний з морськоï води, становить бiльше 60 вiдсоткiв його
щорiчноï свiтовоï продукцiï
Бром — елемент, необхiдний для фотографiï,
фармацевтичноï промисловостi й виробництва високооктанового
бензину, — теж у значнiй мiрi добувається з води. Крiм
ресурсiв, укладених у самiй водi, iстотна кiлькiсть мiнералiв дає
експлуатацiя океанського дна й бiльшу частину ïх добувають поблизу
береговоï лiнiï або мiлководних зон континентального шельфу.
Пiсок, гравiй i вапняк, використовуванi в будiвництвi одержують iз
пляжiв або iз прибережних вод. Важливого значення також набуває
видобуток матерiалiв з морського дна на мiлководдя. Навколо Японiï
вiдсмоктують по трубах пiдводнi залiзовмiснi пiски, Японiя близько 20
вiдсоткiв вугiлля добуває з пiдводних шахт. Над покладами вугiлля
споруджують штучний острiв i бурять стовбур, що розкривають вугiльнi
шари. Починаючи з 1962 року введуть розробки алмазного гравiю поблизу
берегiв Намiбiï. Iз дна Мексиканськоï затоки за допомогою
перегрiтоï води витоплюється сiрка. Сiрчане родовище було
вiдкрито там при пошуках нафти. Нафта й газ є найважливiшими
видами мiнеральноï сировини, що добувається на морському днi,
i незважаючи на труднощi, уже зараз близько 20 вiдсоткiв свiтового
видобутку нафти доводяться на морськi розробки й у мiру виснаження
нафтових родовищ на сушi, ця частка буде зростати. Нафта, крiм того,
служить сировиною для нафтохiмiчноï промисловостi, що робить
пластмаси, синтетичнi волокна й безлiч iнших органiчних сполук, у тому
числi лiкiв, пестицидiв i детергентiв. У цей час ефективно ведуться
пiдводнi розробки на досить значнi глибинах
Iз древнiх часiв людин прагнув пiзнати пiдводний мир. Ще Олександр
Македонський (356 — 323 роки до н. е.) поринав у море у великiй
склянiй посудинi, а у своïх воєнних операцiях вдавався до
допомоги нирцiв (наприклад при облозi Тиру в 334 роцi до н. е.). Самi
раннi згадування про водолазнi апарати ставляться до 16 столiття. Такi
апарати являли собою позбавленi дна дзвона, у якi по трубах надходив
повiтря. Перший дзвiн, що вмится в себе бiльше одного водолаза був
побудований в 1690 роцi едмондом Галлеем (1656 — 1742 р.г.). Добре
вiдомий нам водолазний костюм з металевим шоломом, сконструйований
англiйцем А.Зибе, ще в 1837 роцi широко використовується при
пiдводних роботах на глибинах до 60 метрiв. В 1943 роцi Жак Верб Кусто й
емиль Ганьян винайшли акваланг, що зробив водолаза значно подвижнее. В
1620 роцi Корнелиус ван Дреббель побудував одну з перших пiдводних
човнiв. Приводиться в рух двадцятьома веслярами, вона плавала по Темзi
на глибинi 5 метрiв. З 60-х рокiв нашого столiття пiдводнi судна стали
застосовуватися для пiдводних спостережень i пiдводного будiвництва. З
1973 року подiбнi судна використовуються при пiдводному видобутку нафти
й газу для огляду трубопроводiв, ремонту й обслуговування платформ.
Серйознi спроби дослiджувати бiльшi глибини були початi в 1930 роцi,
коли в Бермудських островiв Отис Бартон i Вiльям Биб у батисферi -
сталевiй кулi, що опускається з корабля на тросi, поринули до
глибини 425 метрiв. 23 сiчня 1960 року Жак Пиккар i Дональд Уолш у
батискафi Трiєст” досягли глибини 10917 метрiв на днi
западини Челленджер у Марианском жолобi Використання океанських надр
Широко застосовуються способи видобутку вугiлля, нафти й газу з
морського дна, де товщина твердого покриву до покладiв тонше, нiж на
поверхнi землi, i це дає можливiсть людинi бiльше дешевими
засобами одержати кориснi копалини
Сучасний рiвень цивiлiзацiï й технологiй був би немислимий без
тоï дешевоï й рясноï енергiï, що надає нам
нафта й газ, що добуваються iз дна морiв i океанiв. У той же час на
Каспiйське море, на узбережжя Арабських Емiратiв i в багатьох iнших
мiсцях практично знищенi природний ландшафт, знiвечена берегова лiнiя,
забрудненi атмосфера й винищенi флора й фауна
Вирiшити проблему енергетичноï кризи на морських i океанiчних
узбережжях допомагають електростанцiï, що працюють на енергiï
припливiв i вiдливiв. Також за допомогою прибоïв працюють млина.
Iснують проекти, завдяки яким не буде потрiбно пристрiй гребель, цих
страшних тромбiв на рiках, для нагромадження води — у тому числi
питноï й перестане загрожувати необхiднiсть пристрою обвiдних
каналiв — льодовики Пiвнiчного океану можуть напоïти пустелi
Винищування морських тварин
За останнi 100 рокiв у Свiтовому океанi добуто бiльше 2,1 мiльйони
китiв. Для регулювання й обмеження китобiйного промислу в 1964 роцi була
створена Мiжнародна китобiйна комiсiя, що включала представникiв 20
краïн. За прийнятими правилами мiжнародноï угоди заборонене
полювання на деякi види китiв. В 1972 роцi англiйський дослiдник Н.А.
Макентош пiдрахував, що в Антарктицi запаси фанвалов (вид китiв)
зменшилися в 5 разiв, синiх в 25, а горбатих в 30 разiв. Все це свiдчить
про те, що дiйсною мiрою порятунку китiв була би загальна заборона
китобiйного промислу. Ученi порахували, що для вiдновлення антарктичних
черiд синiх китiв до 150 тисяч голiв буде потрiбно мiнiмум 50 рокiв, а
для росту череди горбатих китiв до 27 тисяч голiв мiнiмум 60 рокiв. Цi
вiдомостi тiльки про кити, а тепер уявiть собi скiльки щодня гине iнших
морських тварин: тюленiв, морських котикiв, риби… Частина ïх
винищується, частина вмирає вiд екологiчного забруднення.
Багато видiв морських тварин загубленi для нас назавжди…
До пори до часу людин ставився до океанiв iз благоговiнням i страхом, а
потiм почав скидати у воду всiлякi вiдходи — твердi, рiдкi й
газоподiбнi. Пароплави й баржi вiдвозять тверде смiття подалi вморе.
Через борт корабля викидаються вiдходи з камбуза, прямо в море зливають
воду з туалету. Рiки виносять у прибережнi води свiй вантаж стiчних вод,
бiогенних речовин i зваженого твердого матерiалу. Пестициди,
з'єднання свинцю й багато iнших забруднюючих речовин, поллютанти,
розносяться в атмосферi, осiдають i випадають разом з дощем, додаючи
бруд вокеан.
Витiк нафти
Нафта й вода не змiшуються, а в океан випадково або навмисно щорiчно
зливається кiлька мiльйонiв тонн нафтопродуктiв. Особливо дурною
славою користуються аварiйнi розливи нафти. В 1967 роцi в результатi
катастрофи танкера Торри Каньйон майже 100 тисяч тонн сироï нафти,
потрапивши у воду бiля мису Лендсенд, покрили багато кiлометрiв
англiйського й французького узбережжя товстим шаром чорного бруду й
погубили багато тисяч морських птахiв; особливо постраждали тi, якi
добувають ïжу з поверхнi води, як наприклад, — чистик.
Катастрофи танкерiв вiдбуваються щорiчно. Iнодi це трапляється в
уторованих мiсцях, як зiткнення Пасифик Глори i Алегро у протоцi Ла-Манш
в 1970 роцi, а iнодi в оталённих мiсцях, як катастрофа танкера Метулла у
Маггелановом протоцi в 1974 роцi. Але у всiх випадках величезнi плями
нафти повiльно розтiкаються по поверхнi океану. Iснують i iншi види
випадкового витоку. Один iз самих великих викидiв нафти вiдбувся в 1969
роцi при проведеннi пiдводного буравлення неделеко вiд узбережжя
Калiфорнiï, бiля мiста Санта — Барбара. Разом з ростом
розмiрiв танкерiв, збiльшуються й аварiйнi зливи нафти в океан. Але при
аварiях ïï виливається все-таки менше, нiж при
безвiдповiдальних дiях екiпажiв. Справа в тому, що танки нефтепереливних
судiв промивають морською водою, що потiм виливають за борт. Однак
найбiльше море забруднюється нафтопродуктами, що надходять iз
суши, — вiдходами промислових пiдприємств i автомобiльних
двигунiв. Продукти згоряння нерiдко не перебираючи скидаються в море або
виносяться туди рiками
Забруднення океану неорганiчними речовинами
Забруднення моря нафтопродуктами викликає занепокоєння, але
нафта, у силу свого органiчного походження, згодом може все — таки
бути перероблена морськими органiзмами, а от такi важкi метали, як
свинець, кадмiй i ртуть, зберiгають токсичнiсть нескiнченно довго.
Причому морськi органiзми роблять ïх ще бiльш отрутними. Довгий час
уважався, що токсичнiсть ртутi, що потрапила в прибережнi води
Японiï, не представляється небезпечноï. Однак тут
вiдбулося перетворення ртутi в метилову ртуть, найсильнiшу отруту, що
губительно дiє на нервову систему. Як це нерiдко
трапляється, отрута концентрувався в рибi й молюсках, уживаних у
ïжу, i викликав спалаху хвороби, вiдомоï тепер, як хвороба
Минимата; причини, що породили ïï, майже десятилiття
залишалися нез'ясованими. У затоцi Минимата й у деяких iнших бухтах
Японiï, де ртуть усе ще залишається в морськiй водi,
рибальський промисел нiколи тепер не буде безпечний Однак нещастя,
заподiюванi забрудненням океану, поки ще мало кого хвилюють. Треба було
багато зусиль, щоб установити причину сумно вiдомоï масовоï
загибелi морських птахiв в Iрландському морi. Зрештою з'ясувалося, що
провиною всьому полихлоридфенили — органiчнi сполуки, скида_
постiйно промисловими стiчними водами в естуарiй рiки Клайд. Деякi з
токсичних речовин, що попадають у море, переносяться дуже далеко вiд
джерела забруднення, так до того ж риби й птахи можуть розносити
найсильнiшi iнсектициди в самi вiддаленi куточки земноï кулi. А
навiть зовсiм незначний змiст, наприклад, сумно вiдомого ДДТ може
зупинити фотосинтез, що грає важливу роль не тiльки в життi
морських водоростей, але й у кисневому балансi Землi
Радiоактивне забруднення
У цей час неможливо зробити огляд екологiчних наслiдкiв радiоактивного
забруднення, оскiльки ця проблема, що як недавно виникла, настiльки й
складна. Це забруднення впливає головним чином непрямим шляхом (
генетичнi, канцерогеннi наслiдки й т.д.) i зачiпає в першу чергу
бiологiю людини.
Звичайно нацiональнi iнтереси охороняються бiльш ревно, нiж ”
Загальне надбання всього людства “, i поки не пiдсилиться
мiжнародне спiвробiтництво, океан буде служити смiтником для стiчних
вод, твердих вiдходiв, радiоактивних речовин i iнших покидькiв
цивiлiзацiï. А що буде, коли ядернi вiдходи виберуться з
ув'язнення, похованi на днi океанiв у контейнерах.