Валерiй Лобановский

Iм'я Валерiя Лобановского, футболiста, заслуженого тренера, вiдомо
сьогоднi всiй Краïнi. А починав вiн грати у звичайнiй командi
старшокласникiв мiського вiддiлу народноï освiтиКР. В 1957 роцi
вперше брав участь у чемпiонатi краïни. Серед футболiстiв видiлявся
золотавою шевелюрою й високим на зрiст, якого, до речi, чомусь
соромився. Видiлявся серед iнших проте не цим, а цiлеспрямованiстю й
працьовитiстю. Спортзалiв на той час було мало, а тому взимку хлопцi, як
правило, грали на вулицi в хокей. Валерiй же безперестану працював з
м'ячем у коридорах школи. Зате навеснi на перших тренуваннях на
просохлому футбольному полi вiн жонглював м'ячем скiльки хотiв i
показував чудеса. Валерiй грав по-своєму: до автоматизму
вiдпрацьовував штрафнi, освоïв удар падаючий лист i т.п..
Так i на тренерськiй посадi було Нiяких послаблень собi не давав нiколи!
Вiн дуже любив футбол. Говорив про нього тiльки серйозно. Був оптимiстом
i завжди вiрив у перемогу рiдного киïвського Динамо. Повернувшись
iз Кувейту, у дев'яностих роках очолив збiрню Краïни й зробив всi,
вiд нього залежне, щоб команда наполегливо працювала по налагодженiй
програмi й згодом повернула собi титул чемпiонiв. Його вихованцi несуть
сьогоднi славу украïнського футболу по всьому миру. Досить згадати
Андрiя Шевченко — кращого бомбардира Європи