Украïнська тема у Байрона

Украïнськi мотиви й ширше украïнська тема у творчостi Байрона
пов'язанi з його поемою Мазепа, створеною ним у 1818 роцi в Iталiï.
Як писав сам поет у передмовi до твору, у ньому вiдтворений епiзод,
узятий ним з Iсторiï Карла XII Вольтера. Змiст цього епiзоду
(iсторична вiрогiднiсть його остаточно не встановлена) полягає в
наступному: на початку своєï кар'єри юнак Мазепа був
пажем при дворi польського короля Яна Казимира. Красень-паж полюбив
молоду дружину одного iз придворних магнатiв i користувався ïï
взаємнiстю. Коханцiв вистежили, пiймали й привели на суд
розгнiваного старого чоловiка, що жорстоко розправився зi своïм
суперником. Юнака роздягнули, прив'язали до щойно взятого з табуна
дикого жеребця, якого, налякавши батогом i пострiлами в повiтря,
вiдпустили на волю. У поемi розповiдається про той жах, що пережив
приречений Мазепа в цiй скаженiй скачцi, яка, тривала не одну добу.
Страждання його, зрештою, на межi втрати життєвих сил,
закiнчуються випадковим щасливим порятунком.
Розповiдь про всi цi подiï ведеться вiд iменi самого Мазепи, але не
юнака, а вже лiтнього Мазепи. На одному iз привалiв пiд час вiдступу
пiсля Полтавськоï битви вiн розповiдає стомленому королевi
Карловi XII про цей трагiчний епiзод своєï молодостi.
Пушкiн, захоплюючись поетичною силою й красою бай-ронiвськоï поеми
(…який полум'яний твiр , який широкий, швидкий пензель!), разом iз
тим дивувався тому, що, обравши героєм Мазепу, Байрон обмежився
одним тiльки епiзодом iз юностi гетьмана й зовсiм не торкнувся наступних
рокiв його життя, що мали набагато сильнiший драматичний та iсторичний
iнтерес. Але в Байрона були на те своï причини. Пiсля створення
схiдних поем пройшло два роки, як ми пам'ятаємо, досить
драматичних у життi поета. У цей час була написана поема Манфред, у якiй
тема трагiчного протистояння людини з ïï пристрастями й свiту
одержує, мабуть, найбiльш повне вираження. У наступних за
Манфредом творах так чи iнакше проявляється прагнення Байрона
знайти нову вiдповiдь на питання про ставлення людини до свiту. I хоча
центральною залишається тема самотнього бунту, проте iнтерес'до
екзотики змiнюється iнтересом до iсторiï, а живопис
пристрастей iнтересом до психологiï людськоï особистостi.
Досить виразно це виявилося в написаному у Швейцарiï Шильонському
в'язнi, у ще бiльшiй мiрi у створених уже в Iталiï Скарзi Тассо i
Мазепi, а також у перших пiснях Дон Жуана. При цьому iсторичнi факти у
творах Байрона служать лише канвою для сюжету поет мало пiклувався про
iсторичну вiрогiднiсть створених ним образiв. I СкаргаТассо, i
Шильонський в'язень присвяченi душевним переживанням самотнього в'язня.
Замiсть героя, що бореться проти тиранiï, як у схiдн поемах,
замiсть патетичних сцен i вiдкритих сутичок, пс докладно
розповiдає про болiснi переживання людини, д якоï немає
надiï, якiй нiзвiдки чекати пiдтримки, людив приреченоï на
повiльну агонiю й загибель. Але байронiвсько: Мазепi навiть у цих
обставинах абсолютно далека сама дум про смиреннiсть чи навiть
примирення з обставинами, що i никли. Бiльше того, саме в цi страшнi
години шаленоï скач в душi юнака-Мазепи народжується перша
серйозна всепог* наюча пристрасть пристрасть, помсти.
Поема Мазепа виявилася окремою помiтною вiхою в еволюцiï
байронiвськоï романтичноï поеми й усiєï його
творчостi.